Прогресивна освітня спільнота давно єдина у думці, що навчання учнів у школі має бути спрямоване на ті навички, уміння та знання, які якомога більше сприятимуть успішній реалізації випускників у майбутньому. 

Так, подекуди з дітьми нарешті почали говорити про професії не просто у рамках тестів на професійні схильності на кшталт "Людина-людина" чи "Людина-природа", розроблених ще кілька десятиліть тому, а й про сутність сучасних професій, необхідні знання та навички, якими має володіти спеціаліст. 

На жаль, поки що це не є масовим явищем в українських школах, а скоріше невеликі ініціативні острівці проактивних вчителів та громадських організацій. 

Враховуючи те, що відповідно до Закону України "Про освіту" від 2017 року Міністерство освіти і науки має обов´язково створити всі передумови, щоб з 1 вересня 2027 року стартувала профільна середня освіта (10-12 класи), вже сьогодні потрібно здійснювати всі необхідні заходи, які допомагатимуть учням краще орієнтуватися у світі професій та готуватися до власного усвідомленого майбутнього. 

Питання профілізації у школі не вирішується лише створенням академічних ліцеїв – діти мають бути готовими у них навчатися. То ж виникає запитання, до якого майбутнього готувати наших дітей у школі?

Тривалий час фахівці стверджують, що чимало професій зникнуть у майбутньому через активну роботизацію, яка замінить фізичну працю, а штучний інтелект замінить людей тих професій, які пов’язані з монотонною інтелектуальною роботою, що не потребує креативності. 

Буде виникати чимало нових професій на перехресті галузей, які так само вимагатимуть певних навичок. 

Але пандемія коронавірусу внесла свої корективи, і змусила людство ширше подивитися на фактори, які зумовлюватимуть наше майбутнє. 

Освітня система так само має бути гнучкою, вчасно реагувати на зміни, а у школі маємо готувати дітей до майбутнього у новій реальності з глобальними змінами. 

То ж на що варто звернути увагу? 

У звіті ООН від 2019 року "2018 Revision of World Urbanization Prospects" говорять про те, що до 2050 року глобальна економіка зміститься зі "старої" Європи та Північної Америки в Азію, особливо в Китай, Індію та Індонезію. 424 міста принесуть 75% світового ВВП, і 325 з них будуть в Азії. 

Які сьогодні у школах є другі іноземні мови? 

Здебільшого німецька, французька та іспанська, а є такі випадки, коли обирають російську. Було б добре, аби в учнів була змога у школі вивчати і китайську, наприклад. Так, деякі приватні школи пропонують вивчення китайської мови, але наразі мова йде про доступні можливості для всіх дітей України. 

Звісно, для цього потрібні вчителі, але системно оцінюючи і формуючи освітню галузь в Україні, можна спрямовувати потужності на навчання педагогів, знання яких вимагає час. 

Виконавчий директор напрямку креативної економіки та аналізу даних Nesta Хасан Бакши з колегами у огляді "The Future of Skills-Employment in 2030" говорять про технологічний бум завдяки новим технологіям, зокрема таким як штучний інтелект, 3D-друк, геноміці, робототехніці та технологіям нових матеріалів, котрі значно змінять багато галузей. 

Як би хотілося, щоб українські школярі дивилися на 3D-принтер та робототехніку не просто як на розвагу, а як на технології, яким варто навчатися. Щоб на біології, хімії, фізиці вивчали не лише досягнення науки минулих століть, аби сприймали ці предмети не просто, як параграфи з підручників, а дізнавалися та захоплювалися сучасною наукою, обговорювали досягнення та вплив науки на суспільство і світ в цілому, розуміли, на скільки важливо вивчати математику, а не ховалися у мріях про професії, у яких "математика не потрібна". 

Пандемія ще більше поглиблює економічну кризу, зумовлюючи економічну нерівність, зростає соціальна нерівність – це виклики, з якими нам доведеться боротися невідомо скільки. 

Отже, випускник має бути високоадаптивним, стресостійким та ерудованим, адже немає "зайвих" знань. Маючи знання та мотивацію, готовність до змін, можна навчитися новому і знайти роботу у новій галузі, яким би не був мінливим світ. 

Натомість сьогодні у багатьох школах учнів навіть четвертого класу лякають ще з вересня ДПА і визначають його головною ціллю навчання, тримаючи в стресі дітей та їх сім’ї, замість того, щоб дитина сприймала ДПА як чергову контрольну, після якої не зруйнується світ довкола. Є випадки, коли батьки у стресі навіть у тому ж четвертому класі шукають репетиторів, аби "не завалити" ДПА. 

Як довго у наших школах переважатиме страх замість логічного планування та співпраці всіх учасників процесу навчання? 

Все більше соціальні мережі стають визначальними у підкресленні ідентичності, відбуваються соціальні зміни у структурі сімей, виникають нові моделі роботи та зайнятості, але про це не говорять у школі, а часом намагаються боротися. 

Заборонити гаджети не вийде – це наша реальність, а от пояснити дітям, чому вони заважають з точки зору нейрофізіології, побудувати довірливі стосунки між школою та родиною на основі спільних цінностей – можна. Тому виглядають дуже дивними окремі пропозиції законопроектів від народних депутатів про "заборону гаджетів в школі". 

Не можна просто вирізати частину життя дітей, які не знали життя без смартфонів. Має бути розумний конструктивний підхід. 

Заборона гаджетів ще більше поглибить кризу у стосунках дітей і їх родин зі школою, особливо в час, коли ми живемо під шаленим психологічним тиском невідомості. 

Школярі мріють бути стартаперами, фрілансерами, але в школі частіше за все продовжують переписувати підручник у зошит замість трансформувати отримані знання у власний продукт, навчатися презентувати себе. Або просто хочуть бути блогерами, бо "це легко і приносить швидкі гроші".

Ми не можемо ігнорувати світ – освіта має бути гнучкою, а школа – місцем отримання актуальних знань та навичок у комфортних умовах, адже наші діти матимуть майбутнє нової реальності.

Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net