День вишиванки 2022. Як Росія збільшила попит на українське за кордоном – досвід брендів

Росія недогледіла очевидної невигоди для себе – коли почалася велика війна, сплеск цікавості до всього українського збільшився у рази, зазначає бренд українського вишитого одягу FOBERINI.

У День вишиванки, який цьогоріч відзначають 19 травня, LIGA.Life розповідає про те, як виробники вишиванок – ETNODIM, FOBERINI, 2KOLYORY, ЗЕРНО – втрималися на плаву після 24 лютого і збільшили замовлення на закордон. 

ETNODIM

У час, коли бізнеси в Україні вимушено скорочували працівників, Етнодім найняв кількох нових, розповідає засновник бренду Андрій Черуха.

Усе – завдяки закордонним замовникам. Клієнти на внутрішньому ринку після 24 лютого займали 5%, решту бренд мав за кордоном.

Після 24 лютого команда Етнодому повністю переїхала з Києва до Львова. Там знайшли майстерню, частина працівників якої долучилася до їхнього робочого процесу, і відкрили шоурум.

Врятували бізнес замовлення з-за кордону, зазначає Андрій. Це давало змогу і платити зарплати, і волонтерити.

"Якби не було продажів – не було би зарплати, не могли б готувати нові колекції. Також ми збирали і передали своїх майже 600 000 грн до благодійних фондів і 500 000 від іноземних та українських громадян, які під час купівлі донатять додатково по 100-1000 грн. Гроші пішли у Повернись живим, Фонд Притули і полку Азов", – ділиться він.

Декілька тижнів тому команда повернулася до Києва і продовжила роботу, як і до 24 лютого. 

Динаміка щодо клієнтів дуже змінилася. Якщо до великої війни співвідношення покупців з України і з-за кордону було 90% – 10%, зараз це 50% – 50%.

"Більшість замовляють з українськими іменами і прізвищами, але є 20-30% з іноземними, які переписуються тільки англійською. Можливо, це теж українці, але вже у третьому коліні. Ми не запитуємо, чи вони українці", – сміється Андрій.

За прибутком уже майже наздогнали весну минулого року.

"Взимку у нас погані продажі. Сезон – весна, особливо травень, бо День вишиванки, найпопулярніший місяць в усі попередні роки. Тому в порівнянні з зимою і після 24 лютого продажі зросли, але у порівнянні з минулим роком – майже наздогнали", – пояснює він.

"А сьогодні немає і можливості, і бажання купувати там, тому шукаємо в Європі, Туреччині тканини, скуповуємо все, що можемо знайти. Є думка виготовляти самим", – ділиться Андрій.

Етнодім уже планує майбутні колекції. З нового – сорочка, присвячена цій війні.

"Вона присвячена містам України, які на сьогодні вже стали героями. Поки не у продажу, буде десь за тиждень", – пояснює Андрій.

Основний фокус наразі спрямовують на закордон. 

"Ми вимкнули всі рекламні комунікації, спрямовані на Україну, бо зараз не супер на часі просити людей, щоб вони витрачали гроші на наш товар, ніхто не знає, що буде завтра. Але тільки-но буде спокійніше і зрозуміліше, що далі – продовжимо вести комунікацію і на клієнтів в Україні", – пояснює Андрій.

FOBERINI

Фоберіні з Києва не виїжджали. В офісі облаштували волонтерський хаб – збирали речі для військових і постраждалих від війни.  

А найперші кілька тижнів великої війни працювали віддалено, замовлення надсилали за кордон під звуки сирен.

"У перші тижні війни приблизно 60-70% продажів були саме серед іноземців. Зараз це більше українці, що проживають за кордоном", – пояснюють у компанії.

Об’єми продажів, кажуть, зросли удвічі-утричі. Водночас штат скоротився у перші місяці сам собою, бо більшість персоналу виїхала за кордон або у віддалені точки країни. Хтось уже повернувся, хтось ще ні. 

Тому Фоберіні збирає нову команду, поки чекає на повернення решти. Кажуть, приходять і люди, які працювали у брендах-конкурентах, тож напрямок їм знайомий і професіоналізм відповідний.

Наразі є труднощі із закупівлею тканин та ниток, але питання намагаються оперативно вирішити, щоб не уповільнювати темпи. 

Завдяки активним продажам Фоберіні змогли запустити лімітовану лінійку суконь та блузок у блакитно-жовтих кольорах на базі вже наявного дизайну. 

У компанії виявили цікаву тенденцію – деякі їхні покупці обирають вишиванку на подарунок тим, хто допоміг їм у скрутні часи на початку війни. 

ZERNO

Колекція патріотичних футболок, яку випустило ZERNO у перші чотири дні після вторгнення Росії, стала рятувальним жилетом для їхнього бізнесу.

"Ми самі дивуємося, як могли у такому стані 28 лютого запустити нову колекцію з новими принтами", – пригадує Христя Патик, засновниця бренду ZERNO.

Попри те, що команда виїхала з Києва, їм вдалося знайти підрядника у Львові, який закуповував футболки в Польщі, а дизайнер компанії оперативно розробила ескізи з "Русским кораблем", Зміїним островом. 28 лютого у соцмережах уже показали, який вигляд матимуть футболки. 

"Вижили, дякуючи цим футболкам. Багато покупок було з Європи, Америки, Канади і у форматі фандрейзингу ми одразу почали надсилати гроші для ЗСУ, військові госпіталі, на потреби людей, які опинилися у скруті. На підтримку своєї команди", – пригадує Христя.

Продажі одягу з елементами вишивки на початку в рази зменшились. Та потроху відновлюються. Нині співвідношення клієнтів в Україні та за кордоном – 50% – 50%, хоч раніше було 80 до 20.

Закордонні клієнти замовляли, щоб підтримати. Багато хто спочатку оплатив замовлення, щоб на ці кошти влітку обирати собі товар. "Це довіра, дуже приємно", – ділиться засновниця бренду.

Команду вдалося зберегти у повному складі, утім, довелося перекроїти роботу – між собою і з партнерами, з якими працювали. Наприклад, кравчині у перші два місяці війни працювали менеджерками з продажу. 

"Перепрофілювали людей на роботу з інтернет-магазинами, замовниками, діаспорою", – розповідає засновниця. Додали ще одного менеджера з продажу. І зробили у Львові пункт логістики, який вже розширюється до кількох працівників.

Відновили продаж одягу. Випустили нову колекцію, виставити обіцяють цього тижня. 

Наразі Христя бачить позитивну тенденцію щодо експорту завдяки підвищеній увазі до України у світі. Команда вже готує нові презентації за кордоном: у планах виїзд до Польщі, Бельгії, Чехії.

"Нас багато запрошують і практично все літо вже розписане. Ми тепер можемо робити свою роботу значно масштабніше", – додає засновниця бренду.

2KOLYORY

Порівняно з попередніми брендами, 2KOLYORY зупинили роботу з початком великої війни. 

Виробництво та шоурум компанії – у Києві. Усі члени команди у перші дні виїхали зі столиці. Із собою не вивезли нічого, розповідає співзасновниця бренду Оксана Коваленко. 

"Практично два місяці у нас був простій. Ми нічого не заробляли, не продавали, хоча намагалися дівчатам виплатити зарплату", – пригадує вона.

Паралельно Оксана з чоловіком Ігорем організували на заході України у форматі аутсорсу пошиття "плитоносок" та "розвантажок", які роздавали військовим та тероборонівцям.

"Ми знаходили матеріали, кошти, а фабрика виконувала замовлення. Досвід у швейній індустрії допоміг оперативно і якісно налагодити роботу", – пригадує Оксана. 

Після Великодня команда повернулася до Києва і відразу відновила роботу.

"За ці два місяці у нас були тисячі запитів і від українців з-за кордону, і від іноземців, і від українців, які тут були", – розповідає Оксана.

Попит на їхню продукцію, каже, зріс навіть у порівнянні з минулим роком.

Побільшало й замовлень з-за кордону, багато від українців, які виїхали.

"Збільшився попит і на Амазоні.

Якщо до великої війни співвідношення клієнтів в Україні і за кордоном було 70% – 30%, то зараз це 50% – 50%, каже Оксана. Замовлення прямують найчастіше у Польщу, Балтійські країни. Також до Норвегії, Італії, Франції, Греції, Австралії. Були Канада, США.

 Роботи у команди побільшало. До того ж одна з шести швачок не повернулася. 

"Ми взяли двох нових і, можливо, ще будемо брати, бо є запит", – додає Оксана.

Однак команді ще слід вирішити питання з тканинами та фурнітурою. Тканину купували в Білорусі, зараз принципово не будуть. Тому шукають європейські аналоги за ціною та якістю: "Є в Литві непогані виробники. Знайти можна, можливо, буде трохи дорожче", – додає Оксана. А в Одесі бренд купував дрібну фурнітуру. Вона – закінчується. 

Загалом, фінансові збитки через війну компанія не рахувала, та вже планує розширюватися на закордон. "Пропозиції надходять. І від українців, які проживали за кордоном раніше, і від іноземців, які хочуть в асортимент свого бізнесу додати елементи чогось традиційного з України", – зазначає Оксана.

Вона вірить, що попит на вишиванки ще буде актуальним: "Ми беремо тільки українські орнаменти, намагаємось осучаснити, додати кольорів, зробити трендові деталі. Але залишити цінність – орнаменти, візерунки". 

За роки роботи, каже Оксана, помітила дві цікаві тенденції: 

1. Люди прагнуть вбратися у традиційне на сімейні свята, весілля, христини, адже ці речі асоціюються з вишивкою.

2. Дедалі частіше наші люди хочуть заявили у світі, що вони з України. 

"Українець, коли виїжджає за кордон, свідомо бере з собою вишиванку, це ідентифікація. Якщо раніше було "Are you from Russia?" і багато хто мовчки кивав головою, то після 2014 року стався перелом на "Ні – я українець". І цей попит, що зараз – теж про це", – додає вона. 

І каже, що є ще одна причина популярності вишиванки – українці готуються до перемоги. Наші клієнти кажуть: "Ми готові чекати, скільки треба, але до перемоги потрібна вишиванка".