Дай-но, їдь-бо, знав-таки: коли ставити дефіс, а коли ні. Пояснюємо, як писати частки

Любі читачі й ще любіші читачки, вітаю вас із новим випуском нашої мовнопорадної рубрики!

Коли я його пишу, ще триває останній день березня. Коли ви його читатимете, буде вже другий день квітня. Нехай же він потішить вас і принесе туди трохи цікавинок, якщо їх не підкине саме життя.

У школі на уроках української мови ми всі вчили купу правил із винятками. Запам’ятовувати їх було легше через дотепні фрази — "кафе Птах" (приголосні, перед якими пишеться префікс с-), "де ти з’їси ці лини" (всі м’які приголосні української мови), "де ти з’їси цю чашу жиру" (дев’ять приголосних, після яких у загальних назвах іншомовного походження пишемо и) та інші.

Для часток, що пишуться через дефіс, вигадувати дотепну фразу навіть не було потреби — слово бонотооттаки саме по собі ритмічне, красиве й легко вкладається між вухами, лишаючися там надовго.

Але чи справді всі бо, но, то, от і таки пишуться в українській мові через дефіс? Нумо розбиратися!

Частка БО

Частку бо треба писати через дефіс із повнозначним словом, до якого вона "кріпиться", лише коли між нею й цим словом немає інших слів.

Ось приклади з дефісом:

Він-бо вже вчора казав, що не зможе.

Їдь-бо вже, сьома вечора на годиннику!

Тут частка бо увиразнює слова, до яких прикріплена, додає реченням емоційності та експресивності, — тому й пишеться через дефіс.

А ось приклад, де дефіс не потрібен — бо між часткою й повнозначним словом, яке вона підсилює, стоїть іще одне слово:

Ти ж бо знав, що так буде!

Тому, хоч як вам кортітиме писати ж-бо, не пишіть так. Дефіс там зайвий (у школі це теж, мабуть, розказували, просто правила красивого не вигадали, от і забулося).

Ну, і, звісно, не варто забувати, що бо буває не тільки часткою, а й сполучником, — і тоді перед ним, звісно, ставиться кома:

Я не приїхав, бо йшов дощ.

Частка НО

З часткою но ситуація дуже подібна. Вона, щоправда, підсилює інші слова, але правила написання дефіса тут ідентичні.

Якщо но стоїть після повнозначного слова, яке підсилює, — ставимо:

Дай-но мені твою книжку, якась вона підозріла.

Ану-но, Іване, підсоби!

Якщо між но і цим повнозначним словом є ще якісь слова — лишаємо так:

Тільки ж но один російський крейсер потопили, а вже й другий під воду пішов!

На щастя, інших но, крім підсилювальних, у літературній українській мові нема. Утім, у словнику Грінченка, який можуть розгорнути найдопитливіші, можна прочитати й про інше но, вживане в значенні "тільки, лише":

Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій?

Частка ТО

Чого-чого, а різних то в нашій мові точно доволі. Звісно ж, із дефісом пишуться не всі. Дефіс потрібен лише там, де то, як і попередні згадані тут частки, підсилює одне конкретне слово та стоїть після нього:

Він-то, на відміну від нас, усе добре знав уже вчора!

Зробив-то я на славу, але запізно.

У небі-то сьогодні нічого гучно не вибухало, от і спав довго.

Зеленим-то чаєм я її й відпоїв.

Швидко-то швидко, але неякісно.

Бачите, у частки то значно ширша поєднуваність, і вона може увиразнювати не лише іменники, а й дієслова, займенники, прикметники чи прислівники.

А які ще то можуть вам трапитися? Ось вам декілька варіантів:

Якщо не будеш вчитися, то й не вступиш в університет.

Що більше зробиш, то краще.

То не светр, то худі.

То плакали, то сміялись, як почули новину.

Чи завжди все так просто? Ось два приклади, де то може заплутати:

Вони-то вже приїжджали, а от він — ні.

Вони то вже приїжджали, то ще квитків не брали — біс їх зрозуміє!

У першому випадку то увиразнює займенник вони, який протиставляється іншому займенникові, він. У другому ж маємо справу з парним сполучником то…то. Вагаєтеся, чи ставити дефіс? Питайте себе, чи то виділяє якесь конкретне слово в реченні.

Частка ТАКИ

Зате тут знову все просто. Є лише одне таки, й воно може стояти або перед словом, яке увиразнює, або після нього. Дефіс треба лише в другому випадку:

Таки знав, що спізнюся! / Знав-таки, що спізнюся!

Якщо перед таки є ще якісь слова, дефісів не ставимо й ці слова ні з чим дефісами не поєднуємо:

Усе ж таки паскудне видалося перемир’я.

Читайте правопис — і ставте дефіси правильно!