Ебру, шибарі та чайні церемонії. Чому під час війни важливо мати хобі

Відпочинок від повсякденності, незабутні емоції або спосіб бути корисним для країни, психолог Максим Реуцький пояснив для LIGA.Life, чому важливо продовжувати займатися хобі під час війни. Бонус: розповідь українців про зв’язування, малювання на воді та чаювання.

"Мати захоплення зараз – це життєво важливо, адже це відволікає від страшної реальності"

Мати власне хобі – це дійсно важливо, розповідає Максим Реуцький. Ми всі граємо різні ролі: батька, сина, професіонала, помічника – і важливо мати сферу, в якій ми відчуваємо себе дійсно успішними. Це наш внутрішній вітринний зразок, який виглядає яскраво на тлі інших.

– Відчуття відмінності, цікавості та непередбачуваності важливі для нашої психіки. Чудово, коли хобі стає джерелом натхнення та додаткового прибутку. Деякі з нас віддають перевагу екстремальним видам спорту чи азартним іграм. Проте важливо мати певний самоконтроль, волю та інстинкт самозбереження, щоб це залишалося безпечним.

Максим зазначає, що хобі мають особливий вплив на наше емоційне становище. Вони приносять ендорфіни, радість та насолоду, здатні навіть допомогти забути про відчуття небезпеки у спекотний момент війни. Інколи, перебуваючи у складних ситуаціях, ми робимо хобі своєю опорою – це наша можливість зосередитися на чомусь справжньому та корисному. Ось чому так багато людей почали в'язати, плести сітки чи робити інші речі своїми руками, коли почалась війна. Хобі допомагають нам відірватися від буденності та знайти радість у творчості.

"Розслабляє, надихає і дає можливість відпочити"

Ебру – традиційна турецька техніка малювання на воді. Про техніку розповіла професійна художниця та засновниця художньої студії "Веселка" у Львові – Іванна.

– Техніка ебру – дуже мінлива та магічна. Я почала досліджувати техніку ебру півтора року тому і просто закохалася в неї. Пробувала різні методи виконання, багато читала про неї. Для малювання на воді мені знадобилась спеціальна згущена вода та інструменти: пензлики, голочки, гребінчики.  Також придбала собі фарби від турецького виробника та почала експериментувати. Головне – це розвести воду в правильних пропорціях, бо від цього залежить чи добре вона буде тримати форму. Техніка ебру мене дуже сильно захопила, тому я почала робити за допомогою неї малюнки не тільки на папері, а й на пластикових речах, чохлах від телефону, взутті, футболках, шалях з шовку. Це дуже круто створювати неповторні малюнки, а потім застосовувати їх в житті. Малювала майже все: краплі, бризки, тварин, людей, квіти… Експериментувала також з кольоровими гамами: використовувала то теплу, то холодну. Коли досконало вивчила техніку, то запропонувала так малювати своїм учням у студії. Діти спробували малювати щось абстрактне, що розслаблює та надихає. В нас вийшла справжня арт-терапія, бо мистецтво взагалі допомагає пережити стресові ситуації, лікує та заспокоює. Діти ніколи не розчаровуються у своїх малюнках, незалежно від результату.

В техніці ебру можуть малювати усі охочі – від маленьких до дорослих. Потрібно лише креативність та бажання, тоді обов’язково вийде унікальний витвір мистецтва".

Як малювати в техніці ебру новачкам:

• Створити фон. Потрібно набрати на пензель фарбу і розкидати по верху. Перші краплі розчиняться. Пыд час створення фону можна використати декілька кольорів, тоді фон буде цікавішим.
• Створити основний малюнок. Потрібно намалювати коло, а потім з нього утворювати унікальні візерунки.
• Перенесення малюнка на папір. Для цього треба покласти лист на поверхню на 10-15 секунд. Після цього акуратно дістати лист і почекати, поки зображення висохне. Малюнок можна помістити в раму.

"Розмовляємо мовою вузлів та мотузок"

Шибарі – японське мистецтво зв’язування. Це хобі 32-річного Яреми та 36–річної Тетяни.

– Я захоплююсь багатьма речами в житті, але мистецтво зв’язування стало особливою пристрастю. Це захоплення з’явилось у моєму житті досить несподівано. Я займався еротичною фотографією і мене запросили познімати в театрі "Шибарі". Там я відразу зацікавився цим ремеслом. Я познайомився з учасницею театру і вона запропонувала мені стати моделлю, тобто вона мене зв’язувала. Потім я почав відвідувати уроки шибарі, які організовував театр, – розповідає Ярема.

Процес зв’язування – це не тільки технічна майстерність, а й мистецтво передання емоцій та виразів через вузли. Для зв’язування використовуються різні типи мотузок: джут, бавовна, коноплі (залежно від уподобань, комфорту та призначення). Для бандажа краще використовувати м’які мотузки, які розтягуються і не натирають шкіру. Поруч завжди мають бути ножиці (зазвичай мотузки не ріжуть, але про всяк випадок мають бути).

Під час зв’язування судини перетискаються, тиск падає і коли модель розв’язують, то вона відчуває прохолоду, навіть якщо у приміщенні тепло. Спочатку можуть знадобитися подушки та підкладки для комфорту моделі.

– Головний мотив займатися цим мистецтвом – відкривати нові шляхи емоційної та фізичної співпраці з партнером. Ми можемо віддаватися спільному танцю енергії та взаєморозумінню. Це дозволяє зануритись у глибини нашої особистості та знайти гармонію з партнером. Для мене зв’язування – це ціла філософія. Кожен вузол, кожен рух мають своє значення. Через це мистецтво ми можемо висловити наші почуття, відкрити думки, спілкуватися без слів, використовуючи лише мову мотузок.

А ось думка Тетяни:

– Минулого року, коли розпочалася війна, ми з родиною (дітьми та чоловіком) переїхали до Львова. Раніше жили у Дніпрі, багато наших родичів і досі там. Думаю, чимало людей у той період стикнулися зі стресовим станом, необхідністю адаптуватись до нових умов, і я не виключення.

Тетяна уточнює, що частково підтримувати себе в нормальному психологічному стані їй допомагали заняття у спортзалі. Але позитивних емоцій бракувало і вона шукала їх будь-де: у спілкуванні з друзями, у нових книжках, у невеликих навчаннях, які допомагали підтримати жіночу енергію: пройшла навчання основ мейкапу, курси стилю для себе.

– Якось, гортаючи новини про заходи у Львові, випадково натрапила на світлини шибарі-майстрині, що навчає цього мистецтва. Мною рухала цікавість, я не розуміла, чого чекати від процесу обв’язування і хотіла спробувати на собі як все відбувається. Без вагань записалася на індивідуальну сесію і після неї закохалася вже не просто як у щось красиве, естетичне, я відчула на собі чарівний вплив мотузочок.

Тетяна ділиться, що багато читала про шибарі, цікавилась його історією. Окрім естетичної сторони, їй хочеться окремо виділити магічний психотерапевтичний вплив роботи з тригером через мотузки.

– Можливо, цьому стану ще не вигадали якоїсь певної назви, але за відчуттями: спочатку невеликий дискомфорт від перетягування тіла мотузками, потім у якийсь момент відпускаєш контроль, розслабляєшся і ніби не помічаєш жодного зовнішнього дискомфорту, а пірнаєш у свою підсвідомість. Насправді дуже багато залежить від того, з якими емоціями виконується обв’язування, з якою різкістю рухів, у яких енергіях. У шибарі багато сексуального підтексту, бо це робота з тілом.

"Легкість та розслаблення під час чайних церемоній"

Про вплив чайних церемоній на психіку людини розповів 36-рчний Денис Михальченко, власник чайної "Dendachai":

– У 2008 році вирішив змінити свій спосіб життя та почав шукати людей, які мені в цьому допоможуть. Так потрапив на першу чайну церемонію, де знайшов те, що шукав. Було незвично, багато цікавих, ґрунтовних розмов та відчуття легкості.

Денис каже, що професійно займається чайними церемоніями з 2011 року. Вони бувають різні, але завжди це дуже цікавий досвід.

– Зазвичай вони відбуваються так: береться чайна дошка, весь необхідний посуд, якісний чай. За стіл сідають люди, яким чайний майстер заварює чай та розповідає всі тонкощі процесу. Це необхідно робити в тиші.

Можна заварювати чай методом проливу: у заварник засипається чай, потім заливається гаряча вода та відразу чай зливається у чахай (спеціальну посудину). І таким чином чай можна проливати до 10 разів, в залежності від сорту. Також можна чай зварити.

– Дуже важливо виділити час на чаювання. Не треба поспішати. Якщо не має часу, краще не сідати за церемонію. Під час чайних церемоній важливо не відвертати увагу, не гортати стрічку новин, а усвідомлено робити кожний ковток. На чаюванні люди можуть мовчати, медитувати, розмовляти, сміятись. Це залежить від домовленостей. Під час чайної церемонії люди відчувають легкість та розслабленість. Тверезість, що п’янить. Також важливо що саме ви п’єте. Адже у звичайному чаю з супермаркету, багато пестицидів, хімічних домішок та підсилювачів смаку. Я віддаю перевагу фермерському чаю, а також колекційним чаям з Китаю, Таїланду та Тайваню.

Єлизавета Ломонос для LIGA.Life