Щоб померти через ковід, не обов’язково хворіти на ковід. Огляд дослідження

Зокрема, 16% українців вважають, що небезпека коронавірусу перебільшена, а 34% впевнені, що офіційна статистика щодо ковіду – завищена. 37% опитаних вважали, що введення жорсткого локдауну – непотрібне.

Рік тому загроза тяжких наслідків від коронавірусної інфекції частині людей ще могла здаватись перебільшеною. Але зараз чи не кожна родина має власний досвід тяжкої хвороби чи навіть смерті серед родичів, друзів та знайомих.

Коронавірус дійсно загрожує здебільшого літнім та людям із супутніми захворюваннями внутрішніх органів. Приміром, у США серед білих осіб, які померли від ковіду, лише 13% були молодшими 65 років. 

Летальність від коронавірусу, хоч і перевищує таку від грипу в рази, на перший погляд, не видається аж такою вражаючою: в 2020 вона становила 1,7%, а в 2021 – 2,3%.

Тому у частини людей існує велика спокуса заплющити очі на проблему: не носити маску, не витримувати соціальну дистанцію, не дослухатись до вимог карантинних обмежень, відмовлятися від вакцинації (якщо вона їм уже доступна) та, найпідступніше, – відмовляти від вакцинації інших. Давня стратегія – "Моя хата скраю, нічого не знаю".

Хоча абсолютні цифри померлих шокують – це понад 45 000 українців з початку пандемії.

У цьому дозволяє переконатися нещодавнє дослідження, яке, втім, стосувалося не нових даних.

Італійські вчені проаналізували показник загальної смертності річної давності у регіоні Венето. Саме ця область апеннінського півострова пережила один із перших та один із найтяжчих ударів від ковіду. 

Смертність від усіх причин за період гострого спалаху інфекції порівняли із смертністю в аналогічні часові діапазони попередніх п’яти років. 

2020 рік очікувано виявився беззаперечним рекордсменом. Але дослідників здивувало продовження.

Загадковість завжди збуджує інтерес – особливо, коли мова про загадкові смерті – відтак версій, які б могли пояснити отримані факти, є декілька. 

У жодній із них ми наразі не можемо бути впевнені на 100%, і жодна з версій повністю не виключає часткову правдивість решти.

Перше з можливих пояснень – погана діагностика коронавірусу. Можна припустити, що "зайві" смерті (надмірні порівняно з попередніми роками та непояснювані коронавірусом), насправді викликані тим самим ковідом, що пройшов непоміченим. 

Пояснення можливе, але на практиці не зовсім правдоподібне. Адже в північній Італії діяла найефективніша на той час система лабораторної діагностики в Європі. 

Крім того, за умов масового респіраторного інфекційного захворювання можна скоріше очікувати гіпердіагностики (тобто хибно-надмірної кількості діагнозів). Так трапляється, бо за умов авралу та виснаження ресурсів (що відбувалось навесні 2020 в Італії) частині пацієнтів діагноз ковіду встановлювали клінічно, тобто за ознаками та симптомами, не завжди підтверджуючи лабораторно. 

Це, до речі, стабільний аргумент усіх, хто заперечує високу летальність коронавірусу порівняно з тим самим сезонним грипом: "Ви завищуєте цифри, бо записуєте в померлих від коронавірусу всіх підряд". 

Але навіть "записавши в померлі від вірусу всіх підряд", все одно на кожні 100 000 населення залишається півтора десятка "зайвих" померлих.

Інше пояснення, до якого автори оригінальної статті схиляються більше, – додаткові смерті коронавірус спричинив опосередковано. Вони ілюструють це на прикладі пацієнтів із гострим коронарним синдромом. Це група станів, які супроводжуються гострим порушенням надходження кисню до серця. 

Від початку локдауну спостерігали достовірне зменшення кількості звернень пацієнтів із подібними проблемами до лікарень.

І це зовсім не свідчить про лікувальну дію ковіду на серце. Радше, кардіологічні пацієнти боялися потрапити у медзаклади через додатковий ризик підхопити там новий вірус. 

Тому вони не отримували допомогу та помирали в середньому частіше, ніж у попередні роки, створюючи загадкові надмірні смерті. 

Теоретично, цю гіпотезу дослідники могли б перевірити, оцінивши, принаймні, чи всі зайві 15 випадків на кожні 100 000 померлих сталися через серцеву патологію. Але такої перевірки в рамках цього дослідження не робили.

Це плавно підводить нас до третьої, найбільш контроверсійної гіпотези. Найбільшим страхом можновладців всіх країн під час пандемії є перевантаження системи охорони здоров’я, ми це розуміємо і бачимо. 

Перевантаження настає не тоді, коли зайняті всі місця у лікарнях, а набагато раніше. Чому? Для нормальної роботи медзакладів необхідно, щоб якась частина лікарняних ліжок лишалась незайнятою. Тоді це дозволяє адекватно прокладати "маршрут пацієнта" лікарнею, надавати допомогу в екстрених та непрогнозованих випадках, нормально розподіляти навантаження на медиків тощо.

Приміром, коли в жовтні минулого року зайнятість ліжок перевищила 65%, з регіонів почали лунати повідомлення, про перебої із доставлянням медичного кисню для лікування хворих на ковід.

Схожі проблеми із переповненістю лікарень та вичерпанням ресурсів відбувалися і цієї весни, наприклад у Харкові.

В епоху ковіду тисячі лікарняних ліжок різноманітних відділень (терапевтичних, хірургічних, онкологічних тощо) перепрофілювали на інфекційні, тобто, по суті, призначені для пацієнтів із ковідом. 

Але ж ніхто не скасовував інші захворювання, яких є сотні і тисячі! В умовах пандемії планових госпіталізацій значно меншає, але у людей так само трапляються апендицити, ДТП, інфаркти, інсульти, ножові поранення, ускладнені пологи... список можете продовжити.

Тепер уявімо систему охорони здоров’я, на яку масово "звалюються" тисячі людей із новою хворобою, багато з яких потребують меддогляду, кисню, або й інтенсивної терапіії. Додамо перевантаженість викликами швидкої і помножимо на медиків, які постійно випадають з роботи за станом здоров’я. 

І спробуймо уявити, наскільки якісною та вчасною буде в таких умовах меддопомога (особливо термінова) пацієнтам, які хворіють не на ковід?

В оригінальній статті автори обережно зачіпають цю тему, говорячи, що в умовах масового звернення пацієнтів із ковідом та локдаунів важко оцінити реальну ефективність роботи системи охорони здоров’я. 

Також дослідники зазначають, що за деякими роботами з Європейських країн та США, під час пандемії та локдаунів підвищується час між зверненням невідкладних кардіологічних пацієнтів у "швидку допомогу" та їхньою госпіталізацією. Оскільки шанси таких пацієнтів на виживання чутливі до вчасності надання допомоги, очевидно, що результатом буде певне підвищення кількості тих, хто не вижив.

Водночас дослідники неодноразово зауважують, що якість меддопомоги для всіх пацієнтів у регіоні Венето – на найвищому рівні.

Дійсно, ми не можемо уявити реалії північної Італії, проте краще можемо уявити, що відбувається із нашими медзакладами, коли вони переповнюються хворими на ковід, та якої супутньої шкоди це може завдати тим, кого доля вберегла від коронавірусу, але не від інших недугів.

Тому мусимо розчарувати упевнених у тому, що через вік та відсутність хронічних захворювань вони захищені від впливу ковіду. Від опосередкованих впливів пандемії не вбережений ніхто. 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин