На зміну піднесенню і єднанню прийшли втома і вигорання. Це про настрої в суспільстві. Плюс у кожного своє особисте.

Про себе усвідомила, що всі мої внутрішні датчики волають "заряди батарейку". Дуже сильно фоню роздратуванням. Це, схоже, якось невербально зчитується тими, з ким спілкуюся.

Роздратування – похідна від придушеного гніву. Наслідок низки вчасно не сказаних "ні" якимось ситуаціям.

З такими негативними емоціями, як гнів і злість, все складно. Бо суспільно прийнятно ненавидіти тільки самі знаєте кого. І гніватися тільки в той бік. Але обставини бувають різні. Ми всі влаштовані так, що можемо боятися чого завгодно і гніватися на що завгодно.

Тривалий період стресу, невизначеність, втома, брак ресурсу і позитивних перспектив. І ми не можемо вже чемно справлятися з негативними емоціями на кшталт роздратування. Воно тече через край, паром йде через кришку, як у киплячого чайника.

Про себе чесно можу сказати, що іноді "закипаю" від емоцій. І страшенно хочеться розрядитися, поділившись із кимось. Поділитися болем? Легко! Приводів вистачає. Когось у чомусь звинуватити? Та теж легко! У мене дуже багато претензій до світу взагалі та представників влади зокрема.

Словом, написати емоційний допис про якусь зраду я теж можу. Ну і до того ж прекрасно знаю, де у співвітчизників тригери і як по них вдарити так, щоб було яскраво і дуже боляче. Я читала купу всього від Бернейса до Канемана з його типами мислення. І взагалі по природі агресивна, бо з дитинства змушена була вчитись захищатися від булерів та інших кривдників.

Утім зараз моя свідома позиція – у будь-яких комунікаціях уникати ретравматизацій. Не маніпулювати і не розкидатися звинуваченнями. Не ділитися емоціями у соцмережах. Давати позитивний зворотний зв'язок за нагоди.

Цього тижня вирішила навіть не зустрічатися ні з ким в офлайні, поки не впоралася з фоновим роздратуванням.

Мені здається, елементарна емоційна гігієна має бути нормою, так само як не чхати комусь в обличчя, якщо захворів.

 Оригінал