Щасливе дитинство не завжди захищає від проблем із психічним здоров’ям – дослідження

Негативний досвід у дитинстві може збільшити ризик розвитку проблем із психічним здоров’ям у дорослому житті.

Проте в недавньому дослідженні вчені спростували цей загальновідомий факт. Вони дослідили, як історія життя людей впливала на розвиток психічних розладів.

Результати дослідження були неоднозначними: негативний досвід дитинства дійсно може проявлятися як тривога чи інші розлади психічного здоров’я в подальшому житті. Але відсутність таких переживань не гарантує, що ви позбудетесь подальших психічних проблем.

"Це дослідження показує, що стан психічного здоров'я визначається не лише ранніми життєвими подіями. Дитина, яка виховується в щасливій родині, все ще може вирости з розладом психічного здоров'я", – пояснює психологиня Б'янка Кал з Університету Південної Австралії.

У ході дослідження Кал та її колеги опитали 343 учасників через онлайн-опитувальник. Він містив питання про сім'ю та виховання, а також кілька запитань, які б показали шлях їхнього розвитку, психічне здоров'я, загальний добробут та характер їхніх стосунків з навколишнім світом.

"Дослідження спеціально мало на меті дослідити, чи історія життя пов'язана із загальними факторами психічних розладів і чи можна передбачити заздалегідь конкретні симптоми", – пояснюють автори у своїй роботі.

Вчені висунули гіпотезу, що щасливе дитинство пом'якшить зв'язок між середовищем раннього життя та симптомами психічних розладів. Оскільки ті, хто відчуває більшу підтримку батьків, повідомляють про меншу кількість симптомів тривоги чи депресії.

"Погана підтримка батьків та нижчий соціально-економічний статус були пов'язані з вищими показниками загальної психопатології як у жінок, так і у чоловіків", – пояснює команда.

Результати також показали, що міжособистісна чутливість та депресія були більш ймовірними для людей з імпульсивною та орієнтованою на сучасність поведінкою, тоді як соматизація та тривога були притаманні людям з обміркованою та орієнтованою на майбутнє поведінкою.

"Ми думаємо, що саме наші очікування щодо навколишнього середовища та наша здатність адаптуватися до сценаріїв, коли наші очікування не виправдаються, можуть впливати на наш болісний досвід", – пояснює Кел.