"У мого нареченого є чоловік": як і чому українка погодилася на шлюб із бійцем-геєм

"Я стану дружиною військового… У мого майбутнього чоловіка є чоловік. Вони разом 15 років. Але в юридичній площині України його не існує… Це не те, що я хотіла б робити. Не мала б робити", – каже піарниця та комунікаційниця Лєда Космачевська. 

Хто цей військовий, чому Лєда одружиться з ним і що про це кажуть юристи – розповідає LIGA.Life.

Хто цей військовий

Друг дитинства, знають один одного з восьми років. Зараз живуть у різних містах. Про його гомосексуальність Лєда дізналася, коли обидва були вже повнолітні.

"Розповів мені у приватній бесіді, коли ми по-дружньому обговорювали особисті питання", – пригадує в розмові з LIGA.Life дівчина. Здивування у неї зізнання друга не викликало: "Це особисте питання кожного".

Чия ідея одружитися

Вранці 31 жовтня друг зателефонував Лєді з: "Привіт. У мене до тебе є пропозиція. Ти єдина людина, до якої можу звернутися. Хочу з тобою одружитися, тому що мене відправляють у зону бойових дій". Пояснив, що просить про це, бо насамперед хвилюється про свого партнера. Бо після місяців великої війни зараз його відправляють туди, де ризики дуже високі. 

Вона знала, що після 24 лютого друг пішов добровольцем. Знала, що він має партнера, з яким разом понад 15 років, хоча особисто Лєда з ним не знайома: "Бо це не історія про те, як ми зустрічалися парами на святкову вечерю. Наша дружба є давнішою за період, коли кожен із нас почав будувати відносини".

Причини неочікуваної шлюбної пропозиції Лєді не потрібно було пояснювати. "Орієнтуюся в законодавстві, щоб розуміти: якщо щось станеться, партнер мого друга не зможе опізнати тіло, потрапити до лікарні, виконати останню волю, отримати грошову виплату і нею розпорядитися. Бо спадкоємцем вважаються тільки близькі родичі або дружина чи чоловік", – пояснює вона.

Усвідомлюючи серйозність і важкість рішення, Лєда взяла добу на подумати. Поділилася емоціями з близькою подругою, але поради не питала ні в кого. Зрештою, погодилася.

Чому погодилася

У 2014 році, пригадує дівчина, вона мусила виїхати з Криму через окупацію. У неї багато друзів-військових, тому робить все, щоб їх підтримати. 

Крім партнера, у її друга немає близьких родичів. Ані батьків, ані братів і сестер. І це теж одна з причин, чому вона погодилася. Бо якщо з другом щось станеться, в очах держави у нього немає нікого. 

1 листопада дівчина знову зв’язалася з другом, детально проговоривши свої дії. Узгодили, що Лєда і його партнер найближчим часом сконтактують як мінімум телефоном. Контакти Космачевської будуть у військовій частині, де друг служить, як офіційної дружини. Якщо щось станеться, її повідомлять: "А я маю повідомити партнера. Надалі, залежно від обставин, сприятиму, щоб ця людина могла потрапити до лікарні або до моргу". 

Що кажуть близькі

Наразі у близькому колі Лєди немає людей, які намагаються її відмовити. "Всі, чий відгук для мене важливий, висловили підтримку", – зауважує дівчина. Її батьки ще не в курсі: "Але я доросла жінка, можу ухвалювати такі рішення, не узгоджуючи з ними". 

Своєму коханому чоловіку, теж військовому добровольцю, Лєда вже сказала: "Повідомила йому про своє рішення. Це все, що хотіла б сказати".

Коли шлюб

Зараз це питання вирішують. Про розлучення в майбутньому поки не говорили. Але теоретично розлучаться після того, як друг покине зону бойових дій і в Україні закінчиться воєнний стан.

"Це досвід, через який я не мала б пройти, – каже Лєда. – Мені пощастило, що маю сили впоратися з обставинами, що цей друг не є моєю найважливішою людиною. Але уявила себе на місці, коли коханий каже: "Не хочу, щоб мене відспівували. Хочу, щоб ти після моєї смерті зробила те-то. Це дуже важка ситуація". Через неї проходять пари, де є військові. Але для одностатевих пар це ще більше випробування, тому й шукають різні варіанти.

"Хоча закон мав би бути на їхньому боці. Перше джерело влади в Україні – це народ, який підтвердив свою волю підписанням петиції про легалізацію одностатевих шлюбів. А влада на це волевиявлення не реагує. Кажуть, зараз кожен на своєму фронті працює на перемогу. Але на першому фронті військові, чому не захищаємо їхні інтереси?" – наголошує Лєда.

Чому потрібно саме весілля, чому не можна просто написати заповіт?

LIGA.Life попросила це пояснити голову Асоціації жінок-юристок України "ЮрФем" Христину Кіт. За її словами, кожен має право укласти заповіт і заповісти все майно на момент смерті будь-кому, незалежно від того, чи перебували з нею у шлюбі. Але є нюанси. 

"Якщо у спадкодавця, який написав заповіт, є непрацездатні члени сім'ї, які належать до першої групи спадкування (батьки пенсійного віку, наприклад), то у випадку смерті військового вони мають право на спадкування частки, незалежно від заповіту", – пояснює експертка. Той, на кого написано заповіт, матиме право успадкувати частину майна.

Одноразової грошової виплати від держави, на яку мають право члени родини військового, який загинув, захищаючи Батьківщину під час воєнного стану, це не стосуватиметься. Адже фактично це компенсація може не бути предметом успадкування, тому що померла людина не мала її на рахунку. "Це не буде належати до переліку спадкового майна. І тоді неродич, якому заповідають майно, не матиме права на виплати", – додає Христина Кіт.

Згадана петиція про легалізацію стосунків ЛГБТ-пар набрала необхідні голоси кілька місяців тому. Президент України Володимир Зеленський підтримав петицію, але зазначив, що така легалізація неможлива в умовах воєнного стану. Адже, за Конституцією України, шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка (стаття 51). А в умовах воєнного або надзвичайного стану не можна змінювати Конституцію. Водночас уряд напрацьовував варіанти легалізації цивільного партнерства. Але це було ще 3 серпня. Відтоді нічого не змінилося. 

Цивільне партнерство дійсно може вирішити більшість практичних проблемних питань, які виникають в одностатевих союзах. Зокрема, передбачити право на усиновлення дітей партнера, майнові права, доступ до реанімації. Все залежить від того, наскільки якісно та широко нардепи пропишуть документ, пояснює LIGA.Life керівник ГО "Точка Опори ЮА" Тимур Левчук. 

Ба більше, оскільки механізм цивільного партнерства не має стосунку до сексуальної орієнтації чи гендерної самоідентифікації, він може передбачити гарантії для людей, яким не обов’язково бути одностатевою парою. "Це можуть бути дві бабусі, які через війну залишилися без рідних і живуть разом, чи дві жінки, які виховують дітей", – пояснює Левчук. Щоб запровадити в Україні інститут цивільного партнерства, потрібно ухвалити відповідний закон. 

Космачевська нагадує: ще в березні змінили законодавство, дозволивши військовослужбовцям – чоловікам і жінкам – одружуватися дистанційно, написавши рапорт командиру. "Одруження максимально спростили для гетеросексуальних пар. Але для одностатевих цієї можливості немає. Хоча вони так само громадяни України, так само військовослужбовці. Так само хочуть піклуватися про своїх близьких. Це несправедливо", – додає Лєда.