Пояснення

Розбір | Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію. Що це означає, чому це важливо і що далі

6 хвилин
Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію. Що це означає, чому це важливо і що далі - Фото
Фото: zmina.info
20.06.2022, 18:15

Україна йшла до цього понад 10 років, з 2011-го. Ось що буде далі

Сьогодні, 20 червня, Верховна Рада ратифікувала Стамбульську конвенцію. Законопроєкт підтримали 259 депутатів. Проти виступили лише 8. Поіменні результати цього голосування – тут

LIGA.Life пояснює, що таке Стамбульська конвенція, чому вона важлива для України, хто виступає проти неї та що буде після ратифікації.

Що таке Стамбульська конвенція 

Це міжнародна угода Ради Європи та перший міжнародний законодавчий акт, що передбачає захист прав жінок. Її цілі – зробити так, щоб жінки були захищені від усіх форм насильства та дискримінації, боротися за рівність між жінками й чоловіками, розробляти політику та заходи для захисту всіх жертв насильства й надання їм допомоги. 

Стамбульська конвенція передбачає кримінальну відповідальність за насильство над жінками. Це стосується сексуального, психологічного й фізичного насильства, а також переслідувань, каліцтва жіночих геніталій і примусових дій щодо шлюбу, аборту та стерилізації.

На сьогодні конвенцію підписали 45 країн і Європейський Союз. У 2011 році Україна приєдналась до неї, але Верховна Рада не ратифікувала документ. Наступна спроба була у 2016 році. Але депутатів зупинили поняття "гендер" і "сексуальна орієнтація". Тож вирішили спочатку підготувати застереження до конвенції, що відповідали б "моральним цінностям українців", а вже потім ратифікувати її.

18 червня 2022 році Володимир Зеленський пропонує ратифікувати Стамбульську конвенцію, але з окремою заявою. Так мета конвенції – захист жінок і недопущення домашнього насильства, зокрема щодо чоловіків і дітей.

Також Україна не розглядатиме положення конвенції, які зобов'язують до змін у Конституції, Сімейному кодексі та законах щодо інститутів шлюбу, сім’ї й усиновлення.

Чому це важливо

Головне – випадки домашнього насильства в Україні ростуть з кожним роком. У 2020 році зі 211 362 звернень – понад 180 000 надійшли від жінок, понад 27 000 від чоловіків і понад 2500 від дітей.

У 2021 році про домашнє насильство заявили на 56% більше громадян України, ніж у 2020 році, повідомляють у МВС.

"Але ж в Україні є законодавство, що захищає від домашнього насильства!" – скажете ви. Це правда. Законодавство України частково побудоване на нормах Стамбульської конвенції. 

Проте досі домашнє насильство підпадає під два законодавства – адміністративне й кримінальне. За перший випадок домашнього насильства кривдник отримає штраф 10-20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 30-40 год виправних робіт, або до 10 діб адміністративного арешту.

Повторне правопорушення протягом року – штраф 20-40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або 40-60 год виправних робіт, або 15 діб адмінарешту. 

Якщо штрафи й виправні роботи не зупинили кривдника, і насильство стало систематичним, йому загрожують 150-240 год громадських робіт, або арешт до 6 місяців, або обмеження волі до 5 років, або позбавлення – до 2 років.

На противагу, Стамбульська конвенція передбачає лише кримінальну відповідальність за домашнє насилля.

Ще одним важливим аргументом "за" ратифікацію є євроінтеграція України. Адже Стамбульська конвенція – частина домовленостей з ЄС щодо надання Україні статусу кандидата.

За даними "Європейської правди", плани щодо ратифікації були особливо важливими для Нідерландів і Швеції. Це країни-скептики, які зрештою погодилися підтримати статус кандидата для України. 

"Для них питання рівності та захисту прав людини має особливу вагу. Та й загалом для Західної Європи це немов маркер цивілізованості, якому відповідають усі держави-кандидати в ЄС. Навіть нові. Окрім Туреччини, яка віднедавна відмовилася від руху до ЄС і денонсувала конвенцію, й України", – пише редактор ЄП Сергій Сидоренко.

Хто й чому проти ратифікації конвенції

Наріжним каменем суперечок щодо Стамбульської конвенції є поняття "гендеру". Це перша міжнародна угода, яка визнає, що чоловіки й жінки різняться не лише за статтю, але й гендером. "Гендер" у конвенції означає "соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок і чоловіків".

У 2020 році Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій переконувала, що народ України в більшості не підтримує ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок. Імовірно, представники Ради церков спирались на петицію 2019 року "щодо захисту християнських цінностей – основи стабільності, розвитку і процвітання України". Вона набрала необхідні 25 000 голосів.

Причина категоричного ставлення до Стамбульської конвенції – "нав’язування документом гендерної ідеології, що не стосується захисту від домашнього насильства". За словами Ради церков, це шкодить моральним засадам і сімейним цінностям українського суспільства. 

"Позиція Всеукраїнської ради церков: необхідно розвивати своє національне законодавство, яке б набагато ефективніше запобігало домашньому насильству, аніж те, що пропонує Стамбульська конвенція", – казав у лютому 2022 року в інтерв'ю LIGA.Life очільник Української Греко-Католицької Церкви, Блаженніший Святослав Шевчук.

Проти ратифікації виступали й деякі громадські організації. ГО "Всі разом" стверджують, що нібито документ унормовує поняття "сексуальна орієнтація", яким виділяє гомосексуалів, лесбійок, бісексуалів і проголошує їх "об’єктами пріоритетного захисту". 

Урядова уповноважена з гендерної політики Катерина Левченко в інтерв'ю для "Лівого берега" розповідала, що розповсюджений аргумент серед противників конвенції – регулювання сімейного життя, шкода сім’ї та традиційному інституту шлюбу (між чоловіком і жінкою).

"Насправді в конвенції немає жодного положення, що стосувалося б регулювання сімейного життя. Вона не пропонує жодних змін до типів сімейних відносин або конфігурації сім’ї. Питання шлюбу вирішується на рівні національного законодавства і Сімейного кодексу", – зазначає Катерина.

Ще один поширений міф – Стамбульська конвенція захищає лише жінок. Проте у Статті 4 конвенції зазначають, що виконання її положень передбачає захист прав жертв насильства будь-якої статі, гендеру, віку, сексуальної орієнтації, переконань, походження та стану здоров’я.

Що далі

"Україна почала імплементувати положення конвенції ще до її ратифікації. Це почалось наприкінці 2017 року, коли ухвалили Закон "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами". Проте прогалини у законодавстві залишалися, наприклад, відсутність криміналізації таких видів насильства як переслідування й сексуальне домагання", – пояснює юристка Громадської правозахисної організації "Ла страда" Юлія Аносова.

Окрім того, в Україні не було спеціалізованих служб для підтримки постраждалих від сексуального насильства. Після ратифікації такі центри стануть обов’язковими.

"Загалом у конвенції такі установи описуються доволі абстрактно. Але у країнах, які ратифікували й імплементували її положення, працюють так звані Rape crisis center. Постраждалим від насильства надають соціальну й медичну допомогу, а також прямий контакт із правоохоронними органами. Тобто особі допомагають відновитися, підготуватися до заяви про злочин і співпраці з правоохоронними органами", – додає експертка.

Базові принципи конвенції:

  • кримінальне переслідування правопорушників;

  • захист постраждалих;

  • запобігання насильству;

  • скоординована політика влади щодо протидії насильству.

За словами юристки, з останнім принципом в Україні є проблема. Адже через децентралізацію багато рішень і функцій переклали з центральної на місцеву владу. У результаті протидія насильству на цих рівнях недостатньо скоординована. Тож, виконуючи положення конвенції, українська влада має забезпечити координацію політики на вищому рівні. 

Та є небезпечне "але", каже юристка. Ієрархія джерел права в Україні наступна: 

  1. Конституція.
  2. Міжнародні договори.
  3. Національне законодавство. 

Тобто Стамбульська конвенція має перевагу перед національним законодавством. 

"Але якщо міжнародні договори, як Стамбульська конвенція, не будуть узгоджуватись з Конституцією, то це питання розглядатиме Конституційний суд. Тобто конвенція ратифікована, але суд може переглянути положення і сказати, що вони не узгоджуються з Конституцією України", – пояснює юристка. Подібний досвід мала Болгарія, яка через це так і не завершила ратифікацію. 

З іншого боку, є позитивний досвід Молдови, яка у 2021 році ратифікувала Стамбульську конвенцію. Попри те, що певні положення оскаржували, суд визнав, що конвенція узгоджується з Конституцією.

Альона Низовець
Альона Низовець
журналістка LIGA.Life
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини