Зміст:
  1. Крапля нарцисів і печива з топленим молоком
  2. Медобори та аромат білих сорочок
  3. Чорнобривці та чорнозем
  4. Вишня з коньяком, але без шоколаду

Майстерня Влада Зварича, українського парфумера та голови Гільдії парфумерів України, – затишний і дещо хаотичний закуток, у якому парфумер виглядає гармонійно. Кожна річ у цій кімнаті може розповісти про нього. Наприклад, на полицях багато книг, особливо з маркетингу. Нічого дивного, у власника майстерні дуже насичене життя, де є місце різним сферам: від політики та маркетингу до служіння в монастирі в Кракові в минулому.

До речі, саме запах ладану зустрів нас на вході у майстерню.

— Скажете, що довго стояли в церкві, – сміється парфумер, наносячи подібний запах мені на футболку в зоні плеча та додає: — Насправді ладан нічим не пахне. Ось, понюхайте ефірну олію ладану.

– Дійсно, не має запаху, – зі здивуванням відповідаємо ми з фотографкою Валентиною Поліщук, ніби нам щойно показали фокус.

– Ефірна олія ладану – нейтральна смола. Те, що в нас заведено називати ладаном – поєднання різних компонентів, як приправа у кулінарії.

Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net
Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net

Під книжковими поличками та на письмовому столі стоять каністри з сировиною для парфумів. На одній з них написано "Ананас". Влад наносить мені на руку тираж нового аромату.

– Ох, солодко! – кажу я, заплющуючи очі.

– Це свіжий сік ананаса, якщо його загазувати. Тобто ананасова газована вода, – пояснює парфумер.

Минає хвилина.

– Зараз запах приємний, не солодощавий. Аж випити такої газованої води хочеться, – зауважую.

– Ніби в роті відчуваєш смак, – абсолютно точно додає до мого опису Влад.

Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net
Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net

На іншому стелажі – вже готові флакони власних брендів Зварича: ARBORETUM та Essence of Fetish. А у центрі кімнати – столик з попільничкою, а також маленькими флаконами, які скоро увійдуть у склад нових парфумів.

– Це зараз в розробці. Картопля, – каже Влад, протягуючи мініатюрний темний флакончик.

– Дійсно, ніби дещо зварена картопля!

– А ось, як робиться ескіз: понюхайте одночасно два флакони, – разом з попередньою пляшечкою парфумер дає нам послухати (так, аромати слухають) ще один.

– Печена картопля! Знову відчутно смак.

Саме за цим столом для нас відкрився світ української парфумерії. А тепер ми прочинимо його залаштунки й вам.

Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net
Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net

Крапля нарцисів і печива з топленим молоком

– Як ви стали парфумером?

– Уявіть, що ви їздите рестораціями найулюбленіших куточків України. Всюди їсте борщ. Ви вже стали спеціалістом у цій страві. Тож знаєте, як його переробити, щоб отримати те, що хочеться. Так само і я: з 19 років колекціоную парфумерію. Поступово почав розбиратися в ній і розуміти, що хочеться змінити чи додати. Це спонукало мене цікавитися темою глибше.

Нині в особистій колекції Влада приблизно 6000-7000 флаконів. Це приклади композицій з улюблених нот та акордів парфумера – те, що він носив би на собі. Наприклад, у колекції є примірник вінтажного аромату Salvador Dali Pour Homme. Для Влада це один з пʼяти парфумів, які "втягнули" його у створення ароматів.

"Зі знакових парфумів – "Брют". Ви ж звернули увагу, що флакони не мають геніталій? Отже, не існує жіночих або чоловічих запахів. Раніше усі парфуми використовували обидві статі. Тож вони були поза гендером, – пояснює парфумер та додає: — Після Другої світової війни, коли жінки повернулись до парфумерії, чоловіки припинили використовувати її. Тож виробники зробили маркетинговий хід – випустили аромат "Брют", назвавши "першим чоловічим парфумом". Тобто цей аромат зробив гендерну епоху парфумерії".

Цікавий факт: строк придатності парфумів – дуже умовне поняття. Наприклад, за європейським законодавством – п'ять-сім років, а за українським – три. За словами Влада, з часом парфуми можуть настоюватись, ставати благороднішими або псуватися через вплив сонця, штучного освітлення, пластикових флаконів чи інших зовнішніх чинників. З усієї колекції парфумера зіпсувалось лише п'ять парфумів.

За словами Влада, колекція вирішила його становлення як парфумера. Однак спершу спробував себе у ролі парфуміста.

Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net
Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net

– У чому різниця між парфумером та парфумістом?

– Парфуміст придумує аромат, робить конструкцію, а парфумер – той, хто виготовляє парфум. Обидва працюють з речовинами, які дуже своєрідно пахнуть. Нанесу вам 1/1000 краплину натуральної речовини. Спочатку це запах нарцису, – пояснює парфумер, наносячи нам з Валею на руку краплю аромату.

– Так, пахне квітами.

– Згодом він розкриється запахом дитячого лайна. Ця краплина пахне до 3000 годин. Тому не торкайтесь одягу. Я потім абсорбую аромат. Отже, парфумер та парфуміст розводять ці речовини так, щоб вони пахли, а не смерділи.

Через годину запах нарцисів дійсно зник. Натомість від дуже маленької краплі залишився доволі відчутний запах лайна. Згодом Влад нанесе поверх ще два засоби, які зроблять аромат приємнішим.

Однак з часом обидва спеціалісти можуть отримати ольфакторний дисбаланс – опіки, отруєння тощо. Відтак їм важко оцінити кінцевий результат. Тоді на поміч приходить ще один спеціаліст – евалюатор, або ніс.

"Уявімо, я хочу аромат ясмину, до складу якого входить індол, розбавлений майже у 300 разів. Мені здається, що в мене вийшов класний аромат ясмину. Але евалюатор послухав і додав: "Знаєш, треба ще на 30% менше цього компоненту". Тобто мені, як парфумеру, здавалось, що це збалансований, квітковий, свіжий запах, а виявилось досі пахне лайном".

Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net
Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net

Окрім того, є флейвористи (роблять запах їжі) та флавористи (роблять смак їжі). Пояснюючи це, Влад підходить до стелажа з флаконами, бере блоттер (паперову смужку) та наносить аромат.

– Щоб відчути смак, треба нюхати, як коти – через піднебіння. Нюхайте! Що це?

Шоколад або какао? – запитую я.

– Ми не чуємо аромат. Це ілюзія, створена нашою уявою. Летить молекула, потрапила на рецептори. У цей час ми щось чули та бачили. Так запамʼятали, що саме так пахне. Тобто це скупчення фізичних вібрацій. Відтак поки я вам не скажу, що це, ви не почуєте. Нюхайте ще раз різко через піднебіння. Ви точно знаєте цей аромат.

– Мені все одно пахне какао, – не перестаю дивуватися я.

– Це печиво з топленим молоком.

– Точно! Це дійсно печиво, – підтверджую, розуміючи, що більше не відчуваю аромат какао.

– Саме такі запахи та смаки роблять флейвористи та флавористи.

Парфумер може бути і парфумістом, і евалюатором у власному бренді. Сам же Зварич спочатку був парфумістом, згодом здобув навички парфумера. У власних брендах виконує обидві ролі. Однак часто просить колег виступити евалюаторами своїх композицій.

Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net
Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net

Медобори та аромат білих сорочок

"Я хотів власний парк з різноманітними рослинами. Але це величезні кошти, яких у мене не було. Тож вирішив зробити свій ботанічний сад у вигляді парфумів. Так зʼявився бренд ARBORETUM. Раніше так називали старі ботанічні сади, а в українській культурі – серце українського парку біля помістя, де росли екзоти", – розповідає Влад.

Медобори (природний заповідник на Тернопільщині. – Ред.). Це наша історія: чорний чай з чебрецем і медом, – Влад наносить один з ароматів ARBORETUM на нашу шкіру.

– Осінній аромат. Хочеться сісти й випити цього чаю, – зауважує фотографка.

Інший бренд Зварича – Essence of Fetish. Це три аромати, присвячені дизайнерам, та 10 порнопарфумів (як "БДСМ", "Спокійні яйця"). Приклад парфуму, присвяченого дизайнерам – White Shirt, створений у колаборації з брендом BALOSSA.

Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net
Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net

– Дизайнерка Індра Каффеманайте створювала сорочки для світових брендів. Згодом відкрила власний, який розвиває білу сорочку. Вона запитала: як я бачу аромат цієї речі. Так зʼявився цей парфум, – розповідає парфумер, наносячи на блоттер White Shirt.

– Запах, як від попрасованої сорочки, – відповідаю, слухаючи аромат.

– Так, це аромат перших пʼяти секунд, коли прибираєш праску від сорочки. Вони звучать нескінченно. Якби я поклав цей акорд не на сантал, а на квіти чи мускус, то вийшов би ополіскувач для білизни.

Натомість парфумер відмовляється від чітких приватних замовлень. Наприклад, коли людина хоче відчути конкретний аромат. Для нього важливо створювати аромат в органічний спосіб, а не під диктування інших. Так зʼявився аромат майстерні Bob Basset – відомого українського митця.

– Під час повномасштабної війни він релокувався з Харкова в інше місто. Було невідомо, чи повернеться в Харків. Тому мені захотілось створити образ майстерні, щоб цей аромат був разом з ним, – разом з історією до нас доноситься ще один аромат.

– Пахне фарбою та лаком, але це не інтенсивний, а приємний запах, – відповідаю, поринаючи у запах.

– Так, а ще взуттям. Заходиш у майстерню Боба – відчуваєш шок від усіх тих запахів. А потім тобі стає від них затишно. На щастя, Боб вже повернувся в Харків.

Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net
Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net

Однак тримати власний бренд – задоволення не з дешевих. Наприклад, 38 г олії цмину коштує $7500, а 1 л олії ірису – 140 000 – 150 000 євро. Це одна з причин, чому повний цикл парфумерного виробництва майже недоступний жодній країні. Бо він коштує приблизно $700-800 млрд. Тому нині на це здатні глобальні транснаціональні корпорації.

Основний заробіток парфумера – розробка формули ароматів для інших брендів. Наприклад, промислові аромати, для fashion- або закордонних парфумерних брендів. Також нині розробляє бренд для відомого спортсмена зі США. Щоправда, точні назви та імена – конфіденційна інформація.

Чорнобривці та чорнозем

– Знаєте, чим відрізняються спеції, прянощі та приправи? От що таке спеція?

- Подрібнений компонент, який надає смак та аромат страві.

- Так, спеція – те, що надає смак: цукор, оцет, сода. Прянощі – все інше. А приправи – суміші та композиції. Але тільки в українській культурі відбувається міграція назад – прянощі, які стали приправою, переходять в спеції. Тобто змінюють смак. Слухайте, – каже Влад та подає наступний блоттер.

– Пахне літом та домом, – кажу, вдихаючи запах.

– Цей аромат називається "Помідор". Спочатку звучить кріп, петрушка, хрін. Потім бадилля помідорів, зелений ферментований помідор, а згодом – мерехтіння огірка. Це і є українська спеція консервації. До речі, поляки, литовці, латиші – у захваті від цього запаху, але італійці не розуміють його.

Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net
Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net

Аромат серпневих канікул вдома переніс нашу розмову в нове річище – історію української парфумерії. Під час СРСР Україна вже випереджала час розвитку світової індустрії. Наприклад, у 1960-1970-х у Харкові випустили парфум для дітей "Антошка", а згодом – для домашніх улюбленців. Європейські аналоги зʼявилися лише у 2000-х.

"Радянський Союз видавав кредити іншим країнам. Не всі могли розраховуватися вчасно. Тож частину віддавали найкращою сировиною натурального походження. Наприклад, пачулі зі Шрі-Ланки чи Індії або флердоранж з Єгипту. Однак хімічні речовини в СРСР були не дуже гарними. Відтак радянська парфумерія поєднувала в собі супер'якісні натуральні компоненти і неякісні синтетичні, низькотехнологічні raw materials (сировина)", – розповідає Влад.

Почерк української парфумерії – поєднання нот спецій з водою.

Для європейської індустрії такий мікс не характерний. Наприклад, аромат чорнобривців. Щоправда, його формулу та відповідний концентрат розробляли у Львові, але готові парфуми розливали у Твері.

Після розпаду СРСР парфумерна промисловість України занепала. Ба більше, сьогодні її також немає.

"В принципі немає такої потреби. Тому що ринок стільки не споживає, скільки б виробляли всі ці великі підприємства", – стверджує Зварич.

Нині в Україні епоха мінівиробництв та невеличких брендів. Їх можна умовно поділити на парфумерії:

  • Інді. Це парфумери-початківці. Зазвичай їхнє виробництво є з нестабільним тиражем, а також невитриманими технологічними процесами. Тобто повторити такий самий аромат досить складно.
  • Крафтова. Виробляють парфуми на давальній сировині, тобто на завезеній з інших ринків.
  • Висока. Парфумерія з репутацією та визнанням інших парфумерів. Мають певне походження, стабільний тираж з можливістю перевипуску. Також можуть масштабуватися до промислових обсягів.
Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net
Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net

"Окрім того, висока парфумерія – це про авторський погляд та мистецтво, зокрема до неї входить артпарфумерія. Якщо провести фокус-групу, то масова парфумерія має подобатись 70%, нішева – 20%, а артпарфумерія – лише 10%. Наприклад, формально мої бренди — в зоні української високої парфумерії, але є одна колекція ARBORETUM, яка розрахована на масмаркет", – говорячи це, Влад вказує на каністру, де написано "Шкіра".

– Ось цей аромат шкіри й так фарбується, але я додав ще фарбник, схожий на взуттєвий. Тобто хай би куди людина його наносила, він буде залишати після себе темний слід. Такий парфум вимагає нанесення на темний одяг, тобто я підказую стиль, з яким слід його носити. Отже, це явно не для всіх.

Згодом, під час показу різних ароматів, Влад береться за флакон, який наносить нам на джинси в зоні коліна.

– Чим пахне? – запитує у нас парфумер.

– Землею, ґрунтом, – відповідаю, морщачись від абсолютно нетипового для парфумів запаху.

– Це гниль, могила і земля. Аромат називається "Чорнозем", – паралельно поверх цього ж аромату Влад наносить на коліно інший запах: — А тепер?

– Землею, але не так різко.

– Це запах пересаджених вазонів і квітів, які продаються весною в переходах. Ось така трансформація.

Вишня з коньяком, але без шоколаду

Влад перериває нашу бесіду, різко встає і підносить до нас блоттер з дуже знайомим та приємним ароматом:

– Це не мій виріб, а Євгена Лазарчука. Послухайте, що це за аромат?

– Знову щось дуже схоже на печиво, – кажемо ми з Валею майже одночасно.

– Це "Київський торт". Слухайте уважно: безе, крем, фундук та кешʼю. Ось вам і українська парфумерія.

На моє запитання, чи багато нині українських брендів парфумів, Влад відповідає: "Достобіса!"

І це чітко передає ситуацію, яка нині є на ринку. Адже сумарно в Україні понад 200 маленьких виробників парфумів. Це привело до утворення професійного обʼєднання – Гільдії парфумерів України, яку Зварич нині очолює.

Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net
Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net

"Сьогодні в Україні картинка така: в Гільдію парфумерів входить 13 брендів. Окремо існують 5-7 незалежних брендів, гідних уваги. Вони мають гарний смак та стабільну формулу. Ще 5 брендів замовляють формули парфумів за кордоном — наприклад, в Іспанії чи Франції. Однак готовий продукт виробляють в Україні. Також працюють ті, що купують копії та брендуються під українську крафтову парфумерію. Плюс приблизно 30 інді-брендів, які мають потенціал, – пояснює Влад та підсумовує: — Тобто можна сказати, що у нас парфумерна революція!"

Перераховані групи брендів випускають якісні парфуми. Натомість залишається понад 100 парфумерних брендів, які роблять спрощені копії з неякісних матеріалів — наприклад, ліванського та нідерландського походження. Зазвичай це розливні парфуми, які можна побачити в торговельних центрах.

Наша розмова знову переривається знайомим і пʼянким ароматом:

– Дуже люблю цукерку "Вишня з коньяком в шоколаді". Часто шоколад в них не дуже якісний. Я його випльовую, але вишня – дуже смачна. Ось це вишня, яку ви зʼїли, але виплюнули шоколад.

– О так, це дійсно вона. Навіть нотки шоколаду відчутні.

– Довго думали, як назвати цей аромат – вишня чи черешня. Англійською черешня буде sweet cherry. Використали гру слів "Чичері". До того ж це елемент буковинського побуту – повʼязка з балабонами. Цей парфум – колаборація з Євгеном Лазарчуком. Він створив акорд для композиції.

Нині українська парфумерія – поєднання старих підходів (компоненти натурального походження) та сучасних синтетичних матеріалів. Європейські виробники собі цього дозволити не можуть, оскільки International Fragrance Association (IFRA – Міжнародна асоціація ароматів) обмежує використання натуральних елементів.

Наприкінці нашої духмяної розмови запитую у парфумера, яким він бачить майбутнє індустрії в Україні. На хвилинку в кімнаті повисло мовчання. Тишу переривають слова: "Прекрасно уявляю її майбутнє у трьох напрямках".

Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net
Фото: Валентина Поліщук / LIGA.net
  • Українські парфумери дивуватимуть Європу незвичними поєднаннями. Наприклад, європейські парфумери ніколи б не додумались поєднати акорди смородини та води й отримати порічку.

"Ми кодуємо фруктові та квіткові ноти з водою. Це почерк української парфумерії, — каже експерт та додає: — Натомість у закордонних парфумерів є межі, чіткі поєднання, а у нас – мистецтво, креативність, а відтак – виразність. У них спочатку технології, а у нас – ідея, тема, напрям, кодування, а потім розшифровка".

  • Сформується стабільна парфумерна школа. Якщо всередині італійської, німецької, іспанської чи французької шкіл є розгалуження, то в українській такого не буде, прогнозує Влад.
  • Українська парфумерія не буде зорієнтована на маркетинг. Натомість стане наближеною до ужиткової штуки, як виду мистецтва.

Закінчивши нашу розмову на натхненній тоні, парфумер дає нам спробувати ще декілька ароматів. Як не дивно, всі вони спонукають до нових тем та розмов.

– Мені подобаються паркові троянди. Знаєте, такі пожмакані бутони на великих кущах в росі. Спробуйте цей аромат – складний соліфлор, але з монозвучанням, – зауважує Влад.

– Так пахнуть троянди в селі або на дачі, коли прокидаєшся прохолодного ранку, а на них роса, — кажу я, зауваживши: — Аромат сприймається через спогад. Ось цей пахне домом.

– Це феномен Пруста – переміщення подумки в просторі під дією певного чинника у минуле або майбутнє. Аромат дозволяє нам згадувати та поринати в щось. Він може передавати минуле і так само дозволяє моделювати майбутнє. Це інструмент моделювання сентиментів та мрій. Якщо щось не можемо почути та здобути, можемо це дуже яскраво уявити завдяки парфумам.