Телеканал СТБ оголосив прем’єру проєкту "Вагітна у 16". Чому це погана ідея

За інформацією на сайті каналу, це не перший сезон проєкту. Попередні два виходили в ефір у 2016 та 2017 роках. У кожній серії розповідають історію вагітної неповнолітньої: про її рішення залишити дитину, стосунки з батьками, однолітками та батьком майбутньої дитини. 

В анонсі нового сезону йдеться: "Завагітніти у 15 на зло батькам? Народжувати в ефірі соцмереж заради підписників чи від шкільного вчителя? Що б не стало причиною, але у найважчі часи ми пройдемо цей шлях разом. Телеканал СТБ готовий допомогти. Заради світлого майбутнього кожної української дитини".

Українці відразу відреагували на публікацію анонсу в соцмережах. Більшість коментарів обурливі. Головна причина такої реакції – прем’єра проєкту під час війни, коли українці різного віку та статі стають жертвами сексуального насильства з боку російських солдатів.

19 січня LIGA.Life надіслала запит телеканалу СТБ, щоб дізнатися мотивацію запуску проєкту "Вагітна у 16" під час повномасштабної війни. 

Телеканал відповів тільки 24 січня. За словами представників, анансований проєкт був створений ще у 2021 році. Його мета – збереження уваги суспільства до проблем підліткової вагітності.

"[Проєкт] був переформатований творцями заради посилення соціальної місії проєкту і допомоги таким сім’ям не тільки до, а й після народження дитини", – йдеться у відповіді на запит.

Однак врешті-решт прем'єру, яку планували на 5 лютого, вирішили перенести "з розумінням чутливості контексту воєнного часу та впливу злочинів російської армії".

Щоб розібратися, як подібні проєкти можуть нашкодити у мирний час та під час війни, ми поговорили з медичною психологинею та травмотерапевткою Оксаною Степанюк.

Що не так з проєктом "Вагітна у 16"

За словами травмотерапевтки, є декілька причин, чому подібні шоу недоречні не лише у воєнний, але й мирний час:

• Знецінення почуттів потерпілих від сексуального насильства

За чинним законодавством України, вік поінформованої згоди на статеві зносини – 16 років. Дії сексуального характеру без добровільної згоди вважаються зґвалтуванням.

У 2021 році агенція "Фама" провела соціологічне опитування на замовлення Центру гідності дитини Українського католицького університету (УКУ). За його результатами, близько 4% опитаних українців стали жертвами зґвалтування у дитинстві, а 23% – сексуального насилля або домагань. У звіті також зазначено, що щороку реєструють понад 400 злочинів проти дитячої сексуальності.

Під час повномасштабної війни, найімовірніше, ця цифра збільшилась. По-перше, через злочини російських військових. По-друге, через посилення загальної психоемоційної кризи, яка може призвести до збільшення випадків домашнього насильства.

"Такі проєкти, як "Вагітна у 16" можуть викликати ретравматизацію (повторне переживання травми) у потерпілих, які мали досвід зґвалтування. Для цього необов’язково відтворювати ситуацію. Достатньо слів, жестів, одягу, дій, які можуть стати тригерами", – пояснює травмотерапевтка. 

Ключове у роботі з людьми, які пережили насильство, – стабілізація їхнього стану. Однак подібні проєкти не лише не стабілізують, а стають тригерами.  

"Зазвичай люди, які пережили подібне, не хочуть не лише говорити про це, але переглядати сцени з сексуальним змістом, читати про це в книгах чи слухати подібні розповіді. Це може лише травмувати та провокувати погані спогади", – додає експертка.

• Проєкт показує емоції, але не шляхи, як з ними справлятися

Попередні сезони базуються на сценарії: конфлікт-конфлікт-конфлікт + примирення, як красива кінцівка. Тобто 90% серії присвячена сваркам вагітної неповнолітньої з батьками, партнером та друзями та лише 10% – щасливому кінцю.

"Це не терапевтично. Нам не показують, як герої пройшли шлях до примирення, як навчаються керувати емоціями тощо. Тобто якщо мотив шоу  полягає в тому, щоби допомогти пережити ранню вагітність та дати впевненість дівчатам, які опинились у подібній ситуації, то формат реалізації невдалий", – додає психологиня.

• Застосування провокативної психології у кризовий момент

У анонсі проєкту показують психолога Дмитра Карпачова, який спілкується з учасниками. Подібні розмови з психологом можна побачити в інших шоу СТБ, зокрема "Кохана, ми вбиваємо дітей". 

Дівчата, які завагітніли у ранньому віці, потребують кризового консультування, стверджує психологиня. Це емоційна підтримка, зменшення проявів стресу, формування способів впоратись з кризою. Зазвичай це не одна розмова, а декілька сеансів з сертифікованим психологом. 

"У дівчини можуть бути власні внутрішні причини завагітніти у юному віці. Це не розв'язується за одну зустріч з психологом, ще й в оточенні камер. Провокативний підхід у психології, якій був в рамках проєкту "Кохана, ми вбиваємо дітей", взагалі заборонено застосовувати до людей після травми чи в період її переживання", – додає Оксана.

• Підкріплення думки, що вагітність, – це щось жахливе

Через популяризацію таких думок жінки можуть переживати кризу під час вагітності чи після народження дитини.

"За кадром залишається найголовніше: вагітною дівчина буде лише 9 місяців, а мамою – все життя. Як вона реалізовуватиме себе, вчитиметься, працевлаштовуватиметься? У шоу також не показують подальше життя юної мами чи батьків з дитиною, зокрема розподілення ролей у побуті. Цей досвід насправді дуже важливий", – запевняє травмотерапевтка.

• Демонстрація дітей без їхньої згоди

Дозвіл на знімання дають батьки, які часто не задумуються про те, як трансляція їхнього життя може відобразитись на подальшому житті дитини.

Наприклад, деякі діти-учасники проєкту "Кохана, ми вбиваємо дітей" стали героями мемів. У дитинстві знімання можуть здаватися пригодою, але у дорослому віці навряд чи хтось захоче побачити себе героєм вірусних відео.

Чому люди хочуть дивитися подібні шоу

Мотивація телеканалу транслювати такі проєкти зрозуміла. Це заробіток. Такий контент доволі популярний серед українських глядачів. Наприклад, на окремому Youtube-каналі "Вагітна у 16" нині 562 000 підписників. Це підтверджують і позитивні коментарі під анонсом проєкту. Є глядачі, які дійсно чекають на вихід шоу.

За словами психологині, існує декілька потенційних причин бажання споживати такий контент:

• Спосіб пережити емоції. Наприклад, у мирний час людина не мала емоційних потрясінь. Перегляд таких шоу допомагало задовольнити цю потребу.

• Ефект "в мене не все так погано". Деякі люди люблять дізнаватися про складні ситуації життя інших, щоб порівняти з власним і відчути певне полегшення.

• Спосіб відволіктися від негараздів. Увімкнув телевізор, подивився серію і пережив яскраві емоції, які тебе не стосуються. Коли набридло чи стало нестерпно дивитися – вимкнув і пішов спати, не переймаючись.

• Ілюзія повернення до звичного життя. Люди, які любили подібні шоу до 24 лютого, можуть повертатися до них під час повномасштабної війни. Мотив – емоційне перемикання з подій, які відбуваються навколо. Це нормальне бажання. Однак краще пошукати ліпші способи для задоволення цієї потреби, радить психологиня.

Приклад вдалого висвітлення проблем підлітків

Вагітність у юному віці – це та тема, яку слід висвітлювати та не замовчувати. Головне запитання – віднайти етичний формат для інформування та надання допомоги. 

За словами психологині, хорошим прикладом такого формату є телесеріал про проблеми підлітків "Перші ластівки". 

"Після кожної серії транслювали контакти Національної гарячої лінії "Ла Страда-Україна", куди могли звернутися підлітки у разі виникнення подібних ситуацій. Ця ідея спрацювала", – стверджує травмотерапевт.

За словами Альони Кривуляк, координаторки Національної гарячої лінії "Ла Страда-Україна", завдяки транслюванню контактів гарячої лінії понад 20 000 підлітків і молоді з різних куточків України та інших країн змогли отримати підтримку та фахову допомогу.