Стрес, мобілізація та травми. Як війна загострила "любовну кризу" в Україні

У 2023 році в Україні зареєстрували найменшу кількість народжених і другу найменшу кількість шлюбів за останнє десятиліття. Цьому є пояснення, адже повномасштабна війна вплинула практично на кожен аспект життя українців, зокрема на готовність до романтичних стосунків. 

Як на тлі стресу, мобілізації та травм війни змінилося ставлення чоловіків і жінок до романтики та побачень? LIGA.Life переповідає найцікавіше зі статті The New York Times. 

Потенційних партнерів усе менше

Катерина Байрачна працює директоркою з маркетингу київського бренду одягу. Дівчина зізнається, що упродовж останніх двох з половиною років хотіла зустріти когось особливого, але війна постійно ставала на заваді. 

Спершу Катерина зустріла солдата, якого згодом відправили на фронт. Потім обмінювалася повідомленнями з іншим чоловіком, але спілкування обірвалося — він побоювався мобілізації, тож не хотів зустрічатися. А одного разу в застосунку для знайомств дівчина натрапила на профіль хлопця з ампутованою ногою. 

"Я дивилася на його профіль 15 хвилин і мені стало його дуже шкода. Я відчуваю, що не готова до цього", — сказала Катерина. У результаті вона відхилила кандидата. 

І це не єдиний випадок. Здавалось би, що прагнення любові має відійти на другий план під час ракетних атак і перебоїв з електропостачанням. Та все ж чимало українців хочуть романтичних стосунків. Особливо гостро проблема стоїть для жінок, пише NYT. Потенційних партнерів дедалі менше: хтось служить у війську, інші виїхали з країни, а дехто не бажає виходити з дому через страх зустріти на вулиці ТЦК. І це без урахування тих, хто загинув на війні.

"Залишається невеликий відсоток чоловіків, які готові та хочуть стосунків", — зазначає психотерапевтка і сексологиня Маргарита Стельмашова. 

Війна також ускладнила встановлення довготривалих стосунків. Чимало чоловіків, які служать, відчувають психологічний стрес — це створює напругу в їхніх інтимних стосунках, вважають сексологи. Загострюється і занепокоєння у жінок: вони хвилюються щодо побачень із військовослужбовцями, які можуть отримати поранення чи одного дня загинути. Тож, зіштовхнувшись із викликами війни, деякі жінки у спробах відшукати романтику вдаються до способів, про які раніше навіть не думали. Наприклад, до використання застосунків для знайомств чи спіддейтингу (швидких побачень).

Чоловіки рідше виходять із дому

"Війна — це розрив. Це любовна криза", — вважає ІТ-працівниця Світлана Криворучко. Нещодавно вона вперше взяла участь у спіддейтингу, який проходив в одному із київських кафе. 

Цей формат побачень передбачає, що жінки сидять за столиками, позначеними номерами, а чоловіки по черзі підходять до них на п’ятихвилинні розмови. Щоразу співбесідники обмінюються анкетами, в яких вказані їхні інтереси. Далі — зав’язується діалог. 

За словами організаторки одного із таких заходів Аліси Самусієвої, цього разу на спіддейтинг прийшли лише 26 чоловіків, тоді як раніше їх було щонайменше 30. Тож, замість двох швидких побачень довелося проводити одне. 

"Вони бояться. Вони не хочуть виходити на вулицю. Вони просто хочуть сидіти вдома і ховатися", — пояснює організаторка відсутність чоловіків на заході. 

За її словами, під час пандемії COVID-19 для спіддейтингу використовували формат онлайн-сесій, щоб обійти карантинні обмеження. Зараз організатори також розглядають цей варіант. 

Планувати спільне майбутнє складніше

Суттєві зміни помітні й у застосунках для знайомств, зазначають в The New York Times. Там дедалі частіше можна натрапити на профілі чоловіків із фото у військовій формі чи з протезами. Також регулярно з’являються акаунти іноземців, які працюють в гуманітарних організаціях і міжнародних установах або приєдналися до українського війська. Багато ж українців на фото мають пригнічений або втомлений вигляд, додає Катерина Байрачна. 

Часто розмови з потенційними партнерами про довготривалі стосунки завершуються нічим через складність планування, ділиться маркетингова продюсерка Олена Актисенко: 

Я запитую: "Що ми робимо? Що відбувається?" Вони відповідають: "Я не знаю, що буде завтра чи через два роки. У країні війна". 

За словами дівчини, приблизно кожен п’ятий чоловік у Tinder — військовий, але вона ні з ким із них не спілкувалася. 

"Вони хоробрі, вони герої. Але з урахуванням поточної ситуації, починати стосунки здається занадто ризиковано", — додає Олена. 

Деякі жінки, які виїхали за кордон після початку повномасштабної війни, зізналися NYT, що їм значно легше зустрічатися з іноземцями, які не стикалися з війною та її впливом. Утім, таку позицію сприймають не всі.

"Чому наші чоловіки так страждають, коли жінки можуть просто виїхати за кордон і пити мартіні в Мілані?" — обурюється Катерина Байрачна. 

Загострення ідеологічних розбіжностей

Дехто з жінок цілеспрямовано відмовляється зустрічатися з чоловіками, які ухиляються від мобілізації. Це пояснюється ідеологічними розбіжностями між потенційними партнерами, які під час війни могли лише загостритися. 

Наприклад, Марина Пильча відвідує один із нічних клубів Києва і каже, що практично щовечора до неї підходять знайомитися чоловіки. Однак дівчина "дуже вибаглива у цьому питанні". Водночас Марина пригадує розставання зі своїм колишнім хлопцем-військовослужбовцем, який розірвав стосунки після того, як отримав поранення:

Він сказав: "Ти знайдеш у Києві когось кращого за мене". Це було дуже боляче.

Важливим питанням залишається і мова спілкування потенційного партнера. Часто у застосунках для знайомств жінки відмовляються зустрічатися з російськомовними людьми, пише The New York Times. 

Схожа ситуація спостерігається і на швидких побаченнях. Приміром, якось Юлія Ковтун на спіддейтингу мовчала п’ять хвилин, адже чоловік, який підсів за її столик, сказав, що розмовлятиме лише російською.

"Я шукаю когось, хто поділяє мої цінності та рішуче підтримує "мовне питання", — каже Юлія і пояснює, що її бабусі та дідусі були учасниками Українського визвольного руху в 1940-х роках. 

Спроба відволіктися від суворих реалій війни

Військовий Сергій Чуйков також бере участь у спіддейтингу, називаючи його "ковтком свіжого повітря". На війні він втратив ліву ногу і тепер носить протез. Утім, чоловік зізнається, що швидкі побачення дозволяють зустріти нових людей та бодай ненадовго забути про сувору реальність війни.

"Це велика проблема", — каже Сергій, пригадуючи, як його побратими намагалися встановити або розвинути романтичні стосунки, перебуваючи в армії. 

Зрештою, на заході чоловік провів чотири швидкі побачення і викликав інтерес у понад десятка жінок, які захотіли зустрітися з ним знову. Сам військовий зацікавився дев’ятьма.

"Мені не потрібно приїжджати сюди вдруге, тому що сьогодні я зустрів уже стільки гарних дівчат. Цього більше ніж достатньо", — підсумовує він.