На щастя, джаз перестав бути американським привілеєм. Це найбільше його надбання

30 квітня, в Міжнародний день джазу, розумію, що не хочу, щоб джаз був святом. Бажаю, щоб джаз був такою буденною річчю, як вівсянка для людини, яка страждає на виразку шлунку. Карантин рано чи пізно закінчиться, і я хочу зранку відкривати інтернет, журнал, афішу і дивитися на щоденну джазову програму концертів і вирішувати, що і де хочу послухати сьогодні.

Коли ми кажемо про свободу джазу, маємо на увазі свободу вибору. Коли кожен може обрати, де і яких музикантів можна послухати сьогодні:  на радіо, телебаченні, інші ресурси. Розумію, що джазові шанувальники в меншості, але їх не можна ігнорувати.

В період пандемії, Міжнародний день джазу став більш важливим для музикантів. Коли відкриваєш мережу і бачиш, як, попри карантин, музиканти з різних країн знаходять можливість комунікації зі своїми шанувальниками – різні форми виступів, майстер-класів. Музикантам дуже важливо обмінюватися енергією і емоціями зі слухачами.

Вчора я побачив відео, як саксофоніст Кріс Поттер грає з тріо просто на вулиці, тому що немає іншого виходу. Наші друзі: Віллі Мартінес, Міша Циганов, Макс Швайгер і Ренато Томс грають в Брукліні біля будинку, де мешкає Віллі Мартінес. І звичайно, музиканти готуються до свята. На сайті Jazz Day повний графік подій, які відбудуться 30 квітня, і там дуже багато місць по всьому світу. Їх кількість вражає.

В силу моєї професії, в мене Міжнародний день джазу кожен день. Я щасливий, що я в цій музиці, можу про неї розповідати на радіо, іноді на телебаченні, я щасливий, що працюю  в такій команді.

 Трохи історії та роль Хербі Хенкока

День джазу – це вигадане календарне свято. Ідея виникла 10 років тому, і цього року 30 квітня буде ювілейне святкування. Заснувала День джазу Організація об'єднаних націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО).  Джазовий піаніст та композитор Хербі Хенкок став виконувати обов'язки посла ЮНЕСКО з питань міжкультурного діалогу.

Радію, що фестивалі Jazz in Kyiv та Leopolis Jazz Fest привезли до України Хербі Хенкока тричі з абсолютно різними складами і музикою.

Пам’ятаю, в один з перших його приїздів ми сплатили купу рахунків за користування Інтернетом. Тоді ще активно використовували факси. І він на посаді посла ЮНЕСКО робив таку кількість всього кожен день, надсилав купу документів, зрозуміло було, що об’єм роботи колосальний. Амбасадор такий і повинен бути: працьовитий, щирий і відвертий. Водночас, Хенкок дуже тепла і спокійна людина.

В нього є прізвисько "Хамелеон". Він музикант, який може змінюватися, грати в будь-якому стилі. Музикант, який у музиці запропонує вам всі кольори, окрім сірого і невиразного. Щоб дійсно зрозуміти, хто такий Хербі Хенкок, треба зайти до YouTube і подивитися рецитал (вшанування живих музикантів) Хенкока в Кеннеді-центр. В залі сидять екс-президент США Барак Обама з дружиною, гітарист та композитор Брюс Спрінгстін, американський музикант Стіві Вандер та інші зірки.

Після декількох композицій чується регіт. З-за лаштунків чути голос: "Ледіз енд джентельмен, Снуп Догг!". І виходить Снуп Догг, грають "Cantaloupe Island" Хенкока, а він одразу читає хіп-хоп. Хербі посміхається і в його посмішці відчувається його молодість. І в кінці тексту Снуп Догг каже: "Друже, ми любимо тебе! Дякую, що створив хіп-хоп".

На фестивалі Хенкок запрошував Віктора Овчиннікова, свого персонального гіда Ярика і мене до гримерки, просто поговорити. Ми заходимо, двері відкриваються, бачимо, він сидить у вишиванці, яку напередодні придбав у Львові. А була ще одна можливість поспілкуватися, коли затримувався його літак і ми сиділи, чекали в аеропорті 45 хвилин. І це таке щастя просто з ним розмовляти. Він був в гарному настрої. Питав наші плани, кого хочемо привезти ще в Україну.

Джаз в Україні. Значення

Британський гітарист Джон Маклафлін гарно сказав, коли послухав музикантів з різних країн: "На щастя, джаз перестав бути американським привілеєм". Мені здається, це найбільше надбання джазу.

Якщо брати новітню історію української джазової незалежності з 90-х років, то це те, що українські музиканти навчилися грати американські стандарти, складати компанію європейським й американським музикантам і грати їхню музику. Українці почали створювати музику, яку залюбки грають музиканти з Європи й Америки.

Тепер треба робити музику з використанням фольклорних першоджерел. В будь-якої джазової музики "ноги ростуть" з фольклорних витоків. Це ідентифікація. Музика не має національності, тому що мову музики розуміють усі, тому це абсолютно інтернаціональна мова. І це не тільки ноти, а навіть мова тіла на сцені. 

Міжнародний день джазу в Україні

Певен, що Україна має святкувати День джазу. В тих умовах, яких ми зараз живемо, гарна ідея дати можливість безкоштовно повернутися на фестиваль у Львові і послухати концерт. Наприклад, послухати виступ українського біг-бенду UA Big Band на чолі з легендарним аранжувальником, композитором і взагалі дуже теплою людиною Майклом Абене.

Він давно розпочав свій кар’єрний шлях. Довгий час виконував обов’язки музичного директора знаменитої фірми грамзапису GRP Records Дейва Грузіна і Леррі Розена.

Пам’ятаю, що Абене приїхав на фестиваль у Львів за тиждень. Але ще до цього була зроблена велика робота, коли він спілкувався з нашими музикантами, а особливо – з Деннісом Аду. Під час фестивалю кожен день тривали репетиції. Музиканти мали індивідуальні ансамблеві заняття, адже він займався з групами: трубачами, тромбоністами, саксофоністами й ритм-секцією. Були індивідуальні заняття. Він писав аранжування з розрахунком на можливості музикантів, які працюють в цьому бенді. І вінцем цієї роботи став виступ на площі Ринок.

Взагалі, можна пишатися, адже на Leopolis Jazz Fest освітній сегмент дуже потужний.

І ще важлива річ, що музиканти пишаються своїми виступами у Львові. Картинки, звук,  це все дуже важливо і красиво. І на підтвердження згадаю, як Боббі Макферрін перед Різдвом опублікував привітанням саме з відео зі Львова. А тізер альбому Liberetto III Ларса Даніельссона зав’язаний саме на виступі у Львові.

Тож, 30 квітня о 20:00 у соцмережах Leopolis Jazz Fest дивимося концерт Майкла Абене та UA Big Band. Підключайтесь!

Взагалі, коли я виходжу на сцену Leopolis Jazz Fest і бачу повний зал, кажу: "Вітаю вас на фестивалі Leopolis – я відчуваю велике щастя, що ми це робимо".  Моє місце в кулісі. Единий концерт, який я слухав із зали, це був концерт Авішая Коена і оркестру INSO-Львів. Рей Джеффорд просто посадив мене біля себе і дав мені навушники. І я зрозумів страшну річ, як казав Жванецький: "Я сделал мерзкое открытие: какое это счастье ни за что не отвечать". Та інакше вже неможливо. Кожного  разу я спостерігач. І ніколи не бачив такої кількості красивих облич, як на фестивалі Leopolis Jazz Fest.

Моє 30 квітня – буденний день. Я просинаюся, якщо поганий настрій – ставлю щось ліричне, а якщо гарний, наприклад, квартет Yellowjackets "Out of Town". Мене це бадьорить, я розумію, що сум йде геть з мого тіла.

В цей день у мене інтерв’ю. А також я маю підготуватися до ефіру: треба буде сказати гарні слова про музикантів, подякувати партнерам. А ще кожного дня мені треба обов’язково вийти, пройтись. Коли йду, гуляю в мене в голові завжди звучить якась музика, а коли проходить 40 хвилин, я думаю: "Так, треба переставити платівку".