RU
Історії

Історія | Бути дружиною бедуїна. Як киянка майже 20 років живе в Єгипті

11 хвилин
 - Фото
Абу Інад і Ум Інад. Фото – Instagram Тетяни
05.02.2022, 10:00

Про життя бедуїнів в Єгипті, жінкам яких досі роблять обрізання та закривають обличчя від сторонніх, а чоловіки можуть мати кілька дружин.

У країні пісків у минулому киянку Тетяну називають Ум Інад, тобто "мама Інада". 

Серед бедуїнів заведено звертатися до жінок за ім’ям старшого сина або батька. 

Коли у бедуїна народжується син, чоловіка теж починають кликати за іменем первістка. Чоловік Тетяни – Абу Інад. Вони познайомилися, коли вона була 15-річним підлітком. Зараз жінці 34 роки і вона – мама чотирьох синів. 

Як це – вийти заміж за бедуїна і переїхати до Єгипту, як живуть бедуїни та що відрізняє їх від єгиптян, як жінки цього народу повністю залежать від чоловіків, Тетяна розповіла LIGA.Life.

***

Тетяна народилася та виросла у Києві. Батьки рано розлучилися. Мама все життя працює в компанії з продажу авіаквитків, тому часто могла піймати акційні пропозиції. 

Так Тетяна однією з перших серед однолітків потрапила за кордон, у 1998 році побувала у Парижі, літала до Іспанії та Німеччини. 

У 2002 році вони з мамою полетіли відпочивати до Єгипту. В останній день відпустки засмагали на пляжі, коли 15-річна дівчинка помітила високого смуглявого чоловіка: "Звернула увагу, бо він був у шапці та кофті з довгим рукавом. Це був лютий, але ж для нас все одно "літо". Потім помітила, який він красивий і обомліла. Кохання з першого погляду". 

Того дня 28-річний бедуїн Лео (європейський варіант імені) приїхав на пляж пропонувати туристам екскурсії. З цим підійшов і до Тетяни з мамою, зав’язалася розмова, дівчині було цікаво попрактикувати англійську. "Лео запитав про мій вік. Почувши, що 15, сказав, що йому 22", – пригадує жінка. Збрехав, засмутившись через 13-річну різницю у віці – про це і свій справжній вік чоловік розповів їй пізніше. 

Обмінялися телефонами та електронними поштами, і наступного дня Тетяна полетіла. Повернувшись до Києва, дівчина  першою написала Лео. "Я чекала на кожен лист. Мама не забороняла, поставившись як до юнацького захоплення на відстані. Це ж був початок "нульових", в інтернеті не було засилля історій про єгипетських чоловіків, які обманюють туристок. Тому маму ніхто не залякував", – розповідає Тетяна. 

Дівчина придбала самовчитель з арабської, почала читати про іслам, студіювати форуми в інтернеті та занурюватися в культуру. За кілька місяців мамі запропонували на роботі путівку знову до Єгипту – два тижні Тетяна з Лео час від часу бачилися та гуляли містом. А ще за кілька місяців – знову полетіли з мамою в Шарм: "Інші міста в Єгипті вона мені вже і не пропонувала". 

На відстані продовжували листуватися. За цей час Тетяна закінчила школу та вступила до Київського університету Шевченка на арабську філологію. Це було самостійне рішення дівчини – не летіти стрімголов до свого Лео, а здобути вищу освіту в Україні. Майбутній чоловік не заперечував. 

Дівчина вчилася на стаціонарі, з другого курсу оформила вільне відвідування, достроково складала сесії, щоби більше часу залишатися в Єгипті. Тетяна прийняла іслам, а коли їй виповнилося 17, вони з Лео оформили орфі-контракт (договір про спільне проживання, не визнається офіційним в Єгипті та в Україні. – Ред.). Він був потрібен, щоби не виникло проблем під час поїздки країною – їхали знайомитися до батьків її бедуїна: "У неодруженого місцевого чоловіка та дівчини-іноземки в дорозі могли виникнути складнощі під час перевірки документів". 

На третьому курсі Тетяна вперше завагітніла, але навчання не кинула. П’ять років жила на дві країни. Чоловік відпускав до Києва з дитиною: "Ми довіряли один одному, це було органічно". Офіційний шлюб взяли, коли первістку було два роки.

***

Приблизне уявлення про бедуїнів, певно, має більшість із тих, хто бодай відпочивав у Шарм-ель-Шейху. Адже заїзд на чаювання до бедуїнів – елемент стандартних екскурсій у пустелі. 

Вас привозять на недбалі стоянки, зроблені з підручних матеріалів, де розбалувані увагою туристів бедуїнські діти нав’язливо просять грошей та щось купити. 

"Надивившись на це, туристи починають думати, що всі бедуїни живуть на таких стоянках і так себе поводять. Хоча це тимчасові стоянки, а справжні будинки бедуїнів з цього клану – у пустелі. Ба більше, клан, який переважно залучений до екскурсій, бідніший у порівнянні з іншими. Бедуїни різні, клани відрізняються. Діти бедуїнів, наприклад, переважно виховані та ввічливі", – розповідає Тетяна. 

Загалом, за її словами, у Єгипті проживає близько мільйона бедуїнів. На Синайському півострові – сім великих кланів, у яких існує певний поділ за територіями. Тобто на одній землі переважатиме якийсь один клан. Та це не означає, що представники іншого клану не можуть там оселитися. Тетяна зі своїм чоловіком та чотирма синами, наприклад, живе у Шармі. Тоді як батьки Абу Інада – ближче до міста Суец.  

Звісно, вони не звичайна бедуїнська родина. Адже чоловік Тетяни взяв шлюб із іноземкою, і його родина прийняла дружину сина. Жінка зауважує – це повністю заслуга її Лео: "Він за характером такий, що ніхто не скаже проти його слова. В іншому випадку все могло би бути інакше. Адже про бедуїнів кажуть "чистокровні араби". Бо тисячоліттями вони жили в пустелі, кочували, одружувалися тільки зі своїми, тим самим зберігши свою кров". 

Сучасні бедуїни так само переважно беруть наречених у своєму клані чи з інших кланів. Щоби бедуїнка вийшла заміж за європейця – це один шанс із мільйона, каже Тетяна. Для бедуїнки навіть шлюб з єгиптянином – рідкість. Це в неї має бути дуже розуміючий батько, розповідає жінка.

"Бо бедуїни – це не єгиптяни. Звичайно, паспорти у них однакові, але за походженням – це різні народи. Єгиптяни вважають себе не арабами, а нащадками фараонів", – пояснює Тетяна.


***

Бедуїни на Синаї живуть не лише у пустелі, а і на березі моря, в маленьких поселеннях у містах і навіть у квартирах, як родина Тетяни. Будинки бедуїнів небагаті. Переважно одноповерхові та цегляні на кілька кімнат без обробки всередині, стяжка на підлозі, встелена килимами. 

У житлі сучасного бедуїна майже не буде меблів, окрім тумбочки під телевізор чи шафи у спальні господарів. Вони не користуються столами та стільцями, обідають на підлозі. 

Велика таця зі спільними тарілками з яйцями, сиром, халвою та медом і хлібом поруч – типовий сніданок. 

Таця з рисом та м’ясом – це обід. 

На відміну від інших мусульман, бедуїни завжди самостійно ріжуть кіз та баранів. Діти допомагають. Їдять руками, гостю можуть дати ложку, як кому зручно, розповідає Тетяна.

У бедуїнів сьогодні може бути хороша машина, але кнопковий телефон – тільки для зв'язку: "Напевно, це пов'язано зі способом життя, адже раніше бедуїни кочували. Зараз хіба що сезонно кочують, щоби прогодувати худобу".

Медицина у Єгипті платна, тому частіше бедуїни намагаються обходитися власними силами та травами. До лікарень звертаються, коли зовсім погано. "Звісно, це ще залежить від статку сім'ї", – каже жінка. 

Заробляють бедуїни скотарством, катають туристів на квадроциклах, організовують кемпінги в пустелі, відкривають автомайстерні. Тетяна не знає жодного бедуїна, який би працював в офісі: "Вони настільки вільні, що не зможуть працювати з 9 до 18". Звісно, дехто береться і за нелегальний бізнес, перевозить пустелею контрабанду. "Роблять не від хорошого життя. Не хочу, щоби вважали, що всі бедуїни такі", – підкреслює вона. 

Сама жінка не працює. Веде в Instagram блог "Дружина бедуїна", де розповідає про життя та традиції народу, тому трохи заробляє на рекламі та екскурсіях серед підписників. "Витрачаю на себе. Це не дохід родини. У чоловіка був кемпінг на березі моря, але коли почався ковід, ми його закрили та віддали в оренду. Також чоловік разом зі знайомим ювеліром у Каїрі займаються прикрасами", – розповідає вона.

На відміну від інших жінок бедуїнок, Тетяна самостійно водить автомобіль. У побут родини як іноземка внесла корективи. У них, наприклад, є обідній стіл та стільці (хоча за ними і не їдять), придбали для дітей столи для навчання. Двоє молодших синів потроху готуються до школи (один закінчує підготовчий перед першим класом, другий ходить у садок). Двоє старших закінчують 9 та 2 класи приватної школи. 

"У державних школах Єгипту – великі проблеми. Тенденція така, що у школі не навчають, щоби вчителі заробляли репетиторством", – пояснює Тетяна. 

Сини занурені в обидві культури – бедуїнську та українську. Це для них природно, адже літо проводять у бабусі в Києві. 

"Як мусульманка та мама, розумію, що моїм дітям обов'язково потрібно знати іслам та арабську. Я настільки закохана в культуру бедуїнів, що мені хочеться, щоби діти були більше бедуїнами, ніж українцями. Звісно, вони відрізняються від інших бедуїнських дітей. Вони більш домашні ", – розповідає Тетяна.

Втім, не лише цим. У цього народу, наприклад, не вважається, що дитина зобов’язана здобути освіту. Не всі хлопчики закінчують школу. 15-річний племінник Тетяни кинув школу два роки тому: "Загалом у Єгипті населення, не лише бедуїни, не дуже освічене. За моїми відчуттями, близько 60% тільки школи закінчують. Багато дітей навчаються читати та писати і йдуть у сімейний бізнес. Тато механік – і син ним стає". Каже, що її сини точно навчатимуться в університеті, але де і в якому, вони з чоловіком ще не вирішили.

Дівчат часто навчають тільки читати та писати. Залишається також поширеним звичай жіночого обрізання. Офіційно в країні це заборонено, але обряд настільки давній, що більшість із цим стикаються. Тетяна не знає, як це роблять і як геніталії жінки виглядають після. Її чоловік пояснював, що ця традиція суперечить ісламу і зберігається в Єгипті з часів фараонів. 

Якось жінка запитувала про обрізання доньок сестер чоловіка, яким це робили 10-15 років тому: "Вони говорили про це з усмішкою, ніби жартома. З цього зробила висновки, що не так страшно. Сподіваюся, що ця традиція виконується символічно. Я посоромилася питати деталі, і не можу запитати, чи вони отримують задоволення. Якби ми мали доньку, вона би не проходила через це".

За європейськими мірками, бедуїнські дівчата рано виходять заміж – у 16-17 років. Але для їхнього способу життя – це нормально, вважає Тетяна. Адже жінки не вчаться та не працюють, не дуже освічені, не можуть без чоловіків нікуди вийти чи поїхати.

Тетяна – єдина дружина Абу Інад. Коли про це дізнаються жінки-бедуїнки, часто дивуються. Адже чоловіки тут можуть мати кілька дружин, це поширено. Тільки є важлива вимога - чоловік зобов’язаний забезпечити кожну окремим житлом. Дружини одного чоловіка не зобов’язані товаришувати одна з одною, але спільні діти мають обов’язково знати один одного, спілкуватися, гратися разом. 

Жінки-бедуїнки, на думку Тетяни, з дитинства готові до такого розвитку подій: "Хтось це може пояснювати забаганкою чоловіків, але річ у тім, що бедуїни хочуть більше дітей, щоби розширити клан".  

Ба більше, помилково вважати, що одружитися кілька разів можуть лише заможні бедуїни. Оскільки будинки бедуїнів далекі від європейського уявлення, то можна жити дуже скромно, але мати кілька дружин. Головне, щоби в кожному будинку була чоловіча кімната. Адже чоловіки та жінки бедуїнів, навіть знайомі, не можуть влаштовувати дружні посиденьки парами, як звикли українці. У бедуїнів тисячі років не змінюється поділ суспільства на чоловіків та жінок, підкреслює вона.  

Тому, коли в гості до родини Тетяни приїздить друг її чоловіка з дружиною, вона забирає цю жінку до себе в кімнату. Щоб Абу Інад не побачив обличчя дружини свого друга. 

Бедуїнки починають закривати своє обличчя від сторонніх чоловіків у віці, коли починаються місячні. Відкрите обличчя можуть бачити лише батько, дядько та брат. Від інших чоловіків дівчина має ховатися. Цікаво, що за мусульманськими правилами, жінка не зобов’язана це робити. Але бедуїни так живуть тисячоліття та залишаються вірні традиціям, розповідає Тетяна. 

Сама вона хустку не носить, і чоловік ніколи не вимагав від неї закрити обличчя: "Він був би радий, якби я вдягла хустку. Але ж не може мене примусити". Тетяна може вдягнути її лише якщо їде з чоловіком туди, де буде багато бедуїнів. Торік, наприклад, їздили на скачки верблюдів у Шармі: "Роблю так, бо комфортніше і самій, і чоловіку. Вдягнувшись по-європейськи, привертатиму зайву увагу". 

Коли їдуть у гості до батьків чоловіка,  жінка вдягає довгу спідницю та звичайну футболку, прикриваючи груди та спину. Коли до них приходять без дружин друзі чоловіка, яких Тетяна давно знає, вона може разом із чоловіком трохи посидіти в компанії, привітатися, пожартувати. Але коли до чоловіка приходить бедуїн, якого Тетяна не знає, чоловік просить її не виходити: "Але я сама знаю, що це стороння людина, мені не можна вітатися з нею, виходити. Роблю чай на кухні, чоловік зайде, забере сам". 

***

У багатьох туристів, на думку Тетяни, сформований страх бедуїнів через настанови деяких гідів: "Не виходьте за територію готелю самі, це небезпечно – там бедуїни". Бедуїнів даремно маргіналізують в очах туристів, зрізаючи під корінь всю екзотику. Адже, щоби побачити їхнє справжнє життя, треба їхати подалі від Шарма, переконана жінка. 

- За що ви любите Сінай та бедуїнів?

- За самобутність і свободу.

- Але яка свобода, коли жінки, фактично, не мають жодних прав?

- Я говорю зі своєї позиції, адже я не бедуїнка. Мене підкорила природа, єднання з природою. Тут безпечно. І мені це подобається. Тут ти вільний, їдеш куди хочеш, ночуєш сьогодні біля моря, завтра – у пустелі. З веденням блогу я ще сильніше закохалася у цю культуру.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Бути дружиною бедуїна. Як киянка майже 20 років живе в Єгипті
Ірина Петренко
журналістка LIGA.Life, спеціалізація - освіта
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини