Чому історичні двері треба реставрувати, а не демонтувати. Досвід Львова

Порятунок архітектурної спадщини передбачає не тільки збереження самих будинків, а й їхніх деталей — історичних дверей, брам, вікон та інших декоративних елементів. В українських містах часто нехтують цими моментами, замінюючи зношені історичні двері на нові металеві чи пластикові. Втім, це не тільки спотворює будівлю, а й негативно впливає на архітектурне надбання. 

Відновлення дверей в Україні наразі у зародковому стані — цим займаються здебільшого громадські ініціативи або ж пам’яткоохоронні активісти. Львову в цьому сенсі пощастило найбільше — там це на себе взяла міська влада й навіть запустила програму співфінансування для відновлення історичних вікон і дверей. Допомагає міськраді у цьому "Бюро спадщини" — комунальне підприємство, яке координує програму співфінансування та залучає фахівців-реставраторів.

LIGA.Life поспілкувалась з директором львівського Бюро спадщини Павлом Богайчиком й розпитала, чому так важливо відновлювати усю історичну "столярку" та як це працює у Львові. 

Навіщо реставрувати старі двері й вікна

На перший погляд, двері та вікна історичних будинків — незначні елементи, а від їхнього вигляду мало що зміниться. Втім, це не так — належний вигляд історичних столярних деталей впливає на загальне візуальне сприйняття архітектури, пояснює Павло Богайчик.

"Вікна, двері — це складові, які насправді відіграють важливу роль, вони роблять архітектурний об’єкт цілісним. Звичайні пластикові вікна чи металеві двері спотворюють будинок, так він втрачає свою автентичність. Це як в одне авто встановити двері від іншої машини", — каже Павло. 

Якщо йдеться про важливі пам’ятки архітектури, то реставрація історичних дверей — обов’язкова, адже відповідно до Венеційської хартії усі пам'ятки повинні зберігатись у тому вигляді, в якому до нас дійшли. 

Окрім естетичного аспекту, реставрація позитивно впливає на громаду — вона стимулює мешканців до співучасті, налагоджує між ними зв’язки. "Мешканці, беручи участь у подібних програмах, згуртовуються, утворюється ком’юніті. Дуже часто буває, що люди вперше налагоджують комунікацію між собою — ми такі моменти спостерігали неодноразово. Адже зазвичай як: усі живуть у будинку, ходять на роботу, повертаються з роботи, але не спілкуються між собою. А коли люди разом зробили якусь спільну справу й бачать її результат, вони починають між собою спілкуватись", — наголошує Павло. 

Врешті реставрація історичних брам — це про безпеку. Відновлені та полагоджені двері гарантують, що до будинку не потрапить ніхто сторонній. До того ж, якщо вони були в аварійному стані, то могли поранити когось з жителів. 

Мешканці будинку повинні розуміти, що вони живуть в історичній будівлі і, крім відповідальності за власну квартиру, вони ще й відповідальні за весь будинок. 

"Якщо люди відповідально ставляться до нерухомості й відновлюють історичні елементи, їхній будинок набуває цінності. У Львові зараз дуже відчутно змінюється сприйняття у містян. Наприклад, якщо люди купують квартиру в історичному будинку — вони звертають увагу на те, що є збереженим, особливо це стосується молодого покоління. Відновлені двері та вікна — це додана вартість до квартири", — наголосив Богайчик. 

Хто та як відновлює історичні двері Львова

Програму співфінансування реставрації історичних вікон, дверей та брам Львівська міська рада реалізує з 2018 року. Вона передбачає, що 70% вартості робіт оплачує місто, а 30% — самі мешканці (60/30% — у разі реставрації вікна; 50/50% — у разі заміни пластикових вікон на дерев'яні). Бюро спадщини — координатор проєкту та безпосередній виконавець робіт.

Щороку бюро оголошує про набір нових заявок на програму, про це комунікують з мешканцями через місцеві ЗМІ, сайт міськради. Відновлюють брами у будинках, які розташовані у межах історичного ареалу міста та старші за 80 років.

"Мешканці вирішують, чи хочуть вони реставрувати браму або вікна, й подають заявку в Центр надання адмінпослуг. Тоді ми заявки опрацьовуємо, надаємо їм відповідь, формуємо загальну чергу, яка розміщується у нас на сайті. Це максимально прозорий та публічний процес", — пояснює Павло. 

Коли настає черга будинку, де реставруватимуть браму, з мешканцями контактують фахівці Бюро спадщини, укладаються відповідні угоди. На цьому етапі мешканці сплачують першу, свою частку співфінансування: 

• реставрація брами — 30%,
• реставрація вікна — 40%,
• заміна пластикових вікон на дерев’яні — 50%.

Після реставрації об'єкти оглядають спільно з мешканцями, якщо робота всіх влаштовує — підписуються акти виконаних робіт, і тільки тоді місто сплачує решту коштів.

Процес відновлення історичних вікон та брам у Львові розпочався ще 2009 року — тоді міська рада спільно з Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) запустила проєкт, який мав на меті популяризувати збереження культурної спадщини. Німецькі експерти, які приїхали до Львова, переконували містян, чому відреставровані двері мають набагато більшу цінність, аніж нові металеві.

"Головне розпочати процес. Львову теж спочатку це давалось нелегко, але спільний проєкт GIZ та міської ради за кілька років дав свій результат", — відзначає Богайчик.

За час роботи Програми співфінансування — з 2018-го до 2022 року включно — у Львові було відновлено 154 брами та 124 вікна. "Але запитів є набагато більше", — підкреслює Павло.

Комунікація крізь століття: як відбувається реставрація

Історична брама на час робіт демонтується — майстер-реставратор забирає її в майстерню, щоб провести усі дослідження та потрібну роботу. На час, поки відбувається реставрація, в будинку встановлюють тимчасові двері задля безпеки мешканців. 

Реставрація брами розпочинається зі зняття фарби, майстер проводить дослідження та визначає, яким був автентичний колір. Усі двері потім розбираються, шви прочищаються від багаторічної пилюки, бруду чи шкідників. Далі, якщо необхідно, відновлюють елементи, які втратились чи прогнили, а також декоративні елементи, якщо вони були. 

Найважче у цій роботі — період дослідження, під час якого намагаються зрозуміти, що і який вигляд мало, особливо якщо брама має багато втрат. "Був випадок, коли майстер довго не міг зрозуміти, який вигляд мали втрачені декоративні елементи. Він дуже багато часу провів у тому будинку і таки знайшов елементи, які за формою відповідали слідам на брамі", — розповів Богайчик.

Основний фактор, який впливає на те, що брама псується — час. Зазвичай двері уже зовсім зношені, адже в межах програми реставрують двері віком понад 80 років. За радянський час їх ніхто не реставрував, максимум — замість скла встановлювали фанеру й фарбували у чорний колір перед травневими святами.  

Поширеною проблемою є й те, що на початку 90-х у містах України почали встановлювати кодові замки — для цього перерізали дверні полотна, а це послаблювало конструкцію брами й спотворювало її. "Практично кожна брама має такі проблеми", — каже Павло.

Інший складний момент — комунікація. Мешканці часто мають власне бачення, як їхня брама мала б виглядати. Наприклад, люди зазвичай хочуть, щоб на дверях не було скління або ж щоб воно було тоноване.  

"Та двері відновлюють до історичного вигляду, а не так, як комусь хотілося б. Тому дуже часто ми маємо складні дискусії з мешканцями. Жителі одного з будинків аргументували тим, що вони живуть у небезпечному районі й скло розіб’ють. Але ми таки переконали їх і повернули скло — за три роки нічого з брамою не сталось", — розповів директор Бюро спадщини.

Далі відреставровану браму приміряють у дверний отвір — якщо всі розміри збігаються, браму знову повертають у майстерню, фарбують і тільки тоді встановлюють. Усіх мешканців запрошують, щоб вони власноручно перевірили якість робіт. 

"У 2020 році був цікавий випадок: коли майстер розібрав браму і від’єднав одну з тафель, то під нею побачив підпис столяра, який її виготовив та рік виготовлення — 1897-й. Відреставрувавши браму, він зробив і свій підпис та рік реставрації, жартуючи, що таким чином спілкується з колегами крізь століття", — розповів Богайчик.

Як пояснювати містянам, що реставрація важлива

"Насправді усі хочуть, щоб в них було гарно", — каже Павло і пояснює, що процес реставрації слід робити максимально публічним і показувати мешканцями реальні переваги відновлення дверей. 

"Коли люди бачать, як брами виглядали до реставрації й після — це справляє на них враження, і дуже часто після побаченого вони наважуються відновити чи відреставрувати браму у своєму будинку", — зазначає Павло.

Щоб люди розуміли важливість збереження культурної спадщини, треба постійно комунікувати з ними, розповідати про значущість історичних будівель, проводити виставки, екскурсії. Насамперед така ініціатива має йти від міста, підкреслює Богайчик.

Слід популяризувати професію майстрів-реставраторів: щоб вони розповідали про свою роботу, пояснювали, як відбувається відновлення об'єктів. Адже часто ініціативні мешканці самі хочуть відреставрувати історичні елементи, але не розуміють, як організувати процес, до кого звертатись та кого залучати. 

Місто також має заохочувати відповідальні бізнеси, які мають комерційну нерухомість в історичних будинках, щоб вони відновлювали елементи культурної спадщини — таким чином вони показуватимуть важливий приклад для містян.