"Як не спровокувати злочин": що таке віктимологія і чи місце їй у шкільних підручниках
На початку лютого українців сколихнула новина про хлопців, які влаштовували п’яні вечірки й на відео знущалися із непритомних дівчат. Ця ситуація підняла багато проблем, зокрема, вкотре привернула увагу до віктимблеймінгу — перенесення провини за скоєне на постраждалих.
Так, дехто почав закидати дівчатам, що вони самі прийшли на вечірку до незнайомих хлопців, самі випивали і цим немов провокували кривдників. Таку позицію критики зазвичай обґрунтовували "правилами безпеки", прийнятими у суспільстві. Тож LIGA.Life вирішила з’ясувати, звідки з’явилися такі правила і чи місце їм у шкільних підручниках.
Звідки ростуть ноги?
Характеристику, поведінку постраждалих і їхню роль у механізмі скоєння злочину досліджує віктимологія. Це царина криміналістів, які завдяки інформації про жертв можуть встановити кривдника і притягнути його до відповідальності.