"Ледь дітей не їдять": чи варто боятися "бійцівських" собак – історія амстаффа Сема

"Бійцівські пси", "машини для вбивства" – так часто називають собак певних порід. Їх бояться на вулицях, в парках, у під’їздах – ще до того, як ті відкриють пащу. Але що ми насправді знаємо про них?

Сьогодні розповімо історію амстаффа Сема, щоб дізнатись, що насправді ховається за м'язистим тілом і серйозним поглядом. А також поговоримо з кінологом та зоопсихологом Віталієм Новіком, щоб зрозуміти, чи дійсно "бійцівські" собаки визначаються породою та генами.

З цієї статті ви дізнаєтесь:

• Амстафф Сем у родині: поведінка вдома і на вулиці
• Чому власники вирішили не купірувати собаці вуха
• Який найбільший міф про амстаффів
• З якими упередженнями стикаються власники "бійцівських" собак
• Що каже кінолог про термін "бійцівська порода"
• Від чого насправді залежить поведінка собаки
• Які помилки у вихованні можуть призвести до агресії
• Які риси важливо формувати у собаки насамперед
• Що каже закон про небезпечні породи в Україні

Історія амстаффа Сема і його "мами" Яни Касяненко

Як у вашій родині з’явився американський стаффордширський тер’єр?

— Мій чоловік усе своє життя мріяв про собаку, тому ми вирішили завести песика. До вибору породи підійшли дуже відповідально: читали багато статей, у яких описували характер, особливості породи та стиль життя, що мав би нам підходити.

Ми зовсім не сприймали амстаффа як агресивного собаку. Навпаки — дізналися, що це дуже приязна порода, яка любить людей і дітей, активна, потребує гарного вигулу й виховання.

До того ж колись у мого друга був амстафф, і вже тоді я відчула, що одного дня в мене обов’язково буде такий саме собака.

До речі, чому вирішили не купірувати вушка Сему?