Естетика та сила духу: як пластичний хірург допомагає військовим повернутися до життя

У часи війни пластична хірургія в Україні перетворилася з інструмента естетичного вдосконалення на надійний спосіб відновлення після травм. Для багатьох це не просто операції, а шанс повернутися до повноцінного життя. LIGA.Life поспілкувалася з пластичним хірургом Сергієм Кийлом про виклики, з якими він стикається щодня, запити пацієнтів та про те, як війна вплинула на медицину.

Нові виклики для медицини під час війни

Медицина в умовах війни змінилась так само, як і потреби пацієнтів. До повномасштабного вторгнення більшість пацієнтів зверталися з естетичними запитами — корекція обличчя, зміна контурів тіла. Сьогодні ж пріоритетом стало відновлення якості життя після поранень.

— Ми стикаємося з наслідками поранень, які впливають не лише на фізичне здоров’я людей, а також на їх емоційний стан. Звісно, я не можу проходити повз такі ситуації, і якщо є запит – намагаюсь використати всі способи, знайти й реалізувати всі можливі рішення для пацієнта. Для багатьох це не просто операція, а крок до повернення якості життя, — розповідає пластичний хірург Сергій Кийло.

Скільки військових потребують вашої допомоги і які операції проводяться найчастіше?

Здебільшого до клініки звертаються військові та цивільні, які постраждали внаслідок бойових дій. Це може бути корекція шрамів, реконструкція обличчя, видалення сторонніх тіл або відновлення втрачених частин тіла.

— Чесно, ми не рахуємо, скільки пацієнтів звертається в кількісному еквіваленті, тому що немає мети такої — бути першими за кількістю. Головне — це якість допомоги. Військові знають, що тут вони можуть отримати належну допомогу. Якщо потрібно залучити інших фахівців чи організації, ми знаходимо партнерів і забезпечуємо всім необхідним.

Найважливіше — повернути людей до життя.

Маніпуляції абсолютно різні: корекція шрамів та рубців після поранень, репозиція м’яких тканин, відновлення втрачених частин обличчя та тіла там, де це можливо, видалення сторонніх тіл, закриття ран тощо. Це завжди щось непередбачуване, хоча в усіх зверненнях є і дещо спільне. Серед пацієнтів є також військові жінки – для них естетика має більше значення, ніж для чоловіків, і мене тішить, що нам є що запропонувати, чим допомогти.

Історії, що залишають слід

Особливо зворушливі історії пов’язані з військовими, які, попри важкі травми, залишаються вірними службі. Один із таких — випадок Данила Давиденка, котрий втратив частину обличчя внаслідок поранення.

Це була низка складних операцій. Ми проводили втручання поетапно: відновлювали структуру обличчя, коригували кістки та тканини, розповідає хірург:

— Данило втратив зір і частину кісток черепа, але його стійкість вражала. У той час користувачі Instagram, дізнавшись про його ситуацію, почали донатити на його лікування. Особливо зворушило, як він витратив донати, зібрані на лікування, — не на себе, а на допомогу підрозділу. Він не просто повернувся до життя — він повернувся до служби. Це приклад величезної сили духу.

— Таких історій багато, і до подій 2022 року вони були всі пов’язані з цивільним життям і побутовими нещасними випадками або наслідками онкологічних захворювань.

Це, здебільшого ті випадки, коли вдається зробити максимум з можливого. Зараз, звісно, весь фокус – на наслідки військових дій.

Що дозволяє вам особисто не падати духом і працювати заради здоров'я та естетики людей?

— Я вже не раз казав: мій дім тут, тут моя сім'я. Я не маю іншого шляху, як робити те, що я вмію, бути корисним тут, працювати й давати робочі місця всій своїй команді, підтримувати економіку і бути фундаментом для пацієнтів. Це певною мірою їхній спокій — знати, що є спеціалісти та місце, де незалежно від зовнішніх умов все працює. А працювало і під час блекаутів, і під час обстрілів, і безпосередньо на початку вторгнення. Двері клініки не зачинялися для пацієнтів за весь цей час ні на день. Напевно, це й не дає впасти духом.

Розмова як частина лікування

Сергій Кийло наголошує, що успішна операція починається зі спілкування.

— Зміна зовнішності у військових зазвичай відбувається не за бажанням, а через обставини, часто – це важкі обставини. Це каліцтва, поранення... і казати, що це ніяк не пов’язано з психоемоційним станом було б некоректно. Першочергово їх стан змінюється, коли, окрім надії на зміни, є якісь гарантії від хірурга на те, що ситуацію можна покращити.

Обираю для себе завжди шлях бути чесним і не давати марних надій, краще стримано пояснити всі моменти.

А якщо результат вийде кращим за обіцяний – то, певно, схоже на диво. Нехай буде місце для дива, — додає хірург.

Пластична хірургія як відновлення віри в себе

Сьогодні пластична хірургія виходить за межі простої медицини. Це не лише про тіло, а про повернення віри в себе, у майбутнє, у можливість почати все спочатку.

— Не знаю, чи хірургія – друга психологія, знаю, що без цього ніяк. Розмова з пацієнтом це надважливий етап планування операції, бо це так чи інакше зміни, до яких людина має бути готова. Тобто людина має свідомо погодитись на те, що інша людина в хірургічному костюмі зі скальпелем в руках зробить втручання в її тіло, яке внаслідок цих маніпуляцій неминуче зміниться. Якщо немає порозуміння між хірургом і пацієнтом – краще не йти до мети разом. Має бути чітке розуміння очікувань і можливостей, бажаного і готового результату, ризиків тощо. Тому так, без розмов тут ніяк. Говоримо з кожним, іноді декілька зустрічей проводимо, але як інакше донести свою професійну думку?