"Літаюча тарілка" на Либідській: як зберегти пам'ятку і що з нею можна зробити

Будівля Українського інституту науково-технічної та економічної інформації МОН України, більш відома як "Літаюча тарілка" біля станції метро Либідська, була визнана пам’яткою архітектури у жовтні 2020 року, але будівництво ТРЦ Ocean Mall це не зупинило.

І станом на січень 2025-го основне будівництво ТРЦ вже завершили, і він фактично поглинув "Тарілку".

3-го січня 2025 на сайті Київради з'явилась петиція про збереження "Літаючої тарілки", яка за 10 днів зібрала 6000 підписів, необхідних, щоб петицію розглянули. Київрада повідомила, що були направлені приписи щодо припинення виконання будь-яких робіт у зоні охорони пам’ятки. LIGA.Life звернулася до Київради з питанням про майбутнє пам'ятки, проте на момент публікації матеріалу не отримала відповідь.

Ми запитали в експертів, чи можна цей простір зберегти і як його ефективно використовувати.

Унікальна посеред забудови радянського періоду

Ми бачимо, що зараз просто примикає новий стилобат до основного об'єму тарілки, і вже чітко заходить на саму будівлю цієї конструкції, тому це безумовно порушення закону, каже в коментарі LIGA.Life пам'яткоохоронець Дмитро Перов:

— Свого часу ця будівля була споруджена за новітніми унікальними технологіями, що дало можливість зробити дуже динамічний, гнучкий фасад. Власне, ця консоль на зімкнених-розімкнених підпірках дала можливість створити відчуття невагомості, яке досягається завдяки тому, що вікна й основний об'єм концертного залу, основний елемент цієї будівлі, — він над проїжджою частиною, над пішохідною зоною.

У нас архітектура модернізму серед пам'яток у Києві недостатньо представлена. У Києві є близько 100 цінних модерністських споруд, але лише десять з них мають відповідний охоронний статус.

Тобто у відсотковому відношенні охоронні статуси для таких будівель менш представлені, ніж, наприклад, для класичних історичних будівель 1920-х років.

"І коли ти визираєш з вікна "тарілки", ти не бачиш самої будівлі, неначе ця "тарілка" витає десь у повітрі. Це творіння українського архітектора вирізняється серед сірої буденної забудови радянського періоду того часу", — пояснює Дмитро Перов.

— Ця будівля є представником, я б навіть сказав, київського модернізму, прямого напрямку розвитку цього архітектурного періоду, що характеризувався динамічністю форм, сміливістю архітектурного задуму аналогічних будівель (наприклад, "Квіти України" Миколи Левчука). Ми не бачимо їх ні в Східній Європі, ні на пострадянській території. Тому це насправді такий задокументований, унікальний етап розвитку української архітектурної думки. Попри те, що ми тоді не мали формальної чи фактичної незалежності, вона втілювалася в окремих архітектурних витворах — одним із таких є "Літаюча тарілка", наголошує пам'яткоохоронець.

Реконструкція ззовні або Пантеон та Ейфелева вежа по-українськи

По-перше, будівля складається не лише з самої "тарілки", а й із висотної частини та стилобату, на якому розміщена "тарілка", тож її варто сприймати комплексно. Для зчитування такого обʼєму має бути достатньо простору. Так сама "тарілка" має ефект невагомості, пояснює LIGA.Life Ірина Оя, урбаністка, архітекторка, засновниця OIA Architects.

А якщо її забетонувати з усіх сторін — це як забудувати Ейфелеву вежу з усіх сторін торговельним центром Ocean Mall — хіба буде так само гарно?

І це приклад того, коли архітектура має імʼя — Флоріан Юрʼєв. В Україні доволі мало будівель, які б повʼязували з конкретним автором, продовжує Ірина Оя:

— З погляду архітектури — будівля дуже вивірена, якісна, з низкою популярних прийомів того часу. Вона унікальна і є класним прикладом модерністської культури України, частинка нашої історії. Плюс, там доволі прогресивне конструктивне рішення.

Колись і Пантеон не мав цінності, а зараз його хочуть побачити мільйони людей з усієї планети.

Тому не варто недооцінювати умовно невеликий вік будівлі, вважає урбаністка.

Варіанти користування містянами: кінозал, коворкінг, лекторій

"Моя думка така — оскільки це вже об'єкт історичної спадщини, тобто має якусь мистецьку і культурну цінність сам об'єкт, його "внутрянка", весь інтер'єр, внутрішня функція мають відповідати зовнішньому вигляду", — зазначає в розмові з LIGA.Life Олександр Закопайко, архітектор, співзасновник Polotno Architects:

— Тобто там можуть бути інтерактивні простори, мистецькі виставки тощо. Можливо, навіть і кінотеатр, але не комерційний, а з показами якихось історичних стрічок. Моя думка така — це історична й культурна спадщина, тому і всередині має бути відповідне наповнення, – каже архітектор.

"У цієї будівлі неймовірний потенціал і можливість багатошарового функціоналу. Удень — це ідеальне місце для міського коворкінгу, а також книгарні й сучасної кавʼярні", - вважає співрозмовниця LIGA.Life Єлизавета Одінцова, дизайнерка та декораторка, засновниця студії дизайну громадських і житлових просторів Design Buro Odintsova.

"Увечері це може бути спейсом для інтелектуальних заходів, лекцій і презентацій, можливо, навіть дегустацій чи вечер а-ля карт у закритому форматі. Навіть той самий "Кураж" там можна відтворити", — міркує Єлизавета Одінцова.

Вірю, що правда на стороні краси й мистецтва, що настане той день, коли наша держава зрозуміє, які скарби знаходяться в нашій "Літаючій тарілці".

Історичні будівлі мають право на друге життя й сучасне прочитання: такий великий простір обовʼязково має видозмінюватися з урахуванням сезону, формату й навіть години доби, вважає дизайнерка та декораторка.