Пояснення

Цікаво знати | "Вийду заміж і народжу", "Хочу ще доньку": чому ми бажаємо створити сім'ю під час війни

7 хвилин
Фото: depositphotos.com
26.04.2022, 08:00

Досвід Першої та Другої світових війн показав, що у післявоєнний період збільшується рівень народжуваності. І от чому.

"Після війни вийду заміж і народжу", – популярна нині цитата серед українських жінок. Чоловіки в собі теж подібне бажання ловлять. Наприклад, Мустафа Найєм, тато 14-річного сина, написав, що "колись, потім… дуже хочеться дочку". 

Чому так? LIGA.Life розпитала професора Віктора Досенка, патофізіолога та завідувача кафедри загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології ім. Богомольця, та Ганну Ревунець, лікарку-психологиню-сексологиню, асистентку кафедри Медичної психології, психотерапії та психосоматичної медицини НМУ ім. Богомольця.

Чому під час війни виникає бажання мати сім’ю

За словами Віктора та Ганни, існує декілька причин:

  • Біологічна потреба

"Під час війни ми починаємо розуміти сенс життя. Заведено вважати, що це філософське питання, яке залишається без однозначної відповіді. Проте з біологічного погляду все просто: сенс життя всіх живих істот на планеті – розмноження", – стверджує професор Досенко.

Ризик смерті викликає переінсталяцію свідомості людини, додає він.

Так людина запитує себе: "Для чого я живу?". У відповідь свідомість генерує: "Щоби передавати життя далі".

"У мирний час готовність одружитися та мати дітей інколи не пов'язані між собою. Тому існують різні формати стосунків, де дітей може і не бути. Проте у воєнний час з’являється усвідомлення – ми створюємо родину, щоби мати дітей. З біологічного погляду кохання – бажання мати дітей саме від цієї людини, а не іншої. Тож такі критичні ситуації як війна, ніби розкривають фіранки та дозволяють бачити сонце напряму", – пояснює Досенко. 

Після Другої світової війни (1939-1945) спостерігався ріст народжуваності, зокрема в Німеччині, СРСР та США. 

У 1946-1964 роках у Штатах народжувалось в середньому 4,24 млн дітей щороку.

За дослідженнями, у СРСР висока народжуваність спостерігалася протягом короткого періоду відразу після війни. У 1950-х роках цей показник був стабільним, а у 1960-х – швидко знизився. 

  • Культорологічний аспект

Людина – соціальна тварина. Окрім універсального сенсу життя – розмноження – вона має додатковий: поширення ідей, культури своєї спільноти. 

"Тобто соціальна істота дбає не лише про своє розмноження, але й виживання та ефективне розмноження цілої спільноти. Зокрема бійці жертвують собою та безстрашно боронять країну, щоби жила Україна, щоби народжувалися нові покоління українців. Тобто вони воюють за можливість інших розмножуватись у вільній державі", – пояснює професор.

Для людей важливо передати не лише генетичну інформацію, а ідеї, культуру та звичаї свого народу.

"Насправді у росіян також є ця самопожертва заради продовження нації, експансії ідей "руского міра". Вони також готові помирати за свою країну. З їхнього боку, агресія та помилки керівництва – логічні та правильні. Тому після війни в Росії також можливий ріст народжуваності", – додає експерт.

За статистикою, бейбі-бум у Німеччині тривав з кінця 1940-х до кінця 1960-х.

  • Переоцінка цінностей

У мирний час людям властива філософія споживацтва. Спочатку бажання отримати нову машину стимулює більше заробляти, а після насичення матеріальним витрачання стає метою.

"Люди звикають до отримання насолоди для свого організму. Тому кохання, діти, родина відходять на другий план. Це підтверджує зв’язок між ВВП розвинених країни та рівнем народжуваності: що більше грошей, то менше дітей народжується", – запевняє Віктор.

Під час війни рівень споживацтва зменшується, а егоїзм втрачає сенс.

Адже у будь-яку мить куля, ракета чи бомба може вбити сотні людей та забрати ваше життя чи майно. 

"Усі намагання дістати класну плитку на кухню чи придбати найновіше авто стали настільки смішними, пустими та нікчемними, що мозок повертає нас знову до істини. Жити лише для себе та задоволення своїх бажань безглуздо. В цей момент людина розуміє, що цінність в коханні, родині та дітях", – додає патофізіолог.

"Ви не помічаєте, як крокуючи, рухаються ваші ноги. Це відбувається на підсвідомому рівні. А ось у випадку перелому ви відчуваєте, як це – жити без ноги. Подібна ситуація з переоцінкою цінностей під час війни. У мирний час ви розумієте, що попереду ще багато років життя. Проте на війні ми щодня бачимо, як помирають люди. Так людина усвідомлює, що життя крихке. Коли закінчиться війна – невідомо. Тому люди втілюють те, що відкладали "на потім", зокрема створення родини", – пояснює Ганна.

  • Економічна вигода

Досвід 2014 року показав, що військові та їхні сім’ї отримують певні пільги. Ймовірно, після закінчення цієї війни усі військовослужбовці також отримають компенсації від держави. Наприклад, житло, пенсії, виплати, надбавки, безкоштовний проїзд у транспорті тощо.

"У моїй практиці зустрічалися випадки, коли до війни на Донбасі люди жили разом п’ять років, а перед мобілізацією чоловіка вони швидко побралися. Він пояснив це так: "Я не знаю, чи повернусь, але ти будеш бодай якось захищена. Адже ти – офіційна дружина військового", – розповідає лікарка.

  • Бажання оберігати та захищати

Людині хочеться піклуватися та бути потрібною іншим.

Під час війни багато людей залишилися з почуттям "непотрібності", особливо у разі втрати роботи та відсутності родини.

"Відчуття недоречності та недотичності до глобальної ситуації ("хтось волонтерить, рятує, воює, а я сиджу і нічого не роблю") може викликати бажання зробити щось значуще та нести відповідальність за когось. Потенційно людина може серйозно задуматися про одруження чи дитину", – пояснює експертка.

  • Отримання статусу

Якщо людина у мирний час була в стосунках, то під час війни може виникнути бажання закріпити свій статус та створити родину. Одна з причин – непередбачуваність ситуації: "Незрозуміло, що буде далі, але я хочу, щоби ми були чоловіком та дружиною".

Зазвичай цей варіант притаманний людям, які задумувались про офіційний шлюб.

Бажання завести дітей

"У стресових умовах нашому організму не до сексу чи розмноження. Всі сили мобілізуються для боротьби з загрозою. Саме тому під час війни запліднення може бути проблематичним", – пояснює Ганна.

Наприклад, під час Першої світової війни (1914-1918) коефіцієнт народжуваності в європейських країнах знизився. У Франції народилось на 1,4 млн дітей менше, ніж до війни. Тоді як військові втрати теж становили приблизно 1,4 млн. У Німеччині дефіцит народжуваності становив близько 3,2 млн, а втрати – близько 2 млн. 

У 1919 році рівень народжуваності як у Франції, так і в Німеччині досяг довоєнного рівня. Далі спостерігався ріст народжуваності. Результати демографічних змін під час війни та після неї стали помітними у 1930 році:

  • дефіцит чоловіків (у порівнянні з жінками) вікової групи 30-50 років. Це люди, які воювали та загинули;

  • дефіцит підлітків обох статей, які мали народитися під час війни.

Під час Другої світової війни також народжувались діти, хоч і менше. 

За словами сексологині, під час довготривалих воєнних дій люди можуть думати: "Сьогодні я живу і хочу мати певне продовження роду. Не знаю, чи житиму завтра. У будь-якому разі залишиться моє коріння – дитина".

Окрім цього, військові постійно стикаються з ризиком чи фактом смерті. Це може спровокувати природне бажання відновити втрачене, отже, розширити власну родину.

А якщо партнер не готовий до дітей?

"Це нормально. Важливо обговорювати цю тему з коханою людиною: "Зараз я не готовий, тому що не бачу майбутнього через війну". Одруження та народження дитини – різні речі. Якщо є проблеми в стосунках – можна розлучитися, але дитина – великий крок у майбутнє. Потрібно чітко розуміти наслідки", – пояснює експертка.

Тема дітей – одна з найважливіших у стосунках. Якщо партнер хоче дитину, а ви – ні, то у результаті хтось залишиться з нереалізованим бажанням.

Це погіршить стосунки.

"Однак якщо ваш чоловік чи хлопець на фронті і у розмові каже, що після повернення хоче дітей, не потрібно одразу казати "ні". У військового має бути те, за що він воює. Країна чи території – це добре, але це більш глобальне. Родина – більш конкретне. Якщо ви заберете у людини плани чи мрії, це може зародити думку, що на неї ніхто не чекає. Тому дайте своєму захиснику мету", – радить Ганна.

За лаштунками імпульсивних рішень

"Через декілька років після Другої світової війни була величезна кількість розлучень. Одна з причин – рішення створити сім’ю ухвалювали в умовах стресу. В період виживання ми працюємо понад своїх можливостей, ухвалюємо імпульсивні рішення, постійно пристосовуємось до екстремальних умов. Проте коли почнеться мирне життя, азарт зникне. Людина перегляне своє імпульсивне рішення", – пояснює Ганна.

Окрім цього, війна змінює всіх, особливо тих, хто брав активну участь у бойових діях. Люди повертаються до звичного життя з посттравматичними стресовими розладами (ПТСР). 

"Родинам військових, які повернулись з АТО, довелось зіштовхнутися з проявами ПТСР у синів, чоловіків, братів або батьків. Це спровокувало хвилю розлучень. Нинішня ситуація ще гірша. Люди повернуться до життя не такими, як були до війни. Виникнуть безліч запитань до імпульсивних рішень: "Навіщо ми одружились? Чи потрібно це мені? Чи кохаю я? Чи можу я впоратися з роллю батька чи чоловіка?", – додає лікарка.

Проте це не загальне правило. За словами Ганни, деякі пари зосереджують свою увагу на перевагах складного періоду: "Ми пережили з тобою війну! Тому все інше ми також переживемо, пропрацюємо, налагодимо. Все буде добре".

Як ухвалити зважене рішення

Коли хочете ухвалити важливе рішення, поставте собі чотири запитання:

  • Що я отримаю, якщо у мене буде сім’я? 

  • Що я втрачаю, коли у мене буде сім'я?

  • Що я отримаю без сім’ї?

  • Що я втрачаю без сім’ї?

Цей метод допоможе детально проаналізувати ситуацію, щоб у майбутньому на запитання "Навіщо ми створили сім’ю?" була чітка відповідь.

"Робити як всі, тому що вам вже під 40 або мама вимагає онуків – не варіант. Це свідчить про те, що людина не думає перш ніж зробити. Кожен партнер має дати собі відповідь: "Навіщо це мені потрібно?", а потім "Навіщо це мені саме зараз?", – радить лікарка.

Обговоріть відповіді на запитання зі своїм партнером, щоби погляди на ситуацію були однаковими.

"Для виховання дитини потрібно багато ресурсу. Якщо вам не хочеться брати на себе таку відповідальність, зачекайте. Можливо, це вам не потрібно. Це нормально. Головне – робіть вибір свідомо. Адже свідоме батьківство дає простір для розвитку, спільних цілей та щастя", – підсумовує експертка.

Альона Низовець
Альона Низовець
журналістка LIGA.Life
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини