"Біг по колу – не моє". Правила кар'єри B2C-директорки Київстар Тетяни Лукинюк

Ігри з часом

Відправна точка успіху – це вміння керувати часом. Правильно розуміти і розподіляти завдання особливо важливо для керівника. Що краще він це робить, то краще своїм часом керує його команда.

Одного разу мій керівник забіг до відділу о шостій вечора, очі на пів обличчя – потрібно зробити термінову презентацію на ранок наступного дня. Відкласти не можна. Виявилося, він пропустив у пошті запит про презентацію і відкладав це до останнього. Всьому відділу довелося працювати допізна.

Звісно, "зальоти" у мене теж були. Тільки ставши директоркою на новій роботі, потрапила на період складного бізнес-планування. Моя асистентка з бюджетування в цей час попросилася у відпустку на два тижні. Я відпустила.

Правильно було би попросити її перенести відпочинок. Але я була доволі юною керівницею і обсяг роботи недооцінила. Протягом наступних двох тижнів з ранку до ночі займалася бюджетом замість того, щоби працювати з командою і писати стратегію.

Цей випадок навчив мене тому, що багато бізнесів живуть за бізнес-циклами, і важливо оцінювати навантаження в різний час. Наступного року домовилися з командою, що з середини липня до середини серпня ніхто у відпустку не йде. Адже, пішовши відпочивати, працівник прирікає інших на більшу у півтора рази кількість роботи.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Важливо розуміти свої "кар'єрні якорі".

Зарплата для мене – менш важливий мотиватор, ніж цікаві робочі завдання. Зрозуміла це, ставши керівницею у бізнесі, який мені не дуже подобався. Команда була хороша, зарплата – приємна, але займатися продуктом мені було нецікаво. Пішла звідти і не пошкодувала – незабаром потрапила в компанію, яка надихала.

Поки працювала в Red Bull, до мене приходили з робочим пропозицією і підвищенням зарплати вдвічі – я відмовилася, адже рівень завдань не надихав. Отримавши пізніше пропозицію від Київстар, у мене "очі загорілися" від масштабів проєктів.

Комусь у кар'єрі, може, подобається передбачуваність і популярність. Працювати там, де все вмієш, – для когось відмінна мотивація. Але одна з моїх цінностей, частина мого ДНК – постійне вивчення нового.

Переконана, що "біг по колу" гальмує персональний розвиток.

Якщо відповіді немає, а ви залишаєте все як є – втрачатимете у своїй експертизі. Якщо довго сидіти на місці і робити одне і те саме, це ще і на зарплаті погано відіб'ється.

Раджу думати, де отримати новий досвід, за який проєкт взятися, рухатися на позиціях всередині компанії або перейти в іншу.

Потрібно максимально викладатися на роботі, але пам'ятати, що краще для вас.

Приблизно у 24 роки я прийшла працювати в одну компанію асистенткою перекладача і згодом виросла до керівника відділу. Якщо би продовжила слідувати цьому вектору, стала би, наприклад, адміністраторкою у банку або ще десь. Але це було не те, чим я хотіла займатися.

Потім через два роки роботи в Oriflame, я зрозуміла, що заходжу на чергове коло тих самих дій. Почала думати, де отримати цінний новий досвід і порушила це питання в компанії. Мені запропонували варіант професійного зростання, де потрібно було би займатися вузькоспеціалізованою роботою саме для індустрії.

Це була серйозна позиція всередині компанії, але досвід, який міг би знадобитися тільки у прямих конкурентів.

Ці нові знання не наблизили би мене до позиції маркетинг-директорки або генеральної директорки в будь-якій інший сфері, а все життя працювати в індустрії прямих продажів я не мріяла. Від пропозиції відмовилася, і це виявилося правильним рішенням.

Перфекціонізм керівника не допомагає команді стати краще

У мене в кар'єрі була керівниця перфекціоністка. Апофеоз її перфекціонізму ми зрозуміли, коли зробили 125 варіантів одного постера. Це не перебільшення, їх дійсно було стільки, сенсу в цьому не було. Агентство мені тоді сказало: "Розуміємо, що ваша керівниця вимоглива. Але ми візьмемо останній 125-й варіант або будь-який із попередніх".

Потім я перейшла в компанію, яка вела десяток брендів, у кожного на місяць були десятки постерів, роликів і банерів. Якщо "застрягати" на кожному, ти зупиниш бізнес.

Цінність керівника в умінні коригувати стратегію, допомагаючи працівникам, а не витрачати час на "вилизування" одного ролика.

Хорошому лідеру важливо звертати увагу на індивідуальні особливості працівників. Комусь краще написати і поставити задачу, а не намагатися зарядити людину своєю швидкістю. Є люди, на яких тиск і енергія керівника можуть впливати негативно – це їх дезорієнтує.

Коли в одній компанії я приходила до аналітикині зі словами: "Катю, терміново потрібна інформація", – працівниця замикалася в собі. Мій тиск був для неї стресом. У підсумку ми поговорили з нею та її керівником і змінили підхід у постановці завдань – просили щось зробити в листі.

Наступні дві години, замість паніки, Катя спокійно робила потрібні звіти. Це екстремальний приклад, звісно, але звіти були вчасно і в повному обсязі.

Для хорошого лідера важлива навичка публічних виступів.

Свої виступи потрібно завжди адаптувати під цільову аудиторію, розуміти, перед ким виступаєш.

Мене якось покликали розповісти працівникам фармкомпанії, як стати лідером. У моїй компанії цінувалася динаміка і драйв, у даній фармкомпанії – стабільність, послідовність, чіткість виконання завдань за алгоритмом. Тоді я про це не знала, тому розпочала натхненно розповідати: "Ризикуйте, будьте сміливими", – читала в очах аудиторії нерозуміння і ступор. У залі була тиша.

Ще колись мене покликали виступити на жіночому форумі. Я прийшла зі своєю кар'єрною презентацією, а переді мною був виступ про сексуальні іграшки. Після такого яскравого виступу мої поради, як розвивати команду, нікому не зайшли. Більше мене, до речі, на цей форум виступати не запрошували.

Прийшовши на нову позицію, я за замовчуванням припускаю, що всі роблять роботу добре і вчасно. Мій вотум довіри означає, що менше контролюю працівників, а більше намагаюся допомогти на майбутнє.

Вотум довіри до команди своїх працівників у мене сформувався, завдяки досвіду роботи в міжнародних компаніях. Молодим працівником я потрапила в таку компанію, де застосовувала свої знання англійської в перекладах. Теоретична англійська дуже точна – одне неправильне слово може коштувати дорого, навіть обернутися штрафом. Але керівники мене завжди підтримували. Якщо припускалася помилки, говорили: "Не страшно, давай розберемо і зробимо висновки, щоб у майбутньому не припускатися".

Також важливо пам'ятати, що деякі люди, стикаючись із труднощами, не просять про допомогу, а перекладають відповідальність на інших. "Класика" офісного планктону.

Одного разу менеджер у моїй компанії затягнув всі терміни роботи. Він займався ребрендингом, а я тільки прийшла в компанію і була впевнена, що все гаразд. Минув місяць – робота не зроблена. Минув другий місяць – те саме. Найгірше, що він це ховав. Було незрозуміло, працівник не може впоратися з навантаженням або нічого не робить.

Через три місяці стало зрозуміло, що довіряти цьому менеджеру і його обіцянкам просто не можна. Ми передали проєкт іншому і через місяць попрощалися із завданням. Звісно, здача проєкту затрималася на пів року.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Не витрачайте час на нецікаві книги, нецікаву роботу і нелюбих людей

Дуже люблю читати, кілька років тому заснувала в Києві книжковий клуб, читаю одночасно кілька книг.

Переконана, що з поганими книгами потрібно прощатися. Витрачаючи час на погану книгу, ви відбираєте його у гарної. Продовжувати читати книгу, яка не подобається, – це витрачати час даремно. Не варто його також витрачати на нецікаву роботу або нелюба.

Якщо у вас з людьми розходяться життєві цінності, відчуваєте, що морально і емоційно вас тягнуть вниз – не потрібно продовжувати спілкуватися. Навіть, якщо це родичі або в минулому близькі друзі.

У мене була близька подруга, дружили сім'ями. Потім нас розвела робота, але продовжували вітати одна одну зі святами. У якийсь момент кожна наша розмова перетворювалася у скарги на життя з її боку: "Ось, тобі добре, у тебе все є".

Я не була готова підтримувати таку риторику. Моя позиція така: "Скажи, чим можу допомогти, – я допоможу. Але відчувати провину за те, що у мене життя складається так, як воно складається, я не готова ".

У якийсь рік я зрозуміла, що не хочу їй дзвонити. Ми припинили спілкуватися, і,  здається, нам обом стало легше.

Абсолютно нормально, коли ви виростаєте в різні боки і обираєте різні маршрути в житті навіть з кращими друзями. І для них, і для вас відкриваються нові можливості, знайомства і пригоди.