Чому дитина "нічого не їсть" і що з цим робити батькам – пояснюють дитячий психолог та гастроентеролог

Та хіба це нормально?! У більшості випадків – цілком.

Перебірливість та обережність з новими продуктами для дитини має навіть еволюційне пояснення, каже сімейна та дитяча психологиня, експертка ЮНІСЕФ Світлана Ройз.

"Відпращурів нам дісталось правило: нове може бути небезпечним. А найбільш знайомий для дитини смак – солодкий. Адже солодким було мамине молоко", – каже Ройз. 

Утім, іноді вередливість у їжі може стати випробуванням для родини. А в поганому апетиті дитини або її "примхливості" може приховуватися серйозне захворювання.

Зголодніє — поїсть?

Це видається найбільш раціональним розв'язанням проблеми. І часто це працює! Адже бувають ситуації, коли за харчування дитини так переживають, що не дають їй відчути голод. Або дитина мало рухається, недостатньо перебуває на свіжому повітрі, або ж сам стиль харчування родини варто переглянути.

"Це вартує того, щоби перетерпіти 7-10 днів. Режим харчування вирівнюється, і якщо дитина здорова, має достатньо фізичної активності та не перебиває апетит перекусами, – все буде добре", – пояснює педіатриня, гастроентерологиня та експертка проєкту "Важливо як ніколи" Катерина Філатова. 

Проте іноді не все так просто. І фраза "Ви просто над ним/нею труситеся, зголодніє – поїсть" може знецінити проблеми багатьох батьків. Оскільки їхні діти можуть не їсти, влаштовувати істерики через голод, мати дуже скупий раціон і жодними обмеженнями перекусів цього не подолати.

І ось тут розпочинається квест, аби зрозуміти, чи є проблема. І якщо є – в чому. "Насамперед батьки повинні проконсультуватися зі спеціалістом. Бо якщо щось хвилює батьків – це достатня причина завітати до лікаря", – наголошує Філатова. 

Вона каже, що саме спеціаліст може оцінити, чи дійсно дитині не вистачає того харчування, яке вона отримує.

Що може спеціаліст:

• оцінити вагу та зріст дитини;

• оцінити набір продуктів, стиль харчування;

• призначити необхідні аналізи (якщо це знадобиться);

• оцінити, чи відповідає психічний та емоційний розвиток віку дитини.

Світлана Ройз додає, що досвідчений фахівець може виявити проблеми, які не спадають на думку на перший погляд. Наприклад, може боліти горло, різатися зуби, дитина колись поперхнулась їжею і це її налякало тощо. Не завжди виявити чи з’ясувати проблему вдасться за один візит. Можливо, лікарю треба поспостерігати за дитиною і він попросить вас вести харчовий щоденник або й фільмувати те, як дитина їсть. 

Іноді причини поганого апетиту можуть ховатися в надмірній сенсорній чутливості дитини. Наприклад, у надмірній чутливості до смаку. 

Загалом, у дітей більше смакових рецепторів на язиці, ніж у дорослих. Але є діти, які мають більше смакових рецепторів, ніж інші діти. Вони яскравіше реагують на смаки та їхню зміну, тому батьки можуть зустрітися з проблемою того, що ціла низка продуктів не смакує малюку.

Інша, неочевидна сенсорна проблема, – відраза до певної текстури їжі. Текстура їжі важлива, коли йдеться про наше рішення посмакувати нею чи навпаки – відмовитися це їсти. Деякі дослідження показують, що в 94% випадках люди могли відмовлятися від їжі саме через її текстуру. І це коли кажемо про дорослих! 

Іноді випадки відрази до текстури чи категорична відмова від цілої групи продуктів може бути симптомом розладів аутистичного спектру (РАС). 

Філатова каже, що на апетит дитини можуть впливати й хвороби – починаючи від анемії і завершуючи серйозними генетичними проблемами.

Надмірна перебірливість в їжі також діагностується як розлад вибіркового харчування (ARFID). Цей розлад увійшов в термінологію у 2013 році і його виявляють як у дітей, так і у дорослих. Серед проявів:

• відмова їсти їжу певної консистенції, кольору, запаху чи навіть бренду;

• людина віддає перевагу лише їжі певної консистенції;

• у людини загалом низька зацікавленість їжею;

• є страх подавитись чи виблювати;

• людина відчуває наповненість шлунку під час трапези;

• людина не хоче їсти з іншими, їй неприємно це робити серед інших людей. 

Люди з цим розладом часто мають проблеми шлунково-кишкового тракту, запаморочення, проблеми з волоссям та шкірою, їм важко концентруватись, є нетерпимість до холоду і часто низька маса тіла. 

Не варто плутати цей розлад з анорексією та іншими розладами харчового спектра, де людина обмежує себе в їжі через певні естетичні вимоги до свого тіла.

Люди з розладом вибіркового харчування не хочуть схуднути, вони не їдять з трьох основних причин:

• страх наслідків через їжу: біль в животі, блювання, задуха. Це завжди базується на певній психологічній травмі, яку дитина отримала, споживаючи їжу.

• дуже висока чутливість до їжі: запахів, відтінків смаку, текстури тощо;

• людині просто не цікава їжа. 

Це може пояснюватись як біологічними, так і психічними причинами. Або поєднанням цих факторів.

Прикладом біологічної проблеми також може бути гормон лептин. Він регулює наш апетит. Що більше його, то помірніший апетит у людини. Тож якщо ваша дитина ховає котлети за диваном, то, можливо, у неї просто забагато цього гормону. 

Усе розпочинається з прикорму

За словами Катерини Філатової, формування харчових звичок – тривалий процес.  Усе розпочинається з того, як і в яких умовах перші ложечки потрапили до рота малюка. Педіатриня пояснює, що серед розповсюджених помилок щодо введення прикорму:

• примус дитини;

• годування за мультиками;

• сильне обмеження раціону без серйозних на це підстав;

• їжа має лише одноманітну пюреподібну форму тощо.

"Я раджу привчати дитину до того, що їжа може бути різноманітна, красива, цікава. Непоганою порадою може бути класти на тарелю дитини те, що вона точно з’їсть, те, що вона ще не куштувала і те, що вона не їстиме, але звичка, що ця їжа існує і бачити її на тарелі – нормально – може позитивно вплинути потім і на харчову поведінку", – пояснює Філатова. 

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, вже орієнтовно з 6-8 місяців дитина може їсти не лише їжу, перебиту блендером.

Загалом, якщо у дитини немає серйозних захворювань чи алергічних реакцій, які вимагають виключення з раціону цілих груп продуктів, до року маля має спробувати до 100 продуктів. 

Психологиня Світлана Ройз додає, що годувати за мультиками не бажано насамперед тому, що тоді у дитини не формується розуміння того, що вона вже наситилась. 

Психологічні особливості відмови від їжі

Навіть у дорослої людини психологічний стан впливає на харчову поведінку.

"Харчова поведінка та харчове виховання" – невіддільні від виховання дитини. І ми звертаємо увагу на те, чи сформований режим харчування: наскільки сміливо дитина пробує нові продукти, чи відчуває, коли насичується та коли голодна, чи має можливість відмовитися від їжі, яка їй не комфортна. Однаково важливо звертати увагу як на переїдання й тривожне заїдання, так і відмову від їжі", – пояснює Ройз.

Батькам малюків до року, які перебувають на грудному вигодовуванні, вона не радить пов'язувати зміни у вазі та рості дитини з власною оцінкою того, яка ви мама чи тато. "У найпрекрасніших батьків найздоровіших дітей будуть періоди більшого набору ваги, більшого апетиту і меншого. Ми стежимо за "коридором норми", – акцентує психологиня.

Іноді, коли дитина відмовляється від їжі, варто подумати: може, є хтось чи щось, чому дитина хоче сказати "ні"?

"Коли дитина відмовляється від їжі чи їсть багато, я іноді запитую, кому дитина хотіти сказати: "Мені тебе вже багато, я тебе вже не можу перетравити. Або протилежне – мені тебе не вистачає, я тобою ніяк не можу насититись?". Звісно, ми кажемо про випадок, коли дитина здорова, лікарі підтвердили, що жодних фізичних проблем, які впливають на апетит немає.

Коли батьки скаржаться на те, що дитина стала менше їсти, психологиня запитує:

• наскільки дитина рухлива? (їжа – це енергія, її важливо витрачати);

• чи здорова дитина? (Під час хвороби, якщо у дитини є запальний процес, природно зниження апетиту);

• чи є ознаки того, що дитина тривожиться (чи стала вона гризти нігті, смоктати пальці, чи стала дратівливою, скаржиться на те, що їй страшно залишатися наодинці, чи пережила складний травматичний досвід, чи проживає період адаптації до нового місця, чи не було подій, пов'язаних зі змінами в житті сім'ї (розлучення, переїзди, поява нової дитини в сім'ї).

"Нам важливо впливати на причину, а не на симптом", – акцентує психологиня. Ройз також звертає увагу на таку важливу причину зміни харчової поведінки як вік. Було би дивно очікувати, що на всіх етапах розвитку та протягом всіх вікових криз однакового ставлення до їжі. Світлана Ройз наводить такі приклади:

"Тут батькам може допомогти "запросити" до столу дитину іграшка або сигнал будильника. Протест підлітка може проявлятись у відмові від тої їжі, якою харчується вся родина, від того, що готує мама. Дитина може шукати свій стиль харчування, зокрема через те, що це можливість щось контролювати", – пояснює психологиня.

Що з цим всім робити?

Надмірна перебірливість в їжі – це завжди погіршення якості життя родини.

І це необхідно розв`язувати. Якщо проблема не в травмі, яка могла призвести до недружніх стосунків з їжею, і не в серйозному захворюванні, яке кардинально впливає на апетит дитини, насамперед варто подумати про зміни в стилі харчування та життя всієї родини. А саме:

• менше перекусів;

• більше руху;

• більше часe на свіжому повітрі;

• дослухайтеся до побажань та смаків дитини;

• залучайте дитину до приготування та купівлі їжі, формуйте разом меню, експериментуйте зі стравами;

• жодного примусу;

• не демонізуйте продукти. Навіть солодощі – це нормально, якщо не замінювати ними основну їжу і розвивати відчуття міри;

• їжа не може бути покаранням чи винагородою.

Педіатриня-гастроентерологиня також зауважує, що організм дитини прекрасно сам вміє корегувати свої потреби. Не варто впадати у відчай, якщо дитина їсть лише 1-2 види фруктів. Чи їсть лише овочі.

"Можливо, організм малечі погано перетравлює фруктозу. Або зараз у дитини надмірна потреба у вуглеводах, тому цей тиждень вона хоче лише хліб та макарони. Спробуйте тоді віддати перевагу макаронам з цільного зерна та хліба з висівками", – радить лікарка. 

Світлана Ройз пояснює, що в період підвищених навантажень – як інтелектуальних, так і фізичних, – дитина потребуватиме більше швидких вуглеводів. Тому не варто нехтувати не лише корегуванням раціону, але й корегуванням навантаження. 

Якщо перебірливість в їжі вже шкодить дитині, лише команда фахівців зможе допомогти сформувати раціон, нові звички та підкорегувати психологічні нюанси. Спробуйте покращити ставлення до їжі і за допомогою ігор, які радить психологиня:

Кулінарні ігри. Вони допоможуть простимулювати апетит дитини, а також можна навчитися сортувати продукти, рахувати їх. Спробуйте таку забавку: визначати продукти з заплющеними очима за запахом, смаком, доторком.

Пограйте з дитиною в ресторан. Складіть меню, красиво накрийте стіл, визначте, хто офіціант, а хто відвідувач? Поміняйтеся ролями.

Коли готуєте їжу, шукайте в ній силу. Наприклад, ми готуємо БОРЩ. 

Б – це бадьорість;

О – оптимізм;

Р – радість;

Щ – щастя. 

Або надайте суперсилу продуктам. Наприклад, морква – мудрість, картопля – краса тощо. 

Наталія Бушковська