Маковій без маку: власні назви, які ми неправильно розуміємо

Любі читачі й ще любіші читачки, вітаю вас із новим випуском нашої мовнопорадної рубрики!

Цього разу поговоримо про народну етимологію, яка, авжеж, завжди дуже відрізняється від наукової.

Що таке народна етимологія

Наукова етимологія – це розділ мовознавства, який вивчає походження слів у мові, а також сукупність наукових методик, які для цього застосовують фахівці-етимологи, і, власне, результат їх дослідження (етимологія/походження слова).

Народна ж етимологія – це хибне й ненаукове пояснення походження слів через їх більш-менш випадкову звукову подібність з іншими словами тієї самої мови чи інших мов.

Зі свого досвіду можу сказати, що народною етимологією займаються переважно вчені-нелінгвісти і/або псевдонауковці (ті, що люблять пов’язувати назву Україна з іменем єгипетського бога Ра й усюди приплітають санскрит, а назву племені етруски виводять хто від русский, а хто від руський), творчі діти чи, зрештою, представники широкої громадськості, які просто помічають у мовах схожі слова й вірять, що будь-яка схожість невипадкова.

Як слова змінюються під народну вимову

Часом іноземні слова спотворюють, саме щоб наблизити їх до знайомих слів своєї мови:

• не піджак (від англійського pea jacket (коротке моряцьке шерстяне двобортне напівпальто), а спинджак (бо носиться на спині);

• не поліклініка (від грецького поліс (місто) і клініка), а полуклініка (неповноцінна лікарня, без стаціонарного відділення);

• не вазелін (від фр. vaseline, що своєю чергою походить од німецького Wasser ("вода") і грецького elaion (єлей, оливкова олія), а мазелін (через "мазати").

За допомогою таких спотворень письменники часто досягають ефекту простонародної, неосвіченої мови.

Деякі "народноетимологічні" спотворення запозичень виникли дуже давно, міцно закріпились і стали частиною літературної мови, як-от:

• слово високосний, що ніяк не пов’язане з високий, бо походить від латинського bis sextus, буквально "другий шостий": у першій версії календаря, впровадженого Юлієм Цезарем, не було 29 лютого, зате раз на чотири роки було два 24-х лютого, шостих дні до березневих календ;

• назва козацького човна чайка, що ніяк не пов’язана з назвою птаха (як віднедавна відомо багатьом, сухопутного: морські – то мартини), бо походить від тюркського şayka (трищогловий корабель);

• назва місця для церковного хору крилас, що походить зовсім не від крил – хоч і має вигляд підвищень обабіч вівтаря, – а від загальної назви богослужителів і тому первісно звучала як клірос;

• назва респіраторної хвороби кашлюк, споріднена буцімто з кашлем, а насправді похідна від франц. coqueluche (коклюш).

Слова-обманки

Але частіше за все любителям народної етимології не треба нічого змінювати: у світі багато мов, а в мовах тих чимало слів, схожих на українські. Ще легше, коли носії цих мов і самі колись жили на території нинішньої України, полишали після себе силу-силенну назв, а час їх обточив і підігнав під форми української мови. Але все ж таки…

• назви річок Велика і Мала Карасівка в Криму – не від карасів, а від тюркського кара су – "чорна вода";

• назва річки Оріль на Дніпропетровщині – не від орати, а від тюркського airili – "розділятись, утворювати кут".

А ось вам топ моїх улюблених, але зовсім не наукових етимологій різних власних назв.

Старі люди кажуть, що…

• Ворскла – назва річки виникла, коли, перебираючись через неї, Петро І впустив у воду підзорну трубу й закричав: "Вор скла!"

(насправді є кілька гіпотез походження назви, одна з основних пов’язує її з тюрксько-іранськими племенами)

• Маковія – назва свята походить від слова мак, тому на це свято печуть солодощі з маком (дарма що Маковія називають медовим Спасом)

(насправді – від прізвища мучеників Маккавеїв, що походить від спорідненого з маккаба – молот)

• Українська назва сузір'я Плеяд — Стожари — , ясна річ, походить від сто жарів, бо воно дуже яскраве.

(насправді від стожар – тичка, на якій кріпиться стіг сіна).

Читайте українською, досліджуйте її слова – і відрізняйте народне від наукового!