Як Великодній заєць потрапив в Україну — і чому про нього говорять більше, ніж про писанки

Великодній заєць — символ, що асоціюється з Великоднем у багатьох західноєвропейських країнах, зокрема в Німеччині, а також у США та Канаді. Традиція зображати зайця як персонажа, що приносить великодні яйця, походить із німецьких протестантських громад XVII століття. Вважалося, що заєць ховає розмальовані яйця в саду, а діти їх потім шукають у Великодню неділю.

В Україні ж символом Великодня завжди залишалися писанки, крашанки та паски. Образ зайця з’явився у святковому декорі нещодавно, переважно через вплив західної культури, глобалізації, а також активного поширення цього образу в медіа та комерції.

LIGA.Life розпитала краєзнавицю, етнологиню і членкиню Національної спілки майстрів народного мистецтва України Тетяну Пірус, що означає образ зайця в українських реаліях і чому варто зберігати автентичні традиції.

— В українській традиційній культурі не було великоднього зайця. Те, що ми бачимо сьогодні, — це запозичення традицій Західної Європи. Глобалізація відіграла свою роль, і цьому також посприяли медіа, бізнес та торгівля. Так в українському просторі з’явився заєць, якого почали масово "притуляти" до цього свята.

Великдень — це народне свято з чіткими символами: писанки, крашанки, баби (паски). Споживають під час святкування саме обрядовий хліб і крашанки. Писанки ж — це подарунки до Великодня, їх не їли, а використовували в обрядах. На Поділлі, до прикладу, дітям на Великдень дарували крапанки, дряпанки, мальованки, — розповідає етнологиня Тетяна Пірус.