Зміст:
  1. Не забороняйте собі святкувати
  2. Моя родина далеко. Не уявляю свята без рідних. Що робити?
  3. Що робити, якщо немає бажання святкувати
  4. Печіть паски й отримуйте задоволення
  5. Постіть фотографії, але думайте про підпис

LIGA.Life поговорила з психотерапевткою Софією Влох про те, чому не слід відмовлятися від традицій і як побороти сум, якщо ви далеко від родини й домівки.

Підписуйтесь на корисний легкий контент в Instagram

Не забороняйте собі святкувати

Традиції та звичаї – це цінності. В часи війни вони необхідні кожному українцю. Адже це стрижень, що надає сил вистояти й покращує самопочуття. 

"Не відмовляєте собі у святі та зустрічі з рідними за одним столом. Це навпаки може покращити ваш емоційний стан і дати більше ресурсу для роботи, волонтерства чи допомоги армії", – радить Софія.

Наш мозок потребує інших емоцій. Не тільки горя чи злості, а радості, задоволення, гумору. Тому дайте собі цінний час із родиною, смачну їжу, традиції. Адже це не тільки про веселощі (вони теж важливі), але й про спільну дію (приготування пасок, крашанок, прибирання), про історії, що виринають саме на Великдень тощо. Все це допомагає, а не шкодить.

На противагу почуття провини, що ви у безпеці й маєте шанс святкувати, може вас руйнувати.

"У часи війни важливо турбуватися про себе. Свято – це про турботу, почуття провини – про деструктив. Можливо, саме Великдень допоможе вам підтримати людей поруч, влаштувавши їм свято, повернути їм шматок мирного життя. Це також про допомогу в тилу, що наближає нас до перемоги", – радить психотерапевтка.

Картання не ведуть до дії чи кращого самопочуття. Вони зупиняють нас, виснажують і пригнічують. Це не допоможе українським військовим, рятувальникам чи медикам, які борються за Україну.

"Помітили відчуття провини – запитайте себе: "Чи це допомагає мені впоратися з ситуацією?" Ні. Зараз нам потрібні мудрі й світлі думки, емоції, а також сили, щоб вистояти", – наголошує Софія.

Проте чи правильно збиратися з родиною за святковим столом, коли в країні війна?

Це необхідність. Тому що стосунки з іншими людьми – неймовірно важливі зараз. Великдень – чудовий привід зустрітися й нагадати собі про цінність родини, кохання та дружби.

"Обіймайтесь, слухайте одне одного, збирайтесь разом. Це важливо. Жодна війна не може зруйнувати любові. Великдень і всі традиції – наше коріння. Жоден ворог не може його зруйнувати".

Моя родина далеко. Не уявляю свята без рідних. Що робити?

Поставте собі запитання: 

  • Що я зараз відчуваю?

  • На що це вказує?

"Якщо сумуєте за родиною чи друзями, які далеко, значить, усередині вас є багато любові. Для вас цінно й важливо розділяти приємні моменти з близькими. Подумайте про це. Адже це альтернативний погляд на ситуацію: "Так, я далеко. Але як гарно, що в моєму житті є цінні люди", – пояснює експертка.

  • Як я можу потурбуватися про себе зараз? Чого потребую?

Можливо, вам важливо накрити цей святковий стіл для себе чи людей, які опинились поруч. Це шанс поділитися своїми традиціями й цінностями з іншими. 

"Якщо є можливість, зателефонуйте своїм рідним і відсвяткуйте в режимі онлайн. Жодна відстань чи війна не може зруйнувати ваших почуттів, емоцій і важливості бути разом у це свято", – наголошує психологиня.

Що робити, якщо немає бажання святкувати

У період війни нормально відчувати різні емоції: сум, злість, страх, тривогу, небажання. Проте не потрібно "застрягати" в цих емоціях. Навпаки – допомагайте собі впоратися з ними.

"Небажання святкувати – ваш вибір. Проте не забувайте, що будь-яка ситуація залежить від вашого ставлення й реакції на неї. Наприклад, коли людина щось втрачає, вона може сказати: "Все, життя закінчилось" або  "Так, я це втратив, але я не здаюсь". Тому якщо не можете змінити ситуацію, змініть ставлення до неї", – радить Софія.

Великдень – це не спогад із мирного життя, а реальність, що може наповнити вас.

Пригадайте родинні традиції, як ви пекли паску, прикрашали кошик, як накривали стіл. Це ті звичні речі, яких ваш мозок потребує.

"Зараз багато людей розповідають про те, що прибирання перед святами приносить їм задоволення та відвертає увагу. Хоча попередні роки це було більше про обов’язок, ніж бажання. Адже ці буденні речі дозволяють нам відчувати контроль у ситуації повної невизначеності".

Печіть паски й отримуйте задоволення

Пробувати нове – це завжди стрес. Проте якщо у вас є внутрішнє бажання вперше спекти паску чи зробити крашанки, не відмовляйте собі у задоволенні. 

За словами Софії, це не викличе стрес, а навпаки буде корисною поведінковою активацією. Це техніка, що застосовують у разі зниженого настрою. Вона полягає в практиці нових речей, що можуть принести задоволення й користь. Малювання, читання, спорт, кулінарія – неважливо. Це ті речі, які дають вам активність. Адже енергія береться з енергії.

Наприклад, ви вирішили спекти паску. Процес викликає цікавість, залучає моторику рук і креативність. Щоб було веселіше, залучіть у процес родину, друзів або нових знайомих.

"Підготовка до свята допоможе вам відчути себе краще та наповнить ресурси. Проте перед цим поговоріть із собою: "Якщо у мене щось не вийде, я не буду себе картати. Я вже молодець, тому що маю бажання це робити". Після отримання будь-якого результату подякуйте собі за роботу".

Є одне "але". Готуйтесь до свята відповідно своїм силам.

Ніхто не сумнівається, що ви можете спекти 25 пасок. Проте чи це варте вашої втоми та зниження енергії? Процес має принести задоволення, а не брак сил.

"Запитайте себе: "Чи маю ресурс спекти 10 пасок, поприбирати будинок і помити вікна?" Якщо ні, то оберіть той обсяг роботи, на який маєте достатньо сил. Не картайте себе, а дякуйте за мінімальну роботу", – радить Софія.

Постіть фотографії, але думайте про підпис

Свята – привід заповнити соцмережі фотографіями з родиною, святковим столом і декором. У часи війни цей контент може викликати пригнічення у людей, які не мають можливості святкувати чи живуть далеко від родини.

Виникає питання: як себе поводити в соцмережах у Великдень?

"Немає універсальної поради, де, наприклад, фотографії з паскою – це ок, а з родиною – не ок. Контент у соцмережах – це про власний вибір, потреби та ставлення. Що ви хочете сказати цим фото, а підписом? Що відчуваєте всередині?" – пояснює Софія.

Якщо ви натрапили в стрічці на фотографію, що вас зачепила, запитайте себе:

  • Що я зараз відчуваю?

  • Чому я це відчуваю?

  • Що саме мене зачепило?

Це допоможе вам зрозуміти себе та свої емоції. Можливо, саме зараз вам не вистачає рідних чи маминої паски.

  • Що це для мене значить?

"Відповідь на це запитання вкаже на вашу потребу, яка зараз незадоволена. Подумайте, як ви можете потурбуватися про себе, щоб хоча б частково задовольнити її", – радить Софія.

Також спробуйте подивитися на ситуацію з іншого боку. Наприклад, порадійте за родину, яка в цей Великдень має можливість бути разом. Це ті мудрі та світлі думки, що наповнюють, а не руйнують.

"Можливо, фото у вашій стрічці – це духовна краса цілої нації. Це ще один доказ того, що навіть у часи війни українці бережуть свої традиції".