"Сльози радості, працювати не можу". Реакції херсонців на звільнення рідного міста
Колаж: Дарина Дмитренко/LIGA.net

LIGA.Life розпитала херсонців, які після 24 лютого виїхали з рідного міста через окупацію, як дізналися про звільнення Херсона та що відчувають. 

Про наближення ЗСУ депутат Суворовської районної ради Херсона Євген Холодар дізнався з фотографій в інтернеті. Щоб перевірити інформацію, почав телефонувати і писати батькам і друзями, які зараз у Херсоні. Майже з усіма, каже, ще не було зв'язку.

"Потім телефонував до "компетентних" у цих питаннях людей. Коли все підтвердилося, радів неймовірно та одночасно переживав, як далі буде з визволенням", – розповідає.

Привітав дружину та сестру, друзів і колег. Не міг довго повернутися до роботи, не вилазив із новин та перевіряв інформацію. "Сльози радості. Намагаюся працювати, але виходить так собі, – сміється. Продовжую вітати сам та приймати вітання". 

У херсонської волонтерки Анастасії зв'язку з рідними в Херсоні не було. Жінка слідкувала за новинами і, як усі, чекала. "Друзі зранку написали, і почалося... Сльози, ридаю досі на роботі, зі мною плакав увесь колектив інтернаціональний (колеги з Туреччини, Узбекистану, Грузії, Вірменії, Греції). Працювати сьогодні не виходить", – зауважує. 

Херсонська мешканка Ірина Волосевич дізналася про те, що місто повертається, з новин: "Радість невимовна! Болюча та сльозлива". Знайомі поки, каже, без світла, тому востаннє зв'язувалася із містом кілька днів тому. 

А Ольга дізналася, що "наші зайшли до міста з телеграм-каналу КавунCity". Батьки жінки теж вже два дні не на зв'язку, тому її сьогодні вітають суто херсонці, які також давно перебувають на підконтрольній території або за кордоном, каже жінка.

"Плачу весь день, а зі мною – колеги", – зауважує Ольга.