Як світ планує долати найбільшу за 100 років освітню кризу і чого може повчитися Україна

Експерти назвали три головні каталізатори глобальної освітньої кризи.

По-перше, учителі йдуть з професії, особливо молоді. Причин багато — велике навантаження, емоційне вигорання, стрес, відсутність кар'єрного зростання. Ці виклики стосуються багатьох країн, зокрема розвинених. У Південно-Африканській Республіці молоді вчителі, пропрацювавши в школах три роки, змінюють професію. У Великій Британії понад 70% вчителів вважають навантаження неприйнятним. У США 30% вчителів планують залишити професію у найближчі три роки.

Уряди Британії, США, Індонезії та інші готують для вчителів програми емоційного розвантаження. Ментальне здоров'я — як вчителів, так і дітей — має також стати пріоритетом української освіти. Маємо не просто гнатися за надолуженням освітніх втрат, а впроваджувати практики для покращення психологічно-емоційного стану всіх учасники освітнього процесу. На платформі "О.Університет", наприклад, є безкоштовні курси з психологічно-емоційної підтримки для вчителів та шкільних психологів "Розумію" та "Реальне навчання" про те, як говорити з учнями про складне, навчати дітей під час війни, регулювати емоційний стан.

Світові експерти, зокрема, засновник організації Code.org Хаді Партові та Андреас Шлейхер, директор з питань освіти та навичок Організації економічного співробітництва та розвитку, засновник дослідження PISA, переконані: треба навчати вчителів нових технологій. І ми так само маємо зосередитися на ефективній технологізації освітнього процесу.