Як відпочивати на природі і їй не шкодити: неочевидні поради та цікаві маршрути Україною

З 11 листопада в Україні запровадили карантин вихідного дня: у суботу-неділю   всі розважальні заклади будуть зачиненні. Що робитимуть українці, коли все зачинено?  Можна прогнозувати розвиток локального туризм мікроподорожей. Але треба робити це правильно. Як це правильно і з мінімальною шкодою для довкілля, у статті Ірини Малішевської для Liga.Life 

Актуальними стали мікроподорожі та внутрішній туризм, а всезагальна стурбованість кліматичними змінами породила тренд на туризм з приставками "зелений" та "еко".

Світовий туризм відповідальний за 8% вуглецевих викидів (транспорт, відходи від виготовлення їжі, робота готелів та сфери шопінгу).

Проте туризм може впливати на довкілля і позитивно, коли стає сталим — за умови використання екологічних транспортних засобів на кшталт велосипеду або пересування пішки. За рахунок фінансової підтримки екодружніх місцевих бізнесів та інвестування в збереження біорізноманіття.

Як зробити свої подорожі менш споживацькими та більш дружніми до природи? Пояснюємо.

Регенеративний туризм

У статті в New York Times "Прощавайте, сталі подорожі. Тепер на часі подорожі регенеративні" мандрівниця Елейн Глусак розкриває концепт регенеративного туризму, який походить від архітектурного терміну "регенеративний дизайн".

Він не лише не завдає шкоди, а й працює на благо довкілля і керується правилом "Зробіть місце кращим, ніж було до вашого прибуття". 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Регенеративний туризм кидає виклик і туроператорам, які мають давати довкіллю та місцевій спільноті більше, ніж отримують від них, і мандрівникам — бо саме вони породжують попит. Тож від кожного і кожної залежить, чи стане світовий туризм більш відповідальним і більш людяним.

Екологиня Катерина Борисенко пояснює, що будь-який туризм негативно впливає на природу. Якщо це навіть стежка в горах, по якій щороку проходять сотні тисяч чи мільйони туристів (та ж Говерла) — екотуризмом це можна назвати з натяжкою. 

Інколи на подібних маршрутах прокладають спеціальні кам’яні або дерев'яні стежки, щоб зменшити вплив туристів на грунт та рослинність. "Навіть якщо потік туристів на такій стежці, навіть сезонно, регулярний, у будь-якому випадку туристи залишають сміття. Постає питання контейнерів.

Якщо вони не закриваються щільно, то приваблюють диких тварин, наприклад, хижаків — ведмедів або лисиць, які привчаються до таких "годівниць" і потім нерідко заходять на знайомий запах у містечка і села, що викликає невдоволення місцевих", — пояснює екологиня.

Співвласник української компанії авторських пригодницьких подорожей світом My Name Is Travel Євген Іхельзон пояснює, що вони не рекомендують клієнтам брати участь в активностях, пов'язаних з експлуатацією тварин, таких як їзда на слонах. 

"Якщо у заповіднику є опція їзди на слонах, ми обираємо ходити пішки. Також наш пріоритет — підтримка маленьких локальних бізнесів, наприклад, місцевих ресторанчиків. І звісно, віддаємо перевагу кафе без одноразового посуду. Ще просимо наших туристів, щоб бережливо ставилися до місцевої природи — не збирали мушлі та не ламали корали", — каже Іхельзон.

Відповідальні туристичні походи 

Походи не обов'язково мають бути хардкорні: у світі існує формат hut to hut — "від хатини до хатини", — який передбачає денні переходи та ночівлю у комфортних умовах. 

У Карпатах теж починає зароджуватися ця пропозиція. Гірські походи можуть пропагувати зелений спосіб відпочинку, коли похід передбачає збирання сміття по маршруту як-от екопохід Карпатами. 

Водні походи також можуть сприяти просвіті щодо біорозмаїття — приміром, сплави на каяках екопарком Осокорки в Києві, або навіть допомагати очищенню природи від сміття — у Києві проходили акції з акваплогінгу, коли прокатний пункт безкоштовно надавав каяки та пакети для сміття всім бажаючим, а ті збирали сміття вздовж берегів Дніпра та на острівках.

На думку Борисенко, саме відпочинок на маловідвідуваних маршрутах із зупинками у місцевих агросадибах чи в наметах є найбільш екологічним чи стійким способом подорожей.

Локальний туризм: де жити і чим займатися

Локальний або місцевий туризм означає, що мандрівники віддають перевагу місцевим бізнесам і між сімейним гостьовим будиночком і світовою мережею оберуть перше. 

У Карпатах маю досвід життя у Хаті-Майстерні — навчально-тренінговому просторі, який втілює принциби дбайливого ставлення до людей та природи: економії ресурсів, сортування відходів, проведення місцевих розважальних активностей і підтримки локальних мікробізнесів (прогулянка до гуцульської сироварні, шопінг у сільської бабусі пані Марії, яка власноруч виготовляє вовняні шкарпетки, поїздка до сусіднього села Яворів у музей ліжникарства для дослідження місцевої ткацької традиції). 

Інший локальний український приклад — мистецьке екопоселення "Обирок" у Чернігівській області з екобудиночками-хостелами та місцем для кемпінгу. 

Хутір приймає гостей переважно під час заходів, яких — і великих і малих — там відбувається чимало, а також на волонтерські заїзди.

В інтернеті можна знайти базу зелених садиб, але варто ставитися критично до всього, що має приставку "зелений" та "еко" і перевіряти, чи справді конкретне місце пропагує дбайливе ставлення до природи, або ж займається екологічним позиціонування компанії або товару, не маючи для того підґрунтя.

Національні парки як нова точка тяжіння для мандрівників: український досвід

В Україні є близько півсотні національних парків — усі вони мають потенціал стати новим популярним форматом внутрішніх подорожей. Ми з тревел-компаньйонкою, журналісткою Світланою Ославською, дослідили вже два з них. 

Влітку 2019 року вирушили в похід Поліссям, яке відоме традиційною архітектурою та співом. Наш маршрут національним парком "Прип’ять-Стохід" вміщав 30 кілометрів, які ми без поспіху пройшли за чотири дні — це були містечка та села Волинської області Любешів, Люб’язь, Хоцунь, Сваловичі.

На сайті національного парку "Прип’ять-Стохід" можна знайти варіанти ночівлі на його території. Щороку у липні тут проходить фестиваль з екстремального водного туризму "Поліська Регата". 

Можна дійти до глухого села Сваловичі, де живе близько двадцяти людей дуже поважного віку, заночувати в хостелі нацпарку на березі озера або в хаті місцевої 90-річної бабусі Катерини і відчути, як зупиняється час.

Влітку 2020-го, коли пандемія та карантин закрили міжнародні кордони і внутрішній туризм став украй актуальним, ми вирушили у подорож Донбасом. 

Проклали маршрут довжиною 35 кілометрів, який зайняв чотири дні. Нитка маршруту проходила Донецькою областю через місто Святогірськ, село Пришиб, село Маяки, місто Слов'янськ та село Крива Лука. 

Перша його частина пролягала вздовж річки Сіверський Донець нацпарком "Святі гори", а друга була радіальними прогулянками навколо заповідника "Крейдяна флора", про який ми дізналися завдяки сайту "Туристична Лиманщина", де можна знайти інформацію про сплави, пішохідні та веломаршрути та екологічну експедицію. 

У Кривій Луці зупинялися в кемпінгу "Під горою" біля підніжжя заповідника. Співзасновниця кемпінгу, активістка Яна Синиця організовує тури Придінців'ям і розвіює стереотип щодо Донеччини як промислового регіону. 

Наразі розробляє маршрут "Шлях, позначений сіллю", який об'єднає міста і села, серед яких Бахмут, Слов'янськ і Лисичанськ — всі точки маршруту мають історичну, культурну та природну спадщину, пов'язану з сольовим промислом. 

Як "озеленити" свої мандрівні звички

Якщо прагнете більш еко-дружньо ставитися до подорожей, ось кілька порад для початківців:

• за можливості віддавайте перевагу більш екологічним засобам транспорту — потягу, велосипеду або подорожуйте пішки;
• витрачайте гроші розумно, підтримуючи локальні бізнеси. Поцікавтеся, чи ваш готель або гестхаус дбайливо ставиться до природи: чи сортує сміття та економить природні ресурси;
• поважайте місцевих — їхні звичаї та територію, а значить обирайте лише прокладені стежки і не втручайтеся в побут місцевої спільноти без запрошення;

• використовуйте багаторазове пакування — візьміть у подорож контейнери для їжі, екогорнятка та забирайте з собою своє сміття, щоб потім віддати на переробку або утилізацію, якщо у вашій мандрівці немає такої інфраструктури. Саме так ми і робили під час наших піших походів Волинню та Донеччиною;
• познайомтесь ближче з вашим туроператором. В Україні є як відповідальні бізнеси, так і ті, які організовують тури на джипах руслами карпатських річок;
• беріть участь у проєктах дослідження біорізноманіття, наприклад, платформі iNaturalist, яка є одним з найбільших у світі проєктів зі збору даних з біорізноманіття. Будь-хто може зареєструватися на цій платформі і завантажувати фото рослин і тварин своєї місцевості і так допомагати світовій інвентаризації природи;
• підпишіться на сторінки природоохоронних ресурсів, наприклад, "Українська Природоохоронна Група — UNCG"". Там можна отримати не лише корисні знання про природу, але й новини про боротьбу з агресивними формами туризму на кшталт джипінгу;
• подивіться документальний фільм "Дім" (2009) — спільний проєкт фотографа дикої природи Яна Артюса-Бертрана та режисера Люка Бессона, який розповідає про глобальні проблеми людства та показує різні куточки планети з висоти пташиного польоту, та українську документальну стрічку "Заповідник Асканія" (2019) режисера Андрія Литвиненка про найбільший степовий заповідник Європи. Слідкуйте за зйомками документального фільму "Лимани: бій за рай" режисера Сергія Лисенка про боротьбу активістів і активісток Національного парку "Тузлівські лимани" проти браконьєрів та незаконних забудовників;
• станьте волонтером, бо волонтерство — один із способів подорожувати свідомо, і екопроєкти можна шукати на сайті волонтерських програм ЄС European Solidarity Corps або на платформі приватних пропозицій з усього світу Workaway;
• спробуйте екодружні способи дозвілля, наприклад, бьордвочинг.

Ірина Малішевська, для LIGA.Life