"Не думав, що вакцини працюватимуть". Вчені про свої хибні припущення на початку пандемії

Про свої хибні припущення на початку пандемії COVID-19 розповіли науковці виданню The Guardian.

"У науці небажання переглядати свою позицію зазвичай сприймається як інтелектуальна слабкість, ніж як ознака моральної сили. Маючи це на увазі, ми запитали провідних учених, які хибні переконання були у них під час пандемії", – пише видання.

"Не думав, що вакцини працюватимуть"

Професор Пітер Опеншоу, керівник теми з інфекцій в Імперському коледжі Лондона, не очікував, що вакцини будуть успішними.

"Не було прикладу вакцини від коронавірусу людини, а вакцини від коронавірусу тварин були не такими вже й хорошими. [...] Тому я був дуже приголомшений, коли напередодні Різдва 2020 року минули перші випробування, і ми отримали цей чудовий подарунок", – розповів науковець.

"Закривати школи було помилкою"

Еллісон Поллок, професорка охорони здоров'я Університету Ньюкасла, шкодує, що не висловилася проти закриття шкіл.

"Ми майже відразу зрозуміли, коли в березні 2020 року запровадили режим самоізоляції, що діти – група найменшого ризику, і їхню освіту треба було зберегти. Хотіла би я висловити це різкіше", – поділилася професорка.

Вона вважає, що уряди країн мали би запровадити систему альтернативних навчальних днів, розширити класи чи найняти працівників-добровольців.

"Змінив погляд на роль вчених у пандемії"

Доктор Кіт Йейтс, директор центру математичної біології в Університеті Бата, різко змінив роль вчених у пандемії.

"Спочатку я бачив свою роль у теле- та радіоінтерв'ю в тому, щоби пояснювати можливості та обмеження математичного моделювання та ключові ідеї. У мене були аргументи у Twittter, коли я захищав роль учених, які стояли поруч із міністрами на пресконференціях. Хоча я не погоджувався з деякими політиками, не відчував, що ці вчені повинні виступати проти них", – пояснив науковець. 

Зараз він вважає такий підхід наївним.

"Поступово запитання, які мені ставили в інтерв'ю, почали змінюватися. Після початкового перегляду даних такі запитання, як: "То що ж нам слід робити інакше?" або "Уряд помилився в цьому?" ставили мені", – розповів вчений. 

І додав: "Цей досвід радикально змінив мій погляд на роль вчених, які виступають та захищають політику. Не завжди достатньо, щоби дані самі говорили за себе". 

"Змінила свою думку щодо ефективності масок"

Професорка Сьюзан Мічі, директорка центру зміни поведінки в Університетському коледжі Лондона каже, що вважала спершу докази ефективності масок для особи у громадських місцях сумнівними. 

"Акцент на повітряно-крапельній передачі викликав занепокоєння тим, що інфіковані люди можуть торкнутися своїх лицьових масок, а потім торкатися поверхонь, що забезпечує шлях передачі. Також була ймовірність того, що люди поводитимуться менш обережно через носіння масок", – пояснює професорка. 

Та все змінилося, коли дослідження показали, що основний шлях передачі коронавірусу був аерозольним, а не повітряно-крапельним. Тоді аргументи на користь масок стали набагато сильнішими.

"Недостатній рівень тестування мандрівників"

Професор Ніл Фергюсон, епідеміолог Імперського коледжу Лондона, вирізняє три речі, які він вважав неправильними.

Перша – недооцінка того, яка частка інфікованих, що заїжджають у країну, була втрачена під час тестування мандрівників ще в лютому/березні 2020 року. 

"За оцінками, вона становила близько 70%, тоді як ретроспективний аналіз показує, що понад 90% було пропущено. Тож лише тоді, коли з 10 березня розпочалося систематичне тестування у лікарнях, ми зрозуміли, наскільки далеко зайшла епідемія", – пояснює професор. 

Друга – ріст трансмісивності вірусу став великою несподіванкою.

Третя – прогнозувати перебіг епідемії стало складніше, ніж очікувалось.

"У міру зростання імунітету населення (через інфекції та вакцинації) за останній рік, послаблення заходів соціального дистанціювання та появи нових варіантів прогнозування майбутнього перебігу епідемії навіть у короткостроковій перспективі стало навіть складнішим, ніж я очікував", – пояснив науковець. 

Почасти це через непередбачуваність людської поведінки. 

"Але також і тому, що хоча ми можемо отримати доволі хороші оцінки ефективності, трансмісивності та серйозності вакцини для нових варіантів протягом декількох тижнів після їхньої появи, з кожним з них пов'язані невизначеності, які мультиплікативно комбінуються під час прогнозування можливих майбутніх тенденцій", – зазначив професор.

"Висловлювання про бустер було неправильно інтерпретоване"

Професор сер Ендрю Поллард, директор Oxford Vaccine Group, каже, що не змінив своєї думки про ревакцинацію, але його неправильно зрозуміли.

"Нещодавно кілька коментаторів припустили, що я проти бустеру або змінив свою думку про бустер. Насправді ні. Я завжди дотримувався думки, що перша та друга дози скрізь повинні бути пріоритетнішими, ніж третя (або четверта) бустерна дози, коли пропозиція обмежена", – пояснив він. 

На його думку, у 2021 році було би врятовано набагато більше життів, якби доступні дози вакцини розподілялися у всьому світі більш справедливо. 

"За обмежених ресурсів наукове обґрунтування порятунку багатьох життів перевищує незначні вигоди від поліпшення захисту за допомогою бустера для тих, хто вже має стіну захисту від COVID-19", – пояснив професор.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин