Невидима праця: як хатні й побутові обов'язки закрили мільйонам жінок доступ до оплачуваної роботи

Нині близько 708 мільйонів жінок у світі не можуть працювати й отримувати гроші, бо мають інші неоплачувані обов'язки з догляду, зокрема, за дітьми, старими, людьми з інвалідністю, а також мають вести домашнє господарство. Про це свідчать нові дані Міжнародної організації праці (МОП).

LIGA.Life розповідає, звідки ця гендерна несправедливість в Україні та світі, а також, що можна зробити, аби зменшити гендерний розрив.

Що розповідає дослідження організації праці?

Через хатні й родинні обов'язки мільйони жінок у всьому світі працюють від ранку до ночі й не отримують за це ані копійки. З урахуванням кліматичних і демографічних змін, через які у світі дедалі більше людей, які потребують догляду, така жіноча праця стає дедалі важчою, але аж ніяк не більш цінною. Світу потрібен план заходів для підтримки "економіки догляду", йдеться в останньому звіті Міжнародної організації праці.

У 2023 році близько 748 мільйонів людей (від 15 років і старше) — а це третина працездатного населення — не брали участі в глобальному ринку праці через обов’язки з догляду. З них 708 мільйонів — жінки, а 40 мільйонів — чоловіки.

? 708 million women are unable to participate in the labour market due to unpaid care work.

As the need for care grows, urgent measures are essential to support the care economy and ensure women’s access to paid employment. #DayOfCare

Learn more: https://t.co/9XVr7I7ddw pic.twitter.com/G3uoI6JiHC

— International Labour Organization (@ilo) October 29, 2024

Причому, виходячи зі звіту організації праці, якщо у жінок просто немає вибору і вони змушені виконувати неоплачувану роботу з догляду, то чоловіки частіше називають інші — особисті причини, через які вони повноцінно не працюють, наприклад, проблеми зі здоров'ям чи брак освіти.

Основні причини гендерного розриву

У всьому світі близько 1,6 мільярда жінок і 800 мільйонів чоловіків не виходять на ринок офіційної праці, 45% цих жінок і 5% цих чоловіків указують причиною — обов'язок доглядати. Серед жінок у віці від 25 до 54 ця частка зростає до двох третин (а це приблизно 379 мільйонів жінок у світі). А для жінок з нижчим рівнем освіти, особливо якщо вони проживають у сільській місцевості, бар'єри для повноцінного працевлаштування в рази вищі.

Директорка департаменту з питань умов праці та рівності МОП називає головні фактори, через які на плечі жінок лягає непропорційно велика частка обов'язків, зокрема:

• низький рівень освіти;
• обмежені можливості працевлаштування;
• погана інфраструктура, проживання в сільській місцевості;
• неналежні системи підтримки жінок;
• суспільні очікування й норми щодо догляду за дітьми.

Якщо говорити про регіони — найвищий відсоток жінок, які не працюють через догляд за дітьми, спостерігається у Північній Африці (63%) й арабських державах (59%).

У країнах Азії та Тихоокеанського регіону цей показник становить 52%, а в Латинській Америці — 47%.

У Північній Америці цей відсоток значно нижчий і становить 19%.

У Європі та Центральній Азії 21% жінок вказують побутові обов'язки як основну перешкоду, тоді як у Східній Європі цей показник найнижчий у світі (всього 11%).

На тлі системної гендерної нерівності МОП ухвалила Резолюцію про гідну працю й економіку догляду на Міжнародній конференції праці ще в червні 2024 року. Цей документ покликаний допомогти країнам зменшити нерівність у розподілі обов'язків із догляду та використати потенціал економіки догляду.

Яка ж ситуація в Україні?

В Україні, як і в багатьох країнах світу, жінки непропорційно більше займаються неоплачуваною працею — доглядом за дітьми, літніми людьми, людьми з інвалідністю, а також веденням домашнього господарства. Про це в коментарі LIGA.Life розповідає Вікторія Арнаутова, гендерна експертка з WEPs у бізнесі, колишня радниця Головнокомандувача Збройних Сил України з гендерних питань, ексконсультантка з гендерних питань Мінветеранів у UN Women Ukraine:

— Ця "невидима" праця залишається значним бар’єром для жінок, обмежуючи їхні можливості на ринку праці та знижуючи їхню економічну незалежність. І зовсім небагатьом жінкам вдається організувати свій побут, піклування й догляд таким чином, щоби реалізовуватися особистісно та заробляти достойні гроші. Знаю це з особистого досвіду, бо маю опіку за особливою донькою, коли 24/7 маєш бути поряд із нею з огляду на особливість діагнозу. Я знаю ціну відсутньої чи недостатньої підтримувальної інфраструктури, як то наявне лікування, постійна реабілітація, приватні спеціалізовані школи з гнучкими підходами до дитини й потреб родини.

Без належної інфраструктури та підтримки багато жінок опиняються у схожій ситуації — вони вимушені обирати між кар'єрою та сімейними обов'язками, що ще більше посилює гендерний розрив у доступі до оплачуваної праці.

Наразі найпомітніший гендерний дисбаланс можна спостерігати в секторах, де жінки часто залучені до низькооплачуваної роботи з частковою зайнятістю або ж обирають гнучкі робочі умови через сімейні обов'язки. Це, наприклад, освітня, медична сфери та сфера соціального захисту, а також сільська місцевість і віддалені райони проживання.

На думку експертки, зменшення гендерного розриву потребує комплексного підходу, а саме:

1. Підтримка доступу до якісних і доступних послуг догляду (дитячі садки, догляд за літніми людьми й людьми з інвалідністю), що дозволить жінкам активніше долучатися до ринку праці.
2. Створення інфраструктури для особливих потреб: лікування, постійна реабілітація та спеціалізовані школи з гнучкими підходами до дітей та їхніх сімей мають стати доступними. Це значно полегшить тягар, що падає на родини, особливо на жінок, які забезпечують догляд.
3. Зміни у культурі сімейних ролей — важливо, щоб суспільство й роботодавці сприяли більш рівноправному розподілу сімейних обов’язків, заохочуючи, наприклад, чоловіків брати відпустку для догляду за дітьми.
4. Гнучкі умови роботи — введення можливостей для роботи з дому, гнучких графіків, а також підтримка програм для жінок і чоловіків, що повертаються до роботи після відпустки для догляду і не тільки в ці періоди.
5. Законодавчі ініціативи — посилення законів, що сприяють рівноправності на ринку праці та захищають від дискримінації на основі статі або сімейного статусу, є важливими для створення рівних умов для всіх працівників.

Ці кроки можуть поступово змінити ситуацію, зменшуючи гендерний розрив і відкриваючи більше можливостей для жінок на ринку праці, продовжує Вікторія Арнаутова:

— Але критично важливий аспект для зменшення гендерного розриву — забезпечення належних соціальних виплат для осіб, які доглядають за близькими, особливо за дітьми з особливими потребами або людьми з інвалідністю. Наразі виплати для догляду часто мінімальні, і це не дозволяє забезпечити якісне життя, не кажучи вже про покриття реальних витрат на догляд, лікування й реабілітацію.

Соціальні виплати мають бути не мінімальними, а достатніми для реального забезпечення родини, наголошує експертка:

— Для тих доглядальників, хто працював до декретної відпустки, вони повинні стартувати з розрахунку останньої зарплати, щоб уникнути серйозного фінансового падіння, що негативно впливає на життя всієї родини. Такий підхід зменшить фінансове навантаження на родини, дозволить їм залишатися економічно активними та підтримуватиме жінок у прагненні зберегти свою професійну діяльність, а також заохочувати й чоловіків йти в декретні відпустки.

Цінність праці з догляду повинна бути прирівняна державою до цінності оплачуваної праці, адже піклування — це основа стабільного суспільства і здорова основа для майбутніх поколінь.

Виховання дітей, догляд за літніми людьми й особами з інвалідністю не менш важливі, ніж будь-яка інша професійна діяльність. Це робота, що вимагає повної віддачі, відповідальності та сил, але часто залишається невидимою й недооціненою.

Якщо держава прирівняє цінність доглядової праці до сфери заробляння грошей, це стане важливим кроком до соціальної рівності й дозволить людям, які здійснюють догляд, відчувати себе не лише необхідними, але й захищеними та підтриманими, наголошує Вікторія Арнаутова:

— Такий підхід також дасть змогу подолати стереотипи, що піклування — це "природний обов'язок" і особиста відповідальність. Відповідне визнання на державному рівні означатиме справедливий підхід і створення умов, що забезпечують усім доглядальникам гідний рівень життя, доступ до професійного розвитку та підтримку з боку суспільства.

Компанія Gradus Research спільно з Biasless цього року провели дослідження добробуту українських жінок. Результати свідчать, що близько половини опитаних українських жінок (46%) активно прагнуть кар’єрного зростання, лідерських ролей в управлінні проєктами й організаціями та до збільшення рівня власного впливу й відповідальності. І це враховуючи те, що в їхньому житті зростає навантаження в догляді за членами родини та близькими (33% зараз, 30% — у 2023).