Знаєте, чому стрес-менеджмент і емоційна саморегуляція видаються мені вкрай важливими складовими soft skills?

Ми всі знаємо про пропаганду, про маніпуляції масовою свідомістю.

Частина моєї фейсбук-стрічки – експерти з цих тем, інша частина – вперто поширює дописи, визнані класикою маніпуляції.

Дивлячись на підтримку Трампа, розумію, що в західних демократіях нічого не краще.

Сучасні люди не хочуть мислити й вирішувати самостійно.

До чого тут стрес? У стресі мозок працює в економрежимі, бо більше енергії йде для кінцівок, щоб власне бігти чи битися.

Тож хочемо ми чи ні, ми всі втрачаємо здатність самостійно обробляти інформацію.

Вважаю себе людиною з дуже розвиненими метакогнітивними навичками. Проте помічаю за собою автоматизм у мисленні, купу помилок і упереджень, коли мені бракує ресурсу. А у перші місяці війни я взагалі думала переважно лімбічною системою, критичне мислення (робота префронтальної кори) тоді було на мінімалках, якщо не на нулі.

Стресу, інформації, яка валиться на наші нейронні мережі, стає все більше. Стільки, що ми глючимо від цього надлишку.

Якщо нічого не робити, щоб знизити стрес, збалансувати свою нервову систему, то ми просто стаємо більш вразливими до маніпуляцій і таким чином ще глибше заганяємо себе в стрес.

У такому стані ми охоче підхоплюємо чужі наративи, що резонують з нашими страхами. Мислимо вузько і маємо вузький діапазон емоційних реакцій.

Оригінал