П'ять порад для тих, хто хоче поліпшити свою українську мову

Любі читачі й ще любіші читачки! Вітаю вас із новим випуском нашої мовно-дорадчої рубрики. Зима поволі набирає обертів, попереду вже світяться вогники свят і вихідних, а отже й вільного часу далі буде трішечки більше — бодай ненадовго. Чому б не використати його для поліпшення своєї мови?

Одна з універсальних порад для тих, хто хоче говорити чи писати точніше і краще, звучить так: говоріть стисло і по суті. Як це зробити? Найпростіший принцип — уникати порожніх слів, що не додають сенсу сказаному й змушують слухачів або читачів марно витрачати свій час. Давайте ж розберемося з новою порцією такої небажаної для всіх порожнечі — а у вивільнені хвилини скажемо одне одному щось приємне.

Хотілося б висловити — висловте!

Озвучувати свої бажання — дуже корисно і правильно. Але не всюди і не завжди. Коли ви, скажімо, хочете попросити в когось пробачення чи комусь за щось подякувати, цей декларативний етап часом варто пропустити, одразу перейшовши до дій, — і казати...

не хотілося б висловити вдячність, а дякую

не хочу висловити прохання про допомогу, а допоможіть

не у мене є бажання попросити у вас пробачення, а пробачте

Бачите, скільки місця й часу ви заощаджуєте? Та й загалом від бюрократичного стилю навіть найщиріші емоції одразу починають здаватися ввічливо-награними — й саме тому в цій царині його особливо варто уникати.

Беручи до уваги й з огляду на

Конструкції типу "беручи до уваги" чи "з огляду на" я називаю псевдоемпатичними. Вони ніби й складаються з повнозначних слів, але за цими словами переважно немає того, що вони позначають, а є лиш прикра надмірність і видовженість. Тому замість них часто доречніше вжити коротше службове слово:

Беручи до уваги те, що вона не приїхала, доведеться шукати заміну. — Оскільки вона не приїхала, доведеться шукати заміну.

З огляду на те, що темнішає зараз рано, ми споживаємо більше електрики. — Темнішає зараз рано, тому ми споживаємо більше електрики.

З метою чи без мети?

"З метою" — ще один парадоксальний бюрократичний зворот — бо в ньому насправді ні мети, ні сенсу. Тому…

З метою складання уявлення про текст я його прочитав. — Щоб скласти уявлення про текст, я його прочитав.

З метою відвідати виставку ми приїхали в Київ. — Щоб відвідати виставку, ми приїхали в Київ.

Я взяв відпустку з метою відпочинку. — Я взяв відпустку, щоб відпочити.

Проживає чи живе?

Слово "жити" в українській мові має кілька нюансованих значень. Словник подає такі: 1) бути живим (Він хоче жити); 2) перебувати, проживати де-небудь (Удвох собі на хуторі жили); 3) у якийсь спосіб проводити життя (Жили собі тихо, мирно); 4) вважати що-небудь основним у житті (Живу твоїми листами); 5) вести з кимось спільне життя (Розмовляли про те, як житимуть укупі); 6) існувати, мати місце (Потреба краси жила в його душі).

У кожному з них воно звучить абсолютно природно, тому часто зовсім не обов’язково замінювати його довшими уточненнями. Можна не писати він проживає у Києві, зараз вони проживають у Львові. Бо "жити" коротше, людяніше й доречніше навіть в офіційних текстах.

Факти — річ уперта

Словом "факт" у бюрократичному стилі заведено зловживати, хоча без нього здебільшого можна спокійно обійтися, заощадивши читачам або слухачам час на обмірковування почутого й прочитаного.

Замість той факт, що можна писати й казати те, що — або вживати інші доречні конструкції:

Той факт, що в місті перейменували десять вулиць, багато кому не сподобався. — Те, що в місті перейменували десять вулиць, багато кому не сподобалося. / Перейменування десяти міських вулиць багато кому не сподобалося.

Ну а конструкції типу з огляду на той факт, що чи беручи до уваги той факт, що можна безболісно замінити вже згаданим вище "оскільки". Одне слово замість п’яти чи шести, а сенс той самий. Отже, чотири-п’ять слів абсолютно порожні й зайві.

Вчіться цінувати слова — і їхні адресати вам віддячать!