Розваги

Батьки і діти | Шкільні романтики і бунтівники. Як з’явилися фільми про підлітків і що про них подивитися

7 хвилин
Шкільні романтики і бунтівники. Як з’явилися фільми про підлітків і що про них подивитися - Фото
Кадр із серіалу Статеве виховання
06.12.2020, 08:00

Як виник цей жанр і як його краще зрозуміти, а також список, який варто подивитися, аби краще зрозуміти підлітків

Якщо ви бачили один підлітковий фільм – бачили їх усі.

Подібні між собою герої, сюжети, які повторюються – схожі фільми та серіали часом нагадують навчання у школі, де кожен наступний клас мало чим відрізняється від попереднього. Проте різниця все-таки є.

Як виникли фільми про підлітків

Певною мірою, всі фільми – це фільми для підлітків.

Засновник кінокомпанії Paramount Pictures Адольф Цукор вважав, що інтелект пересічного кіноглядача такий же, як в 14-річної дитини.

А якщо серйозно, то австралійська культурологиня Кетрін Дрісколл пояснює, що поняття "підліткового кіно" з’являється у 1950-х. 

Фільми для молоді знімали й раніше, але саме у цей час з'являється нове покоління: їхні батьки, які повернулись з війни, мріють про краще майбутнє для своїх дітей і хочуть дати їм можливість отримати кращу освіту. 

Довший час, проведений у школі (привіт, фільми про "старшу школу" і випускні) відкриває нові можливості: більше вільного часу, більше вечірок з друзями, більше літніх романів, більше шансів побунтувати проти батьків.

Утілити усе перераховане було б складно, якби наші підлітки були б змушені йти працювати на завод або в армію.

Кіно про підлітків і для підлітків поступово набирає обертів. Врешті, новий жанр фіксується, коли:

  • фільми про молодь починають дивитись на дорослішання як на особистісну і соціальну кризу, яку переживає молода людина;

  • ці фільми свідомо рекламують саме для підлітків;

  • з’являється система вікових обмежень для різних категорій.

Процес формування жанру тривав приблизно до 1980-х. Через фільми про підлітків-байкерів ("Дикун", 1953), юних злочинців ("Бунтівник без причини", 1955), пляжні вечірки ("Пляжна вечірка", 1963), горори ("Керрі", 1976) та ностальгію за 1950-ми, де все починалось ("Бріолін", 1978) підліткове кіно нарешті виробило свої основні правила – і дякувати за це має сценаристу і режисеру Джону Г’юзу.

До Г’юза дорослі, які знімали фільми про підлітків, переважно не надто їх розуміли. Їхні герої переважно були або радикальними бунтарями, або недоумкуватими й зацикленими на сексі (навряд чи ви дивились фільм 1980-х "Поркі", але усі його найкращі риси успадкувала франшиза "Американський пиріг"). 

Натомість Г’юз поставився до своїх героїв як до дорослих (тобто як до нормальних людей) і продемонстрував очевидне: те, що тобі 16 років, не означає, що з тобою нема про що говорити ("Клуб "Сніданок", 1985).

Канон підліткового кіно

У 1927 році німецький кінокритик Зігфрід Кракауер пише: "Якщо вірити кінематографу, типова людина – це дівчина, яка вміє добре танцювати чарльстон і хлопець, який дуже небагато знає". 

Кракауер ще не знає, що ця стереотипність персонажів збережеться у фільмах, особливо підліткових, і майже через 100 років – щоправда, без чарльстону.

Це нормально для будь-якого жанрового кіно: рухати сюжет за приблизно однаковою схемою і мати однотипних персонажів. 

Щоправда, підліткові фільми іноді виглядають "лінивішими": чи то тому, що дорослі режисери переконані, що юні глядачі і так це подивляться, чи тому, що насправді погано уявляють, яким є підліткове життя.

З 1980-х формується канонічний набір архетипних персонажів подібних історій (їхні комбінації можуть змінюватись): спортсмен, шкільна королева краси, розумник, бунтівник, аутсайдер, новенький (в місті / в школі / в класі) тощо. 

Відповідно, і набір сюжетів для подібних історій обмежений: стати королевою випускного балу, зізнатись в коханні однокласниці, перетворитись з Попелюшки на принцесу, перемогти шкільний булінг.

Десь поміж цим, на фоні, будуть конфлікти з батьками, вчителями та іншими дорослими – традиційними антагоністами подібних історій.

Ти – це не твій архетип

Цей набір типових персонажів неодноразово переглядається з кожним новим фільмом та серіалом, які виходять у 1990-х та 2000-х.

Поділ на соціальні групи, може, й актуальний для багатьох, проте з нього починають неприховано глузувати (як у "10 причин моєї ненависті", 1999) чи гіперболізувати (наприклад, за допомогою суперсил – як у "Покидьках", 2009-2013). 

Новою нормою стає бажання героїв вийти за межі свого архетипу: ти більше не зобов’язаний вкладатись в одну, чітко визначену рамку (з цією темою працює, наприклад, "Шкільний мюзикл" чи серіал "Хор"). Підліткове кіно стає майданчиком для серйозних розмов про дорослішання, секс і психологічні травми ("Скінс" у 2007, задовго до "13 причин чому" чи "Статевого виховання"). 

Бути підлітком в Україні

Українські підлітки (або молоді дорослі, що ще не так давно самі були підлітками) виростали на дивній суміші західних та російських серіалів. 

Жоден з яких не міг адекватно зрівнятись з реальним життям в Україні: ані аргентинський "Буремний шлях" (2002-2004), ані американська "Пліткарка" (2007-2012), ані російські "Ранєткі" (2008). 

Не претендував на реалістичність і головний "шкільний" серіал кінця 1990-х "Баффі – винищувачка вампірів".

Романтичні драми чірлідерок та капітанів футбольних команд мають так само мало спільного з пересічними українськими старшокласниками, як уроки з основ безпеки життєдіяльності – з реальним життям.

Говорити про українське підліткове кіно наразі ще рано: у нас поки що знімають фільми або для дорослих, або для дітей віком до 12 років (та ж "Сторожова застава" чи "Фокстер і Макс"). 

З серіалами справа трохи краще: тут роботу почали. "Першим підлітковим серіалом" називає себе проєкт "Школа", який стартував на 1+1 в 2018 році.

Це невигадлива історія про школу як досить неприємне місце з неприємними однокласниками, конфлікт батьків і дітей і важке дорослішання, коли тебе ніхто не розуміє. Додайте сюди мінімальну художню якість (художники по костюмах і оператори "Сексуального виховання" плакали б) і шалену популярність серед українських підлітків.

Дещо серйознішим – і за змістом, і за якістю – став серіал Нового каналу "Перші ластівки", який неодноразово порівнювали з нетфліксівським "13 причин чому". 

Тут автори взяли в роботу набагато важчу тему – підліткові самогубства, тож для створення сценарію залучили громадську організацію "Ла Страда". Чимала частина сюжету серіалу заснована на реальних історіях.

"Перші ластівки" стали першим українським твором для підлітків про підлітків – але який також допомагав дорослим розібратись, що ж в цьому підлітковому світі діється.

Містком, що мав би з’єднати різні острови підліткового контенту (західні серіали, українські реалії, бажання з кимось поговорити про незручні речі і водночас небажання говорити про це з батьками) може стати новий проєкт від 1+1 "Секс, Інста і ЗНО", режисером постановником якого є Антоніо Лукіч ("Мої думки тихі"). 

Лукіч та його команда використовують тренди, які практикують західні шоуранери, що працюють для молодої аудиторії:

  • проговорення через серіал проблем, які турбують старшокласників (і це не тільки ЗНО);

  • чесне зображення стосунків (так, підлітки займаються сексом – і це зазвичай досить незручний досвід);

  • інклюзивність.

Чому фільми та серіали про підлітків важливо дивитись дорослим?

Якщо дитяче кіно нам потрібне, щоб розважати дітей і ненав’язливо розповідати їм про світ довкола, то підліткове – щоб попрацювати перекладачем між батьками та їхніми дітьми. 

Щоправда, для цього це має бути справді хороше кіно. Режисер чи шоуранер має можливість показати позицію обох сторін вічного конфлікту батьків і дітей – і тоді може з’ясуватись, що не кожен бунт однозначно хороший ("Леді Птаха", 2017) і не кожен дорослий виховує своїх дітей виключно з бажання понабридати їм зайвий раз ("Чумова п’ятниця", 2003).

Що подивитись, аби зрозуміти жанр і підлітків

Бунтівник без причини / Rebel Without a Cause (1955)

Бріолін / Grease (1978)

Бум / La Boum (1980)

Клуб "Сніданок" / The Breakfast Club (1985)

10 причин моєї ненависті / 10 Things I Hate About You (1999)

Погані дівчиська / Mean girls (2004)

Субмарина / Submarine (2010)

Відмінниця легкої поведінки / Easy A (2010)

Переваги cкромників / The Perks Of Being a Wallflower (2012)

Леді Птаха / Lady Bird (2017)

Ольга Перехрест, для LIGA.Life

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини