"Ти нікуди від мене не дінешся": реальна історія сталкінгу і пояснення психолога

Сталкінг – це не сюжет із трилера. Це реальний досвід багатьох людей. Його важко одразу розпізнати, ще важче – довести. Суспільство досі часом виправдовує таку поведінку, мовляв, "це кохання" або "не може відпустити".

Статистика свідчить – приблизно кожна сьома людина віком від 16 років принаймні один раз ставала жертвою переслідування, а три з чотирьох жертв переслідування – знали свого кривдника.

Разом з Оленою Шулік, психологинею, гештальт-терапевткою, та Іриною Ніколайчук, яка поділилася своє історією, LIGA.net з'ясувала:

• Чому люди стають сталкерами і не зупиняються?
• Як розпізнати тривожні сигнали на початку стосунків?
• І що робити тим, хто опинився в ситуації переслідування?

Історія Ірини Ніколайчук

– Ірино, розкажіть, будь ласка, з чого все почалося? Ким була ця людина і який був між вами зв’язок до того, як почалося переслідування?

– Я почала зустрічатися з хлопцем: класичні шкільні-підліткові стосунки з більшими-меншими конфліктами, сходженнями-розставаннями. Але вже на той час були дзвіночки, які мали б мене насторожити.

Звісно, через брак знань на той момент про те, що в стосунках нормально, а що – ні, я не звертала на них увагу. Він був на пару років старший. Були широкі жести, дорогі подарунки, багато квітів. Це все завжди відбувалося на очах у великої кількості людей. Зокрема, завжди були яскраві примирення з грандіозним жестами. Під час стосунків, коли виникали конфлікти, з його боку дуже часто були погрози самогубством.

Власне, одного разу я розповіла йому історію про те, як наша вчителька переказувала епізод зі своєї молодості: дівчина відмовила хлопцеві, а той буцімто повісився в садку її батьків. І вона сказала таку фразу: "Уявіть, як їй із цим жити". І потім я чула цю фразу неодноразово від нього. Уяви, як ти будеш із цим жити.