"Диктатура будується не за один день. У 2001 році в Білорусі можна було стояти біля Адміністрації президента з портретами зниклих людей і не боятися арешту, як це відбувається у 2020-х. Це результат відсутності адекватного опору з боку суспільства. Те, що Білорусь стала співагресором, – також наслідок згоди білорусів з тим, що в них поступово віднімали свободу, а вони дозволяли це робити", – розмірковує Тетяна Гацура-Яворська, білоруська активістка, політув’язнена та голова ГО "Ланка". 

Нині вона мешкає в Україні, її організація допомагає військовим та цивільним, зокрема незабаром на Київщині відкриється реабілітаційний центр для військових. В інтерв’ю LIGA.Life Тетяна розповіла про громадську діяльність в умовах диктатури, досвід ув’язнення та допомогу Україні під час повномасштабної війни.

"Коли живеш у диктатурі, будь-яка діяльність – це політика"

Активістська діяльність Тетяни розпочалась ще в школі, в білоруському місті Стовбці. У 1996 році з друзями організували неофіційну спілку, яка займалась виставками та концертами, забезпечила місту смітники та ініціювала появу телефона довіри для підлітків. Спілка проіснувала 1,5 року до випуску учасників зі школи.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.
БІЛОРУСЬвійнаісторіяполітв'язеньреабілітація