Як виключити з життя те, що дуже любиш

Алкогольні вечірки, ранкові затяжки, тістечко і чашка кави, щоб прокинутися, постійне гортання стрічки новин в соцмережах – звички, які міцно вкоренилися в наші життя. Відмова від них складно,на це потрібен час, мотивація та бажання. Сказати "ні" легко, а от дотриматися свого слова – значно складніше. 

Наші герої розповіли про те, як змінилось їхнє життя після відмови та чи вдалось їм дотриматись свого "ні".

Ельвін, 33 роки, будівельник: "Найстрашнішим було бачити сни, де я курю."

Почати курити – легко, кинути – значно важче. Та в мене все ж вийшло. Три роки і вісім місяців пройшло з моменту, відколи я припинив палити. Причина банальна – піклування про власне здоров’я. Я палив десь з 2003 року. Іноді викурював дві пачки цигарок на день. Це заважало, особливо диханню.

Раніше я жив на одинадцятому поверсі. Одного разу я прийшов додому з важкими пакетами, а ліфт не працював. Довелося підійматися пішки. Дійшов до восьмого поверху і зупинився, бо дихати було дуже важко. Тоді я вперше задумався про те, щоб кинути палити. 

Через місяць я потрапив у лікарню із хворобою нирок. Це й стало першим кроком до відмови, своєрідним каталізатором ухвалення мого рішення кинути палити. Хотілося курити, але лікарі сварилися на мене і не дозволяли. Відтоді я не зробив жодної затяжки, не хотілось повертатися до цієї згубної звички. 

Найстрашнішим було бачити сни, де я курю. Роблю затяжку і відчуваю, як мені добре. А зранку прокидаюсь і не розумію: курив чи ні. Такий сон був не один. Після кожного такого сну прокидався, нюхав руки, щоб зрозуміти чи це – реальність, чи – сон. 

Попри ці сни, впродовж трьох років у мене не було жодного зриву. Іноді з'являлося бажання закурити, але я намагався не звертати уваги. Спочатку заміняв задоволення від цигарок м’ятними цукерками, але лише протягом першого місяця. Далі в житті був складний період, не було часу думати про паління. Вже не маленький, сили волі вистачає, щоб не почати знову. 

Після відмови психологічно стало легше. Раніше коли їхав в метро чи автобусі, то тільки про те й думав, щоб вийти і покурити, а зараз такого не має. Можу їхати куди завгодно і скільки завгодно не замислюючись про це. Це дуже круто, коли голова не забита тим, якби задовольнити своє бажання.

Також я помітив, що дихання покращилось, більше немає кашлю, стало легше дихати.

Вже пройшло чимало часу відколи кинув палити і я навіть не думаю про те, щоб почати знову. 

Настя, 22 роки, лікар-інтерн сімейної медицини: "Відмовитись за один день – важко, тому що кава – це ритуал."

Пройшло вже два з половиною роки відтоді, як я відмовилась від кави. Раніше у моєму житті був період, коли я випивала по дві-три порції кави на день. Цього було забагато: американо, капучино, лате.

Хочеш відмовитись, та тебе все дужче затягує у кофеїновий вир. 

В якийсь момент я почала помічати негативний вплив кави на власне тіло. За підйомом сил після чашки кави приходить повне виснаження. Енергії зовсім немає. До того ж з’являється головний біль та прискорене серцебиття. Мій організм виразно реагує на кофеїн.  

Відчуваючи усі наслідки вирішила поступово прибирати каву з раціону. Спочатку дозволяла собі одне горнятко на два дні, потім одне горнятко на тиждень. Згодом я звикла і припинила пити каву взагалі. Відмовитись за один день – важко, тому що кава – це ритуал. Недарма, коли хочемо з кимось побачитись, ми кажемо "ходімо на каву". 

У моєму житті на зміну каві прийшли зелений та трав'яний чаї. Вони також є джерелом енергії, проте з ними не буває стрибків від бадьорості до повного виснаження. Насправді у більшості випадків люди люблять не каву, а її солодкий смак. Лате, капучино – крім кави, це ще й молоко та цукор. Я – медик, тому розумію, що кофеїн стимулює підйом інсуліну. Коли він різко підіймається, людина стає дратівливою, голодною і втрачає концентрацію уваги. 

Відмова – це про зміни. У мене їх сталося чимало. Я відчула, як зменшились витрати. На чай грошей витрачаю значно менше, а користі від нього отримую більше. Також я почала висипатися і це сприяє моїй стресостійкості. Почала більше пити води, покращилося фізичне самопочуття. Тепер моє життя без кави та стресу.

Владислав, 26 років, фінансовий аналітик: "Потрібно вміти веселитись без додаткових стимуляторів."

Приблизно два роки тому, я повністю відмовився від алкоголю. Я не можу сказати, що зловживав міцними напоями, але в юнацькі роки алкоголь був атрибутом молодості та бурхливих вечорів. Але такі "безтурботні" вечірки породжували неприємні історії. Наступного дня мені розповідали, що я "виробляв", і ставало соромно.

Згодом я зрозумів, що варто подорослішати та виключити алкоголь з життя. Це було достатньо легко зробити, адже я не був палким прихильником випивки. Ухвалив рішення я швидко.

Вже потім я почав вивчати, як міцні напої впливають на людину, на її соціальні зв'язки, здоров’я та сім'ю. Багато читав про алкоголізм та його наслідки. Пам’ятаю, як одного дня поділитися своїми роздумами з другом. У результаті ми з ним дійшли спільного висновку, що людина в алкогольному сп’янінні втрачає свою гідність.Та й з фінансової сторони це зовсім невигідно.

Чи хотілось мені випити? Ні. Я часто буваю на вечірках та святах. Там зазвичай всі змушують тебе випити "за компанію" та шукають способи, як перетягнути тебе на свій бік. І це іноді дуже ображає. Адже це мій особистий вибір. Я не повинен шукати причину та аргументи, щоб пояснювати всім чому я не п’ю. Моє «ні» означає «ні». 

Потім настає момент, коли всі їдуть додому, а на ранок ходять, як «зомбі». Я ж прокидаютьсь і вкотре переконуюсь, що зробив правильний вибір. Не хочу, щоб я чи хтось із моїх близьких червонів за мої неадекватні вчинки. Потрібно вміти веселитись без додаткових стимуляторів. 

Альона, 22 роки, студентка: "Відчуття, що ти молодець, бо робиш щось корисне для свого здоров’я, не дає відступити й знову почати їсти солодке"

Усі знають, що цукор шкідливий, проте не всі, розуміючи це, відмовляються від нього. Я переглянула безліч відео та прочитала різні дослідження про шкоду солодкого. Дізналася, що від цукру знижується імунітет і він сприяє передчасній появі зморшок.

Ба більше, дослідження показали, що залежність від цукру сильніша, ніж від героїну! Це стало останньою краплею і я вирішила повністю змінити свій раціон для того, щоб отримувати максимум корисних речовин і мінімум шкідливих. Вже минуло чотири місяці, як я відмовилась від солодкого. З того часу в мене не було жодного зриву.  

Коли я кажу, що не їм цукор, то маю на увазі, що відмовилась від рафінованого цукру, а також від інших продуктів, у складі яких він є, (йогуртів, соусів, цукерок, печива). Звичайно, його смак замінити неможливо. Проте, моя ціль – відновити чутливість смакових рецепторів, щоб їжа смакувала і без цукру. Мені вдалося. Наприклад, зараз коли їм банан він мені здається дуже солодким. 

Я боролася із залежністю від солодкого поступово і на психологічному, і на фізичному рівнях. Ти можеш собі сказати в один день: "Все, я відмовляюсь від цукру", – але мозок працює так, що коли відмовляєш собі у чомусь, то забороненого хочеться ще більше.Тому я робила це поступово. Коли хотілося солодкого, їла фрукти та ягоди. 

До того, як почати експеримент я передивилась безліч інтерв’ю, де попереджали про "ломку". Рекомендували протриматись два перші тижні. Я була ще тою ласункою, але під час експерименту я дуже здивувалась власній витримці. Мені зовсім не хотілось солодкого. Перші три дні я просто хотіла щось з’їсти, тому що звикла. Відчуття, що ти молодець, бо робиш щось корисне для свого здоров’я, не дає відступити та знову почати їсти солодке. 

Після двох тижнів без цукру я втратила кілька кілограмів, покращився стан шкіри. Я стала витривалішою та твердішою у своїх рішеннях. Коли мене питають: "Ти зовсім не їси солодкого?", – я рішуче відповідаю "ні" і пишаюся собою. І це додає впевненості. 

Тома, 24 років, ілюстраторка: "Відмова від телефону – це історія не про те, як класно бути вільною або про якісь абстрактні речі. Це про здоровий сон, більший заробіток та час для себе"

Я готувалася до відмови від телефону пів року. Загалом я протрималась два місяці без соцмереж, але зараз маю зрив на фоні стресу. Це як палити: виникає стресова ситуація і ти знову повертаєшся до згубної звички. Потрібно мати достатньо психологічних ресурсів, щоб витримати й не піддатися бажанню погортати стрічку фейсбука чи інстаграму. Моїх ресурсів не вистачило. Проте, я хочу знову відмовитися, тому що помічаю, як соцмережі забирають час. 

Я багато читаю праці психотерапевта Андрія Курпатова. Він розповідає про залежність від телефону та "цифровий аутизм" (Цей термін увів Андрій Курпатов і дає йому визначення як "стану, за якого молоді люди не можуть підтримувати тривалий психологічний контакт одне з одним. Вони не цікавляться внутрішнім світом іншої людини. Інші люди стали для них замінними, тому що вони не бачать цінності кожного з них окремо."  – прим. ред.). 

Особливо мене жахає як постійне "залипання" в телефон впливає на дітей. Коли я дізналася, що вагітна, зрозуміла, що прийшов час прибрати телефон з життя. 

Це був поступовий процес. Спочатку перестав працювати телевізор. Потім я почала менше дивитися відео на ютубі. Так зменшився час за будь-яким екраном. Залишалось відмовитись ще й від телефону. 

Я заборонила собі скролінг стрічки, але натомість почала дивитися більше відео в ютубі. Також я постійно слухала музику та подкасти. Зрештою я встановила ліміт на користування додатками. Я помітила, що коли я відкладала телефон, то утворювалась порожнеча, яка мене лякала: що робити, чим себе зайняти? Це ненормально. 

Окрім соцмереж і музики, я любила телефонні ігри: кросворди та судоку. Цю проблему я вирішила так: купила паперову збірку судоку і почала розгадувати їх офлайн. Було не менш цікаво. 

Потім я почала відстежувати місця, де я б могла сидіти в телефоні без міри, наприклад у ліжку перед тим, як заснути. Згодом я перестала брати телефон з собою у спальню. 

Відмова від телефону – це історія не про те, як класно бути вільною або про якісь абстрактні речі. Це все про якісний сон, більший заробіток та час для себе.

Мені реально сподобалося без телефону. Спробувавши один тиждень я порівняла свою продуктивність: більше вільного часу більше, більше роботи виконаної, більше заробила. Плюс з’являється задоволення від життя, сну і самої себе.