Зміст:
  1. Російська мова
  2. Польська мова
  3. Білоруська мова
  4. Румунська мова
  5. Угорська мова
  6. Варіанти перекладу цікавих вам російських слів

Любі читачі й ще любіші читачки, редакція вже знайомої вам мовно-дорадчої рубрики вітає всіх із наближенням до кінця року, до збільшення дня й до різдвяних вихідних! Саме час поговорити про подарунки! Що може бути подарунком у мовному контексті? Звісно ж, запозичення. Аби зайве не дратувати пуристів, я вирішив знехтувати тему запозичень в українській: ви й так чудово знаєте всі ці маркетинги, коли, таски, кринжі, слюри і слеї. Зрештою, подарунки часто приємніше готувати для інших, ніж отримувати самому, правда ж? Тому сьогодні нашою темою будуть запозичення з української — слова українського походження, що дісталися інших мов і міцно там укоренилися (себто належать не лише до прикордонних з Україною діалектів, а й до літературного варіанту). Побачимо, чим ми наділили сусідів?

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь в дискусіях

А перш ніж сторчголов пірнати в тему, нагадаю, що всі свої запитання, зауваги, турботи й гризоти можна (і треба) лишати на редакційній пошті – [email protected]. Я щотижня вибиратиму по кілька з них і коментуватиму. Не соромтеся! 

Російська мова

Так сталося, що не лише ми сусідимо з Росією, а й вона з нами. Тому, крім роздериротазівотної теми шкідливих русизмів в українській (частина з яких такими зовсім не є), можна час від часу для втіхи й розширення світогляду піднімати тему українізмів у російській. А їх, чесно вам кажу, достобіса.

Почалася ця історія ще з Котляревського й Гоголя: XIX століття, романтизм та інтерес до фольклору й етнографії зробили українську тему дуже популярною. Гоголь узагалі писав на експорт і додавав до своїх "Вечорниць на хуторі біля Диканьки" словничок, аби всі його гарный, хлопец, вареники, свитка, рудый, дивчина та інші слівця не лишалися для петербурзької публіки білим шумом. Далі була зацікавленість Шевченком — і українські слова відтоді досить упевнено торували собі шлях у російські словники.

Деякі з них лишилися нейтральними (сырники, девчата, борщ, хлебороб, бугай, монисто, хатадо хаты), деякі, звісно, стали знижено-іронічними (незалежная, майдан, мова, свидомость, торба, бандура, нема (грошей). Якщо хочете дати росіянам поживу для розуму, можете спитати, звідки походять слова прачечная, замуровать чи прапорщик (це не українізми в строгому сенсі слова, але корені їхні носіям російської, як правило, незрозумілі без знання інших мов).

Польська мова

Польські українізми численні, різношарові й дуже цікаві. Мови наші контактували дуже здавна, тож у них (і їхніх мовців) було досить часу, аби ділитися словами і виразами.

Особливо багато українських слів використовували польські письменники-романтики ХІХ століття — аби додати своїм творам на українську тематику колориту. Перші українізми в польській фіксуються в пам’ятках XV століття: ataman, huba, rohatyna, wałach ("румун").

У наступному столітті приходять, скажімо, слова bohater, hreczka, kobza, oczeret. Іще через сто років з’являються bajdak, bandura, buhaj, czereda, komysz чи poroh. XVIII століття приносить слова hajdamaka, korowaj, sadyba чи step.

XIX століття додало польському словнику czumak, hopak, kutia чи oczajdusza ("відчайдух"). Дослідження словникового матеріалу від мовознавця Адама Фаловського показує, що за різними даними в сучасній польській літературній мові побутує від 106 до 366 українізмів.

Білоруська мова

Амбасадором українізмів у білоруській мові вважають Уладзіміра Караткевіча — письменника, чий творчий розквіт припав на 1960-ті. Караткевіч учився й викладав у Києві (там навіть стоїть йому пам’ятник), тому українську культуру знав не з чуток. У його творах є і "спаруда", і "піхвы" (білоруською правильніше "похвы"), і "повень" (літературно — "паводка", хоча в діалектах є і "повань"). Деякі з його українізмів так і не прижилися — скажімо, "выстачаць", "краяць" чи "разважацца".

Утім, звісно, наші слова потрапляли до північно-західних сусідів не лише цим каналом, а й багатьма іншими (не забуваймо, що діалекти обох мов контактують і переймають лексику, а також що частково обидві країни колись належали до спільних державних утворень (скажімо, Великого князівства Литовського).

Мовознавець Вінцук Вячорка пише, що деякі білоруські слова під впливом української змінили значення (прыгадваць стало означати, власне, "пригадувати" замість "вважати", а прыдбаць — "придбати" замість "надбати" (набути після тривалих зусиль). Окрім того, поширене марозіва теж вважається в сусідів українізмом.

Румунська мова

Румуни — ще одні наші давні сусіди, тому вони теж мали час, аби набути в свою літературну мову трохи українізмів. Серед них можна назвати, зокрема, такі: barabulă (бараболя, картопля), benchet (бенкет), buhaj (бугай), clăpăug (клаповухий), harbuz (гарбуз), hrișcă (гречка) чи turbincă (торбинка). Звісно ж, "дримбу" чи "ярмарок" вони теж собі позичили.

Угорська мова

І в угорській є українські елементи, а як ви думали? Дивишся-дивишся на загалом малозрозумілі без попереднього вивчення (бо неслов’янські) речення сусідів, аж тут раптом — о, щось схоже на наше… і тут теж наче схоже… і тут. Словом, так, ніби в уральсько-паннонській пустелі бачиш слов’янські оази з хатками й сіножатками. Прийшовши на свою теперішню територію в ІХ столітті, угорці почали контактувати зі слов’янськими племенами — зокрема й майбутніми українцями. Ми подарували їм слова burjan, csereda, haluska, kocsan, polonina чи kocserha (звісно, перебравши трохи їхнього й собі).

Варіанти перекладу цікавих вам російських слів

Російські "устрицы", як і українські "устриці", прийшли до нас із голландської (oester), а там з’явилися через латину (ostreum) із давньогрецької (де слово ὄστρειον означало "мушля"). Крім варіанту "устриці" в українській побутує ще й натуралізованіший варіант "вустриці" (нашим словам загалом невластиво починатися з голосного звука). 

Якщо вам не подобається слово "капюшон" (походить із французької, від capuchon, а те, своєю чергою, з латини (caput — "голова"), можете казати "каптур" чи "відлога" (але не гарантую, що вас зрозуміють).

Шануйтеся!