Фото: unsplash.com

Попередні дослідження в індустріально розвинених країнах показали, що рівень самотності зростає, але без історичних даних важко порівняти, як ці цифри змінювалися з часом у різних географічних регіонах.

"Існує поширене переконання, що приблизно 1 з 12 людей відчуває самотність на рівні, який може призвести до серйозних проблем зі здоров'ям. Проте джерело таких даних невідоме. Дослідники так і не встановили, наскільки самотність поширена в глобальному масштабі. Тому ми були зацікавлені в проведенні огляду", – стверджує епідеміологиня Мелоді Дін з University of Sydney.

Дін та її колеги зібрали 57 обсерваційних досліджень про самотність зі 113 країн з 2000 до 2019 рік.

Автори сподіваються використати отримані результати як оцінку базового рівня самотності перед пандемією для моніторингу цього почуття в майбутньому.

Оскільки самотність пов’язана з психічним, емоційним і фізичним добробутом, результати можуть допомогти виявити нові проблеми громадського здоров’я, які потребують розв’язання.

Глобальні оцінки самотності загалом стосувалися підлітків. Результати, отримані з 77 країн, свідчать, що ця проблема може коливатися від 9,2% у Південно-Східній Азії до 14,4% – у регіоні Східного Середземномор’я.

У Європі автори виявили географічні відмінності.

Північноєвропейські країни мали найнижчий рівень самотності: лише 2,9% серед молодих людей та 2,7% – серед дорослих середнього віку. Показник серед людей старше 60 років був вищим – 5,3%.

Східноєвропейські країни мали вищий рівень самотності, ніж будь-де в Європі.

7,5% молоді та 9,6% дорослих середнього віку повідомляли про самотність. Люди похилого віку в цій частині Європи були найбільш самотніми – 21,3%.

Загалом лише ці дані не можуть пояснити, чому в Східній Європі більш самотнє населення. Проте одне дослідження, включене в огляд, свідчить про те, що цей ефект пов’язаний з поганим станом здоров’я, низьким рівнем медичних послуг та соціальної підтримки.

На противагу в країнах Північної Європи існує налагоджена система соціального забезпечення, що пояснює низький рівень самотності в регіоні. Щоправда, це лише гіпотеза, яка потребує подальших досліджень. 

"Вивчення самотності як глобальної проблеми охорони здоров’я вимагає даних з більшої кількості країн. Проте для більшості регіонів за межами Європи таких даних бракує. Окрім цього, відсутність повторних вимірювань обмежила наші висновки про тимчасові тенденції", – пишуть автори.

Ніколи ці дані не були настільки важливими, ніж зараз.

За попередженнями ВООЗ, заходи соціальної ізоляції, які запобігають поширенню коронавірусу, ймовірно, призведуть до підвищення рівня самотності, депресії, збільшення споживання алкоголю та наркотиків, а також до самоушкодження або суїцидальної поведінки.

Цей огляд досліджень не включав дані з країн з низьким рівнем доходу. Адже у них бракує національно репрезентативних даних про самотність серед дорослих. Потенційні причини – обмежені ресурси для проведення дослідження та конкурентні пріоритети.

Ці великі прогалини в даних заважають усвідомити глобальну проблему самотності, яка може вплинути на психічне та фізичне здоров’я людей будь-якого віку.

За переписами населення в США, сьогодні більше молоді та людей середнього віку живуть самотньо, ніж у попередні роки. Але за даними європейського огляду, сильне почуття самотності розповсюджене серед людей старше 60 років.

"Організації охорони здоров’я на місцях мають розробити підхід для протистояння соціальним і структурним факторам, які впливають на ризик самотності протягом усього життя, включно з бідністю, освітою, транспортом, соціальною нерівністю та житлом, і впроваджувати політику для їх подолання. Важливо сприяти здоровому соціальному вибору, полегшуючи зв’язок з іншими людьми, змінюючи робоче середовище та збільшуючи можливості для зміцнення довіри та соціального капіталу", – пишуть експерти з охорони здоров'я Ірландії та Великої Британії у редакційній статті, пов'язаній з дослідженням.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин