В Австралії заборонили в школах вимірювати індекс маси тіла: чому це важливо
В Австралії змінили навчальну програму таким чином, щоб запобігти розладам харчової поведінки в учнів. Психологиня пояснює чому це є важливо.
Вчителям заборонили вимірювати індекс маси тіла (ІМТ) учнів, записувати калорійність їжі в харчових щоденниках й розділяти раціон на "хороший" та "поганий". А також з освітніх ресурсів видалили сотні посилань на такі терміни, як "ІМТ", "вага", "калорії" та "дієти". Тепер використовують термін "збалансоване харчування".
Водночас освітян просять не критикувати й не порівнювати особистий вибір їжі учня та його звички з іншими людьми.
Індекс маси тіла розраховує жирові відкладення на основі зросту та ваги. ІМТ менш як 18,5 вважається недостатньою вагою. Середня вага зазвичай становить від 18,5 до 24,9, надмірна вага — від 25 до 29,9, а ожиріння — 30 або більше.
Виконавчий директор компанії, яка посприяла змінам в школах, Embrace Collective Залі Ягер зазначив, що "ІМТ ніколи не створювався як індивідуальний показник ваги, не кажучи вже про здоров’я".
"Розподіл учнів на вагові категорії, коли вони разом зі своїми однолітками, і коли вчителі недостатньо навчені повідомити про складність науки про вагу, може бути надзвичайно шкідливим для молоді", — наголосив він.
Клінічна психологиня, яка спеціалізується на лікуванні дітей і молоді з розладами образу тіла та харчової поведінки, Вів'єн Льюїс пояснила, чому ці нові впровадження в австралійських школах важливі.
За її словами, у суспільстві поширені стигматизація щодо ваги та дієтична культура. Люди часто використовують такі слова, як "жир" і "почуття провини", щоб присоромити власний чи чужий розмір тіла та вибір їжі. З іншого боку, новітні дієти та інші методи схуднення регулярно стають гарячою темою для розмов між друзями й колегами.
Згідно з результатами досліджень, подібні розмови навколо дітей і молоді можуть бути дуже шкідливими, у деяких випадках сприяючи розвитку невпорядкованого харчування. "Тому у шкільному середовищі ми повинні бути особливо уважними до мови, яку використовуємо при описі людських тіл і їжі", — сказала Льюїс.
Психологиня зазначила, що діти дізнаються про своє тіло та харчування, коли починають ходити до школи, і тут може з'явитися багато проблем. Наприклад, страх перед певною їжею, оскільки вона вважається "поганою" і стигма. Насміхання з боку однолітків через розмір тіла, вагу та фігуру є поширеним явищем і підвищує ризик розвитку у дитини або молодої людини розладу харчової поведінки.
При формуванні позитивного образу тіла в дітей впливає позитивне ставлення дорослих до свого тіла та інших. Це також може охоплювати опис людей за їхніми інтересами та рисами характеру, а не зовнішнім виглядом, і навчання дітей вдячності та повазі один до одного.
Зокрема, Льюїс зазначила, що дітям важливо знати про необхідність їжі для здорового функціонування організму, а також навчити їх прислухатися до його потреб. Наприклад, вуглеводи потрібні для енергії, жири — для мозку. Тобто, що їжа потрібна для того, щоб підживити тіло, мати змогу зосередитися, бути сильним та почуватися добре.
"Апетит у кожного різний, і це нормально. Важливо допомогти дітям зрозуміти, як реагувати на свій апетит і знати, коли вони голодні та ситі. Оскільки ми знаємо, що це допомагає впоратися з такими проблемами, як обмеженнями в їжі та переїданням — два поширені порушення харчової поведінки", — наголосила психологиня.
