Зміст:
  1. "Він наш самурай": шлях до України
  2. "Бої були за 200 метрів від нас". Волонтерство
  3. "У мене самурайська кров". Як японець став військовим
  4. "Я не пошкодую про це. Навіть якщо я помру"

Подолати 10 000 кілометрів, аби битися за захист іншої країни. За минулий рік японець Такао Тайнака пройшов дійсно довгий шлях і докорінно змінив своє життя. 

Цікаво про здоровий спосіб життя на YouTube-каналі LIGA Life

На початку 2022 року 35-річний чоловік жив у Японії та працював консультантом із менеджменту. Відлуння російського вторгнення обірвало кар’єру. Дізнавшись про війну з місцевих новин, Такао вирішив допомагати цивільним українцям.

Його волонтерський шлях має багато точок на мапі: від Києва, Харкова та Краматорська до надзвичайно небезпечних Оріхова та Бахмута, що став кульмінацією у битві за Донбас. В останньому чоловік був у січні й провів там три тижні. Під постійними бомбардуваннями він доставляв харчі, евакуював цивільних та будував для них підземні укриття. 

"Зі мною тут сталося багато цікавих історій. Я був під обстрілами і зблизька бачив бої між українцями та росіянами. Багато разів я думав, що загину. Я пережив багато речей, і це диво, що я сьогодні взагалі живий", – каже Такао.

Віднайшовши себе в Україні та переживши трагічні втрати, Такао вирішив долучитися до Інтернаціонального Легіону ЗСУ. Уже два місяці замість коробок та лопат він тримає автомат. 

Автор LIGA.Life випадково зустрів Такао в одному з київських fast-food закладів. Його зовнішність, уніформа та патч із зображенням самурая на плечі самі притягують погляд.

Його знання англійської та української дуже обмежені. Однак він знає деякі базові слова і впевнено говорить "Кохаю Україну". 

Розмовляючи переважно через Google Translate, японський солдат розповів свою волонтерську та воєнну історію.

Такао Тайнака
Фото: Анастасія Хлібник

"Він наш самурай": шлях до України

Про війну Такао дізнався з місцевих ЗМІ. Вже у травні 2022-го Такао зібрав рюкзак та приїхав до Києва з префектури Хоккайдо.

Вдома ніхто навіть не намагався відмовити його від такої небезпеки. Він зростав без батька і, за його відчуттям, не отримував любові від матері. Через це ще у юному віці Такао покинув рідний дім і жив сам. "У мене немає сім’ї. У мене є лише один хороший друг у Японії, який мене підтримує".

Подолавши 10 000 кілометрів, японець вирішив як завгодно допомагати мирним жителям: від постачання продуктів до евакуації людей під обстрілами.

Я прийшов сюди, щоб допомогти тим, хто цього потребує. Я в це вірю. Чесно кажучи, через свою працю я дуже полюбив українців

Через кілька хвилин ми знайшли підтвердження його праці. На виході із закладу, де спілкувалися з героєм матеріалу, ми зустрічаємо Андрія з позивним "Студент". Він — старший лейтенант в Інтернаціональному Легіоні. Андрій бачив Такао в Бахмуті та впізнав його у Києві.

"Я познайомився з ним у січні в Бахмуті, коли він був волонтером. Він наш самурай", – з усмішкою каже Андрій "Студент", тиснучи руку Такао. Це почуття вдячності та доброти здається важливим для японського добровольця.

"Я був справді зворушений добротою та теплом багатьох людей. Мене прийняли українці, хоча я не розумів їхньої мови", – підтверджує Такао. За кілька хвилин ми відчули це тепло: до Такао підходить бариста і дарує йому пін у формі жовто-блакитного серця. Безмежне джерело української любові безперечно вплинуло на його подальше рішення стати військовим.

"Бої були за 200 метрів від нас". Волонтерство

Приїхавши в Україну самостійно, Такао не мав на кого спиратися у своїх діях. Тут він сам знайшов кілька волонтерських центрів, з якими співпрацював. З ними чоловік поїхав до одного з найнебезпечніших місць України — Бахмута.

"Зі мною тут сталося багато цікавих історій. Я був під обстрілами і зблизька бачив бої між українцями та росіянами. Багато разів я думав, що загину. Я пережив багато речей, і це диво, що я сьогодні взагалі живий", – каже Такао.

У Бахмуті Такао з іншими волонтерами будував підземні укриття для мирного населення під час потужних бомбардувань. У бронежилетах і шоломах вони викачували воду з-під землі, копали й тягали багато речей. Після цього руки японця надовго вкрили криваві рани.

"З Бахмута мені запам’ятався один момент. Цілу ніч ми копали землю для укриття. Під постійними обстрілами та боями. Бої йшли за 500, 300, 200 метрів від нас. Ми були абсолютно щасливі, коли закінчили роботу", – згадує Такао.

Такао Тайнака
Фото: Анастасія Хлібник

"У мене самурайська кров". Як японець став військовим

Такао має лише одного друга в Японії, проте багатьох знайшов саме в Україні. Його Instagram заповнений відео з волонтерських поїздок. На них — радість зустрічей, єднання у праці й повага. Частину з друзів Такао убили росіяни. Багато в чому саме цей біль змусив чоловіка вступити до лав ЗСУ.

"Мої друзі та їхні родини загинули через напад Росії. Я став військовим, тому що хотів захистити своїх коханих людей тут. Я зробив це не тому, що дуже хотів бути солдатом, і не тому, що хотів вбивати. Я просто хочу захистити українців", – зізнається японець.

Зараз Такао — піхотинець в Інтернаціональному Легіоні, де тисячі іноземців захищають Україну. На посаді стрільця він цілий день тренується і ще не був на полі бою. Все ж він до цього готується.

Офіційно його тренування в Легіоні тривають з 10:00 до 16:00. Переважно вони спілкуються жестами, тому незнання мови Такао не заважає. Втім шести годин роботи йому недостатньо. Тож він встає о 6 ранку, вдягає бронежилет, пробігає 10 км і тренується.

"Після 6-годинної бойової підготовки я конспектую те, чому навчився. Потім я вивчаю мову, основи руху солдата та кулі. Ввечері я пробігаю ще 5 км і знову тренуюся. Я ніколи не відчуваю себе втомленим. Я – японець і у моїх жилах тече самурайська кров", – стверджує Такао. Весь день проводить у бронежилеті. Знімає його, тільки коли лягає спати.

Такао Тайнака
Фото: Анастасія Хлібник

"Я не пошкодую про це. Навіть якщо я помру"

Такао знає ще чотирьох японців, які воюють в Україні. Бувши героями в Україні, їх зазвичай критикують на батьківщині.

"Рішення воювати за Україну сприймається суперечливо серед японців. Є ті, хто підтримує захист своєї країни. Але є й ті, хто вважає, що війна не веде до миру – це японський спосіб мислення", – пояснює японський солдат. На цю позицію також впливає ризик ядерної війни та трагічний досвід Японії під час Другої світової війни.

Через відчутний мовний бар'єр деякі питання щодо долі Такао лишаються без відповіді. Напевно відомо одне: Такао жодного разу не пошкодував, що опинився тут. Здається, він віднайшов себе в Україні. Солдат з Японії навіть планує залишитися тут після війни – має намір розпочати торговельний бізнес між Україною та Японією. Зокрема, продавати в Японії українські крафтові товари.

Я ні про що не шкодую. Я вірю в мою допомогу українцям. Я не буду про це шкодувати, навіть якщо це означатиме мою смерть. Все для народу України

Після інтерв'ю японець одразу рушає на вечірню пробіжку.

"Кожен день, кожну мить – тренуватися. Я маю весь час тренуватися фізично і розумово. Просто, щоб бути хорошим солдатом".