Підприємці покоління Z. Як зумери створюють і керують бізнесом в Україні

Представники покоління Z поступово завойовують ринок праці та навіть створюють власні компанії. Їхні підходи до життя та роботи відрізняються від інших поколінь. Приміром, зумери більш технологічно орієнтовані та фінансово успішні, частіше намагаються дотримуватися балансу між життям і роботою та приділяють більше уваги психологічному стану.

А як вони керують бізнесом? Як організовують робочі процеси, підбирають людей у команду та поєднують управління компанією з особистим життям? LIGA.Life поспілкувалася з чотирма українськими підприємцями-зумерами і дізналася їхній досвід.

Як зумери створюють бізнес?

Роману Гурбанову 26 років. Улітку 2021-го разом з Іллею Почкуном він заснував креативну агенцію Taktika. До цього хлопці працювали в Banda Agency.

"Там була дуже людяна атмосфера, де тобі давали можливість робити масштабні проєкти. Безумовно, та частина корпоративної культури залишилася з нами і десь на 30% продовжується в Taktika, — розповідає Роман: — Але однією з причин піти звідти стало вигорання. В якийсь момент ми з Іллею подумали, ким не хочемо бачити себе через п’ять років, і вирішили робити щось своє".

Співзасновники розподілили обов’язки по креативному напрямку: Ілля курує дизайнерські проєкти, а Роман — рекламно-комунікаційні. У портфоліо агенції — досвід роботи з Viber, MasterZoo, Prom, Multiplex, Офісом президента України (зернова ініціатива Grain From Ukraine), МВС (промокампанія для Гвардії наступу) та іншими.

Дещо схожа історія у 27-річної Анни Погорілої, яка після майже десяти років викладання англійської та іспанської мов відкрила власну онлайн-школу BotanikRooms. До цього дівчина викладала в іншій мовній школі, потім стала репетиторкою, а коли "сарафанне радіо" запрацювало на повну і список очікування до Анни вишикувався на місяці, вона вирішила делегувати частину учнів іншим викладачам.

"Із початком повномасштабної війни я почала досліджувати ринок і виявила велику прогалину щодо софт-скілів. У викладачів прекрасна методологія та педагогіка, але не було готовності до психологічних аспектів, з якими зіштовхнулися і ми, і студенти. Ще зі школи я цікавилася психологією й відчула, що можу заповнити цю прогалину, тож минулого року почала проводити вебінари й консультації для викладачів. Вже під час цих консультацій зрозуміла, що можу делегувати частину студентів", — ділиться дівчина.

Так сформувався кістяк компанії, якою сьогодні керує Анна. Вона продовжує викладати, але наразі сфокусувалася на вузькоспрямованих англійській та іспанській мовах.

Створення власної компанії стало логічним кроком і для 24-річної Поліни Майко, TikTok і YouTube-блогерки. Майже рік тому дівчина спільно з другом Віктором Волинцем відкрила Instagram-магазин дорослих іграшок "Хочу гратися". Обов’язки з управління компанією поділили порівну, втім, репутація магазину напряму пов’язана з особистим брендом Поліни.

"Я давно знімала блог про секс-іграшки, але в якийсь момент зрозуміла, що немає магазину, де мені особисто хотілося б щось купувати. Так виникла думка створити свій секс-шоп. Я дуже сумнівалася, бо не мала економічної чи бізнес-освіти. Але хлопець мене заспокоїв — і все вийшло", — пригадує Поліна.

Натомість для 24-річного Міши Рудомінського власний бізнес — не щось нове, адже перший проєкт із пошуку мобільних телефонів він створив ще у школі. У 2021 році разом із Віталієм Ємцем Міша заснував аерокосмічний стартап Promin Aerospace, що розробляє легкий ракетоносій із двигуном, який спалює сам себе. А з лютого 2022-го хлопець став співзасновником проєкту Himera із розробки унікальної цифрової рації.

"У Promin Aerospace на позиції CEO я сфокусований на загальному управлінні компанією, відповідальність за фінальні рішення з більшості питань лежить на мені. Тоді як у Himera займаюся бізнес-розвитком та операційною діяльністю. Тут у нас більше розподілені обов’язки, і я задіяний у щоденних задачах", — пояснює Міша.

Як зумери шукають людей у команду?

Усі чотири бізнеси, з керівниками яких поспілкувалася LIGA.Life, суттєво відрізняються за сферою діяльності та кількістю працівників. Відрізняються й підходи до пошуку людей у команди — про це розповімо далі.

Знайомства та відбір. Команда Поліни Майко налічує до 10 людей. Усіх дівчина знайшла через знайомства чи рекомендації друзів.

"Я поки з тривогою ставлюся до того, щоб брати взагалі незнайомих людей. У мене проблеми з делегуванням і мені складно буде віддати комунікацію з клієнтами, наприклад, людині, в якій я не впевнена. (...) Але водночас я б не хотіла брати на роботу найкращих друзів, бо не готова ризикувати стосунками. Мені потрібно, щоб зберігався баланс", — розповідає вона.

Однак знайомство не гарантує, що людина залишиться у компанії, зазначає Поліна. Серед важливих критеріїв, на які орієнтується дівчина під час формування команди, — толерантність, свідомість і спільні цінності.

"Важливо, щоб люди були уважні — це поширена проблема серед зумерів. Хоч я сама належу до цього покоління, та навіть у спілкуванні з іншими роботодавцями помічаю, що співробітники-зумери часом дуже неуважні. Якщо це робота з текстами, наприклад, то друкарські помилки можуть стати проблемою", — додає підприємниця.

Про різницю поколінь і складнощі з підбором молодих людей у команду розповідає й Анна Погоріла. За рік роботи мовної школи вона переглянула близько трьох сотень анкет. Із них до етапу співбесіди пройшли близько 30 людей, а в команду потрапили лише шестеро.

"У співробітників-зумерів багато переваг, зокрема відкритість, самостійність, вміння чітко розставляти кордони і пріоритети. Але особисто для мене сьогодні все-таки більше недоліків. Це відсутність субординації, невміння оформити резюме й чітко подати свій досвід роботи, невідповідність досвіду бажаній ставці", — пояснює дівчина.

Хард і софт-скіли. Викладачі у школі Анни працюють індивідуально зі студентами, а не в команді. Тож під час розгляду заявок вона насамперед звертає увагу на освіту, бажану ставку та готовність навчатися. Втім, окрім професійних навичок, важливими є емпатичність людини та її вміння коректно відреагувати на емоційний стан студента.

"Ми проводимо індивідуальні заняття, де студенти дуже часто сприймають викладача як психолога. Це важко морально, бо одна справа робити вправи годину, а інша — годину говорити і, головне, слухати англійською чи іспанською про людські втрати, операції, народження та переїзди", — зазначає Анна Погоріла.

Відбір за софт-скілами проводять і в креативній агенції Taktika. Але тут радше йдеться про збіги за характером і вайбом, пояснює Роман Гурбанов:

"Ми поки малий бізнес — зараз нас 13, скоро буде 15. Тому сильно звертаємо увагу на людський фактор на співбесідах. Іноді ми знаходили людину, яка підходила за навичками й портфоліо, але не за якимись людськими якостями. Наприклад, була токсичною, егоцентричною, потенційно конфліктною або занадто сильно намагалася продати себе і не чула, що ми в неї запитували. В такому випадку завжди відмовляємо, бо наша задача — зібрати команду талановитих людей, з якими приємно працювати разом".

На відповідність потенційного співробітника вайбу та культурі компанії звертає увагу й Міша Рудомінський. Насамперед серед його критеріїв — уміння людини комунікувати й у разі чого захистити свою позицію, якщо керівник помиляється.

"Ти рідко знайдеш співробітника, який підійде у всьому. Що вища позиція, то кращими мають бути і хард-скіли, і метч із компанією. Якщо це менеджер, він одразу має представляти культуру комунікації в команді. А якщо людина має нижчу посаду, то в неї може бути більше часу на адаптацію, щоб десь підтягнути хард-скіли чи звикнути до культури компанії", — пояснює він.

Сьогодні у Promin Aerospace та Himera загалом працює понад 30 людей. Якщо у інших трьох випадках більшість співробітників приблизно одного віку (20-30 років), то у компаніях Міши працюють люди віком від 20 до 60+ років, каже хлопець:

Як зумери організовують робочі процеси?

У проєктах Міши Рудомінського частина співробітників працюють із фізичними об’єктами. Це вимагає безпосередньої присутності людини в офісі. Такі співробітники з більшою вірогідністю будуть працювати в офісі, ніж ті, хто залучені у комунікації чи диджитал.

"Повністю віддалена робота у нас не підтримується, але й немає задачі сидіти щодня в офісі з 9 до 17. Я би сказав, що в нас гібридний формат: коли треба, всі працюють в офісі разом. Звісно, є дні, коли потрібно сфокусуватися і працювати над своїми задачами так, щоб ніхто не відволікав. Для цього комусь краще залишитися вдома", — ділиться Міша.

Креативна агенція Романова Гурбанова зараз працює повністю віддалено, втім найближчим часом планує розпочати роботу в офісі. Фізична присутність не буде обов’язковою умовою, а радше опцією для тих, кому офіс потрібен, каже співзасновник Taktika:

"У деяких компаніях є політика, коли два дні ти можеш працювати вдома, а три мусиш ходити в офіс. У нас такого не буде. У нас офіс — це опція для тих, кому потрібне робоче місце або атмосфера обміну з людьми, наявність колег поруч".

Наразі близько половини команди працюють віддалено. Здебільшого це креативники: копірайтери, арт-директори і дизайнери. Для них немає локаційної вимоги, як у проєктних менеджерів, чия безпосередня присутність у Києві обумовлена потребою зустрічатися з клієнтами. Втім, щодня о 10:30 вся команда агенції збирається на онлайн-дзвінок, щоб обговорити майбутні плани й оновити статуси по проєктам. Це дає початок робочому дню.

Команда Instagram-магазину Поліни Майко також не має жорсткого графіка за винятком менеджерок, які працюють із 9 до 21 години. А в мовній онлайн-школі Анни Погорілої навантаження викладачів залежить від кількості запланованих у графіку занять. Жорстких рамок співробітникам не виставляють, єдина умова — завчасно попереджати адміністрацію і студентів про зміни у планах, відпустки та вихідні.

А що з комунікацією в командах? Анна часто зідзвонюється з викладачами у форматі one-to-one. Усі заняття записуються, тож керівниця має змогу переглянути, як відбувається навчальний процес, і відзначати важливі моменти. Коментарі, які не потребують особистого дзвінка, надсилає викладачам у письмовому форматі.

"Є ситуації, коли краще поговорити і поділитися досвідом предметно. У такому випадку я набираю певну кількість тем, ми зідзвонюємося з викладачем і обговорюємо їх. Зокрема, обговорюємо, чи комфортно людині працювати з тими чи іншими студентами. Якщо з якихось причин це не так, то передаємо студента іншому викладачеві. Важливо, щоб було комфортно обом сторонам", — пояснює вона.

Часті фідбек-сесії проводять і в креативній агенції Романа Гурбанова. Коли потенційні кандидати лише хочуть долучитися до команди, їх попереджають: фідбеку буде дуже багато.

"Це може бути по 20-30 правок, просто тому, що в нас є своє бачення фінального результату. Але ми коментуємо не з претензією до людини, а прописуємо по кілька абзаців коментарів із аргументацією, чому нам здається, що треба зробити так і так. (...) Іноді, якщо мені щось не подобається і я не маю раціональних аргументів, то просто визнаю суб’єктивність свого коментаря. Це одразу ставить дискусію на інший рівень, де не хтось найрозумніший, а де всі можуть домовитися", — зазначає співзасновник агенції.

Чи організовують зумери тимбілдинги?

Щосезону в креативній агенції Романа Гурбанова намагаються влаштовувати Taktika Day. Для цього усі співробітники приїжджають до Києва — компанія компенсує їм дорогу і, за потреби, винаймає житло: готель чи Airbnb. Під час таких зустрічей є невелика робоча частина, на якій підбивають підсумки та планують наступні проєкти. Далі — спільні прогулянки і фотосет для команди.

"Ми запрошуємо фотографа й потім використовуємо ці знімки, коли показуємо нашу команду. Та й просто для людей це можливість зробити собі класний фотосет. Мені здається, це для нас завжди емоційний момент обміну енергією та можливість класно провести день разом. Це дозволяє будувати культуру всередині команди навіть попри віддалену роботу", — зазначає Роман.

Тимбілдинг влаштовували одного разу й для команди магазину "Хочу гратися" Поліни Майко. Це був корпоратив на честь Нового року:

"Ми замовили їжу, подарунки, які люди вказали у вішлістах. Навіть був торт, який у нас випадково опинився. Зранку в чаті знайомих побачили, що якась пекарня дешево віддає торт, бо замовник від нього відмовився. Ми попросили зробити тематичний напис — і цей торт привезли. Було дуже весело і прикольно".

Як зумери зберігають баланс між життям і роботою?

Управління власними проєктами — від креативної агенції й аерокосмічного стартапу до мовної онлайн-школи та секс-шопу — потребують великої залученості. Як при цьому не вигоріти і зберегти баланс між роботою та особистим життям? У кожного із опитаних LIGA.Life керівників-зумерів свої рецепти.

Приміром, на думку Міши Рудомінського, успішний продуктовий бізнес — це марафон. А якщо цей бізнес ще й спрямований на збільшення обороноздатності країни, то не горіти ним неможливо, пояснює він:

Анна Погоріла розповідає, що має радше war-work баланс, ніж баланс між життям і роботою. В якийсь період дівчина поєднувала управління школою та 6-8 занять на день. Виходило понад 12 годин роботи щодня. Від вигорання її врятувала робота із психологом і підтримка родини:

"Я була близька до вигорання і в якийсь момент зрозуміла: мені треба прийняти те, що я не просто репетитор. Я довго працювала з психологом над тим, щоб усвідомити: всі ці чати й перегляд записів уроків — це теж робота. Коли я усвідомила це, то передала дві третини своїх студентів іншим викладачам. Зараз у мене 3-4 заняття на день, решту часу я займаюся різними організаційними моментами".

Креативний директор Taktika Роман Гурбанов розповідає, що під час управління агенцією теж інколи відчуває втому і виснаження. Такі моменти він називає періодами спаду, після яких обов’язково будуть періоди з великою кількістю енергії, ентузіазмом і драйвом.

На початку власна справа — це завжди перепрацювання, переконаний хлопець. Він свідомо обрав цей шлях. Однак, каже, важливо навчитися нормально відновлюватися. Такий же підхід використовує у компанії:

"Коли ти працюєш у невеликій команді, дуже легко увійти в режим хардворкера. Вас мало й у всіх підвищене відчуття відповідальності за те, що ви робите. Це змушує людей важко ухвалювати рішення про відпустку. Тому ми намагаємося комунікувати, щоб люди планували відпустки і вчасно відпочивали".

Водночас співзасновниця магазину дорослих іграшок Поліна Майко каже, що не вигорала за час управління компанією. По-перше, бо майже усі процеси навчилася делегувати, а по-друге, бо має невелике навантаження.

"Насправді, я зараз небагато працюю. Перший місяць-два ми працювали з Віктором на замовленнях і не мали менеджерок. Згодом команда розширилася і, головне, — я делегувала бухгалтерію. Це просто must-have. Тепер я оплачую рахунки, узгоджую контент-план, знімаю відео. Магазину майже рік, а я досі в захваті від усього, що відбувається", — каже вона.