Побачення (не) тільки з тобою. Що таке вільні стосунки — історії пар і пояснення психолога

Дедалі частіше в українському інфопросторі можна почути про новий формат стосунків — вільні або відкриті. Це коли люди в парі взаємно погоджуються на те, щоб мати романтичні або інтимні зв’язки з іншими. Йдеться не лише про секс чи закоханість, але й про флірт, спілкування і просто проведення часу разом.

Про досвід або бажання вільних стосунків неодноразово розповідали українські інфлюенсери: модель Вікторія Маремуха, телеведуча Леся Нікітюк, шеф-кухар Євген Клопотенко. Тож мимоволі з’являються питання: "А що ж це за формат стосунків і кому він підходить?" Якщо ви теж зацікавилися темою — цей матеріал для вас. 

LIGA.Life зібрала історії людей, які мали або мають досвід вільних стосунків. А психотерапевтка, сексологиня та сімейна психологиня Анна Вершебенюк розповіла, що варто обговорити партнерам перед ухваленням такого рішення та в яких випадках подібний формат може нашкодити. 

Варіант для стосунків на відстані. Історія Анни

Анна зустріла Влада у травні минулого року, коли поїхала на наукову конференцію до Польщі. На той момент дівчина не мала партнера, працювала дистанційно і майже не виходила з дому. Лише раз на тиждень ходила на побачення з хлопцями із Tinder.

"Ми провели з Владом тиждень, потім я повернулася в Україну. Через місяць знову приїхала, цього разу на вихідні. Відтоді ми стали парою і підтримували стосунки на відстані", — розповідає вона. 

Щоденні дзвінки, розмови по відео, квіти — всупереч сотням кілометрів, пара підтримувала зв’язок. Але дівчині не вистачало чоловічої уваги. Свого часу Tinder-побачення були розвагою для неї, приводом виходити з дому, знайомитися і спілкуватися з новими людьми, не більше. Однак із постійними стосунками все це припинилося.

"Я зрозуміла, що не витримаю так. Пояснила хлопцеві, що дуже його люблю, але зустрічей раз на два місяці мені не вистачає, — ділиться вона і додає: — Звісно, можна було таємно від нього сидіти в Tinder і ходити на побачення, він би про це не дізнався. Та для мене це було неприйнятно". 

Зрештою, пара домовилася про вільні стосунки. Вони погодилися, що можуть ходити на побачення, знайомитися, фліртувати з іншими. Втім, якщо хтось зрозуміє, що має щось серйозніше, то обов’язково скаже про це, щоб обговорити й ухвалити подальше рішення разом. Межа, яку домовилися не переходити, — секс і закоханість:

Паралельно вона ходила на зустрічі з хлопцями із Tinder. Про те, що була у відкритих стосунках, не розповідала, але і сама не давала нікому зайвих надій — у своєму профілі дівчина завжди вказувала, що шукає спілкування. У більшості випадків побачення обмежувалися першою зустріччю і залишалися в пам’яті смішними історіями, які Анна потім переказувала хлопцеві. 

Фактично, вважає вона, із переходом у статус "відкриті" в їхніх стосунках нічого не змінилося. Дівчина просто почувалася вільнішою, бо на початку взаємин навіть не дозволяла собі подивитися на іншого хлопця — їй здавалося, що так вона зраджує партнера. 

Одного разу під час спільного відпочинку Анна та Влад зізналися одне одному в коханні. Через пів року після початку стосунків дівчина зрозуміла, що хоче рухатися далі:

"Я сказала, що очікую, щоб за два роки він зробив мені пропозицію. Думаю, цього часу достатньо, щоб зрозуміти, чи хочеш ти провести з людиною все життя. Мені 26, я хочу одружитися, мати дітей. А з кожним роком це зробити все складніше. Тож якщо у нас не буде нічого серйозного, я просто не бачу в цьому сенсу".

Наразі пара вирішила продовжити стосунки у більш закритому форматі. Tinder-побачення припинилися, але партнери все ще можуть фліртувати з іншими — такий вже, каже дівчина, в обох характер. У майбутньому, після завершення робочого контракту в Україні, Анна планує переїхати у Польщу і жити разом із хлопцем. 

Вільні люди у своїх стосунках. Історія Антона

А от для Антона вільні стосунки стали можливістю зберегти 17-річний шлюб. Чоловік зізнається: раніше він багато зраджував дружину, бо не знав, що існують якісь інші формати стосунків, крім моногамних. 

Кілька разів чоловік намагався зав’язати зі зрадами, стримувався. Але, каже, окрім страждань і знущання над собою це нічого не дало — Антон не міг інакше: 

"Мені було складно зрозуміти, чому я відчуваю щось до інших, якщо водночас кохаю свою дружину — а в цьому я не мав жодних сумнівів. Все це призвело до того, що накопичилося дуже багато проблем. Тож я зібрав волю в кулак і зізнався в усьому".

Єдиний варіант, який на той момент чоловік міг собі уявити, — це запропонувати дружині розлучення. Але виявилося, що вона кохає його і не хоче розлучатися, хоч їй і неприємно було чути про зради. З того моменту почався довгий шлях пари до переформатування стосунків. 

"Я не до кінця впевнений, як можна назвати формат наших нинішніх стосунків. Я люблю дружину, вона любить мене. У мене майже два роки є дівчина, я люблю її теж. Моя дружина про це знає, вони знайомі. Вона знайома з деякими моїми колишніми чи нинішніми подругами. Чи відкриті це стосунки? Можливо, хоча мені не подобаються ці шаблони, — розповідає чоловік і додає: — Ми просто вільні люди у своїх стосунках. І лишаємося разом не через фінансову чи іншу залежність, а тому що нам хочеться бути разом". 

Від моменту зізнання у зраді минуло десять років, від переформатування стосунків — сім. На початку нового етапу Антон із дружиною багато говорили про свої потреби й те, що вони можуть дати одне одному. Обговорювали, чи достатньо чоловікові сексу з іншими жінками, чи потрібна ще якась романтична складова. 

Що стосується дружини, то для неї достатньо нинішніх стосунків — формат взаємин з іншими чоловіками, за словами Антона, їй не цікавий:

Які зараз стосунки у пари? Подружжя проговорило кордони та домовленості, які вони намагаються не порушувати. Однією з головних умов дружини було, щоб чоловік приділяв їй достатньо часу та уваги. Водночас йдеться не про якісь конкретні відсотки чи години — жінка орієнтується на власні відчуття. Якщо розуміє, що уваги їй мало, то прямо про це каже.

Наступна умова — відсутність публічних проявів вільних стосунків. Йдеться про те, щоб чоловік відкрито не демонстрував, що має одразу кількох партнерок.

"Моя дружина не фанатка цього, вона вважає це чимось нещирим. І хоча для мене це не так, я намагаюся поважати її погляди. І моя дівчина знає про це. Якщо комусь дискомфортно, то треба орієнтуватися на це, а не на чийсь комфорт, — пояснює Антон і додає: — Для моєї дружини важливо, щоб їй не співчували. Бо люди можуть подумати, що треба співчуття". 

Третя умова дружини — ночувати вдома. Втім, зазначає чоловік, з часом це обмеження змінилося. Тепер він попереджає, коли буде відсутній. 

Свої правила у стосунки внесла і дівчина Антона. Їй потрібна підтримка й те, щоб вони разом якісно проводили час. Ще, додає чоловік, для партнерки важливе питання його стосунків з іншими жінками: 

"Коли ми познайомилися, вона розуміла, що я один, тому що одружений. У мене не було інших подруг. Але коли у неї з’явилися почуття до мене, а в мене — до неї, то ймовірність появи інших жінок стала для неї напруженим моментом. Тобто вона розуміє, що таке може бути, але їй цього б не хотілося. Зараз ми це постійно обговорюємо. В мене немає інших партнерок, крім дружини та дівчини, але це питання висить у повітрі". 

Чому виникає потреба у вільних стосунках

Психотерапевтка Анна Вершебенюк пояснює: в українському суспільстві вільні або відкриті стосунки не притаманні більшості. Тому полігамію та поліамурність часто розглядають з боку психологічних проблем або різних станів, які викликають бажання вступати в такі стосунки. Однак причин для цього може бути багато. Одна з них — бажання різноманітності. 

"Деякі люди не відчувають загальнопритаманної потреби бути унікальними для свого партнера і навпаки. Натомість вони відкриті до різноманіття і свободи стосунків. Деякі з них, наприклад, обирають формат вільних відносин, прагнуть уникнути якоїсь рутини чи інших неприємних моментів, які виникають в дуже тісних стосунках з однією людиною", — пояснює експертка. 

Наступна причина полягає в бажанні досліджувати різні варіанти зв’язку й експериментувати. Якщо з одним партнером це неможливо, то в людини виникає прагнення залучити когось іще. Тут може йтися про недостатню задоволеність потреб у наявних стосунках. 

Третій фактор — вільнолюбство та небажання ділити весь свій емоційний потенціал з одним партнером. Такі люди відчувають, що можуть піклуватися і любити одразу кількох. Їм важко залишатися у моногамних стосунках, але водночас вони не хочуть постійно обманювати свого постійного партнера. Тому й пропонують відкриті стосунки, щоб бути чесними та відвертими. 

"Це позитивні аспекти такого формату стосунків. Але я, як психотерапевт, також зустрічаюся і з більш негативними. Це психологічні проблеми та страхи, які штовхають людину до відкритих стосунків", — зазначає сімейна психологиня. 

У більшості випадків у її практиці ініціаторами відкритих стосунків виступали чоловіки. Це пояснюється еволюційно: чоловіча сексуальність не орієнтована на те, щоб залишатися з однією людиною, адже основна функція сексу — репродуктивна. Натомість жінка обирає собі партнерів більш ретельно. Зокрема, вона аналізує психологічно, наскільки той чи інший чоловік турбуватиметься про неї під час вагітності чи догляду за дитиною. 

"Психологічно для жінок трохи важче вступати у відкриті стосунки. Хоча це абсолютно культурний аспект. Є австралійські, африканські, індіанські поліаморні племена, де полігамія розповсюджена і не асоціюється з небезпекою. Тобто жінки там відчувають себе більш захищеними. Натомість в європейських країнах відкриті та поліаморні стосунки — це в більшості про почуття небезпеки та невизначеності", — додає експертка.

Приміром, один із партнерів може погодитися на відкриті стосунки, щоб втримати іншого. У такому разі це може призвести до появи різних страхів, ревнощів, конфліктів та інших емоційних проблем. Наприклад, до зниження самооцінки, порушення довіри, постійних переживань і тривоги, чи не обере партнер іншого/іншу, пояснює Анна: 

Ревнощі чи інший дискомфорт будь-кого із партнерів свідчить, що людина відчуває себе у цих стосунках погано і з цим потрібно щось робити. Домовляння, аргументації та пояснення тут не спрацюють, адже незадоволеність ситуацією все одно накопичуватиметься і може призвести до більш серйозної проблеми. Тому, якщо людина розуміє, що щось не так — це привід переглянути формат стосунків і проговорити комфортні для усіх умови.

Як зробити вільні стосунки екологічними — чекліст

Щоб відкриті стосунки нікому не нашкодили, важливо проговорити кілька моментів: 

• Очікування та ціль кожного із партнерів. Якщо вони відрізняються, в одного із партнерів може виникнути незадоволеність або тривожні переживання.
• Прийнятні для всіх кордони. Йдеться як про сексуальні обмеження, так і про романтичні. З огляду на те що ми не можемо блокувати емоційний потяг, важливо проговорити дії у випадку закоханості.
• Ступінь відвертості. Це те, наскільки відкрито і детально партнери розповідатимуть одне одному про все, що відбувається у їхньому житті: чи це будуть деталі, чи лише певні моменти.
• Захист здоров’я. Йдеться про використання контрацептивів, регулярні медичні обстеження та захист від хвороб, які передаються статевим шляхом.
• Регулярні розмови й обговорення відчуттів усіх партнерів. Якщо у когось виникне розчарування, сильні ревнощі чи, наприклад, сумніви у такому форматі стосунків, це має бути озвученим і почутим.
• Довіра та повага одне до одного. Насамперед йдеться про повагу до почуттів, кордонів і думок одне одного та відсутність будь-якого примусу.

"Основний критерій екологічних вільних стосунків — це відчуття, яке є у всіх. Якщо всі відчувають позитивний настрій, щастя, комфорт, то це абсолютно робоча модель. Якщо бодай комусь погано, отже, модель не працює. Мені подобається тут порівнювати відчуття із внутрішнім компасом, який дає зрозуміти, чи правильно для нас те, що відбувається. Якщо в мене є якийсь набір негативних відчуттів, я точно повинна щось із цим зробити. Інакше ці стосунки будуть шкодити", — підсумовує психотерапевтка.