Протягом чи на протязі. Детально про українську мову разом з Олександром Стукалом

У третьому випуску розберемося зі ще кількома наболілими питаннями, що мають стосунок до української мови та її реальних чи уявлених правил. Поговоримо про загадкові принципи розстановки закінчень -а і -у в родовому відмінку іменників чоловічого роду в однині ("стола" чи "столу"?), поширені помилки (які часом зовсім не помилки) й про те, як називаються жителі Бахмута.

Стола чи столу? 

Правил і уточнень щодо -а/-я та -у/-ю в родовому відмінку іменників чоловічого роду в однині надто багато, щоб запам’ятовувати їх усі й потім хизуватися, відтворюючи їх напам’ять. Але не кваптеся впадати у відчай: якщо ви не хочете зубрити правила й приклади, можна піти одним із двох простіших шляхів.

Шлях перший — запам’ятати базовий принцип і знехтувати винятками з нього.

Принцип такий: якщо предмет чітко окреслений і більш-менш намацальний, значить, у родовому відмінку матиме закінчення -а/-я. 

Приклади: хліб, рот, долар, живіт, дуб.

Якщо ж предмет, навпаки, абстрактний — він переважно закінчуватиметься на -у/-ю. 

Приклади: успіх, живопис, вислів, відбій.

Звісно, цей принцип має свої тонкі моменти. Не завжди просто відповісти на питання, окреслений певний предмет чи, навпаки, не дуже. До прикладу, слова атом, вектор, квадрат і суфікс мають закінчення -а, хоча окресленими їх важко назвати, а оркестр, сад, майдан і луг — навпаки, -у, хоч вони й більш-менш окреслені. Але якщо керуватися бодай цим принципом, помилок буде менше, ніж якщо розставляти закінчення в довільному порядку.

Ще одна заувага: деякі слова від зміни закінчення змінюють і значення: акта (документ) / акту (дія), апарата (прилад) / апарату (установа, напр. апарат Верховної Ради), дзвона (металевого) / дзвону (звуку).

Другий спосіб не помилятися — читати довідник "Дзвона чи дзвону?". Оскільки він є онлайн, це ще й дуже зручно. Навіть зі смартфона.

P.S. Так "стола" чи "столу"? Можна і так, і так — без зміни значення! 

Протягом чи на протязі?

Це одне з моїх улюблених запитань про уявлену мовну норму. Усім нам (і я не виняток) у школі проїли вуха тезою про те, що "на протязі" можна лише стояти, якщо хочеш застудитися (бо "протяг" — російською "сквозняк"). Утім, якщо ми триматимемося такої логіки, закономірно буде спитати, чому ж тоді "протягом" — це не "сквозняком". Замість відповіді це запитання люди переважно ніяково сміються.

У російсько-українському словнику А. Кримського і С. Єфремова, що вийшов у світ у 1920-х роках, коли українська мова була свіжіша, інакша й менш русифікована, бачимо, що "на протяжении" може перекладатись і як "на протязі", і як "протягом". І навіть як "у протязі". Як бачимо, дерусифікація останніх десятиліть несе нам не лише добрі звістки, а й обмеження мовного арсеналу: все те, що бодай якось схоже на російське, таврується як невгодне і неправильне, хоча історично воно могло вживатися досить широко й походити взагалі не з російської. Для "на протязі" й "протягом" немає ніяких правописних правил: є лише більш або менш популярні стилістичні рекомендації, однак вони часом стають такими популярними, що сприймаються вже як правила. Саме так сталося і з "на протязі". Ті, хто зараз так казатиме, йтимуть проти популярної думки — а отже, наражатимуться на суспільний осуд і муситимуть постійно доводити правомірність своєї позиції.

Як звуться жителі Бахмута?

Жителі Бахмута, якому відносно недавно повернули історичну назву, звуться бахмутці (він — бахмутець, а вона — бахмутка). Бахмутка — це ще й назва річки, на якій стоїть місто.

Загалом назви жителів населених пунктів утворюються в українській мові по-різному: у нас є і сум’яни (жителі Сум), і мирноградці (жителі Мирнограда), і криворіжці (земляки президента), і полтавці, й навіть кропивничани. Як бачимо, основних варіантів два: або -ани/-яни, або -ці — з різними видозмінами кореня слова.