Як харчується Анна Цукур – фітнес-тренерка без холодильника, яка живе у мандрах

Максимально примітивно і без сентиментів – таке основне кредо щодо їжі Анни Цукур, фітнес тренерки, яка створює авторські програми для здорового способу життя.

Анна живе в постійному русі. Окрім роботи і тренування це стосується і того, що довше трьох місяців вона не затримується в одній країні. І так вже близько трьох років. Каже, що в такому ритмі їй краще працювати.

Через це LIGA.Life так і не добралася до холодильника Анни, бо такого, як ми звикли, у неї, по суті, немає. Але це не скасовує повноцінного харчування, про що ми у неї і розпитали.

***

Життя в постійних подорожах майже ніяк не вплинуло на мій режим харчування. Найчастіше їм тричі на добу, іноді двічі. Бувають і перекуси, снеки, навіть солодощі.

Моя порція – це 300-350 грам, знаю на око.

На сніданок у мене зазвичай яєчня з лососем чи сьомгою, або з авокадо. Яйця мають бути обов’язково. Плюс овочі чи зелень – шпинат, спаржа, помідори з салатом чи гриби. 

Ніколи не втомлююся від яєць – це для мене продукт, який завжди рятує і завжди всюди доступний. З цим проблем не виникає в жодній країні.

До тренування я ніколи не їстиму щось важке, наприклад, рибу з салатом. Я навіть яєчню не їстиму, бо білок важкий і буде некомфортно займатися.

Також можу тренуватися на голодний шлунок. В залі проводжу близько двох годин, після обов’язково вип’ю протеїну.

А короткі тренування можу виконувати кожен день – це 15-20 хвилин, але за бажанням, а не обов’язковий графік. Коли маю час, я хочу і роблю для себе, а не тому що треба обов’язково підтримувати форму.

Я завжди пишу про те, що організму потрібне відновлення. 

Після тренування обід у мене десь через 40 хвилин. Але через ненормований графік обід буває пізній. Якщо в 4-5 годині – це вже обід-вечеря.

Утім, іноді маю і пізню вечерю. Не опівночі, звісно, але година 8-9 вечора – може бути, з розрахунком, що я пізно лягатиму.

А до шостої я раджу вечеряти тим, хто хоче скинути зайву вагу. 

Є люди, які дуже різко реагують і для них зайві пару кілограмів означають, що терміново треба худнути. А ці зайві два кілограми – це може бути і вода, і тимчасові гормональні зміни. Це не привід одразу стресувати.

На вечерю у мене, зазвичай, класичний набір – риба і салат. Риба – це може бути і лосось, і тунець, якщо говорити про стейк. Може бути дорадо. Навіть іноді короп.

Перекуси бувають в дорозі чи коли катаюся в Карпатах (на сноуборді – ред). То або пастила, протеїнові батончики, а іноді навіть шоколадка. 

Взагалі люблю горіхи, але зараз їх не часто їм через брекети, тому доводиться вживати більше в подрібненому виді.

Давно виключила зі свого раціону всі соки, що в пакетах. Навіть якщо написано, що сік натуральний – якщо він в пакеті, там все одно консерванти будуть.

Також не вживаю газовані солодкі води. Ніякі.

Ще з раціону виключила пасту, тому що для мене це ще один вуглевод, без якого можу спокійно обійтися. 

Я не дуже люблю різні соуси. Не надаю перевагу тайській чи китайській кухні, де їх багато. Навіть в таких ресторанах стараюся вибрати страву без соусних домішок.

Не люблю солону їжу, це давно вже виробилося. Якщо страва буде занадто солона – я її не їстиму. 

Не вживаю в чистому вигляді ні цукор, ні цукрозамінник. Утім, цукор може потрапляти в мій організм з десертом. 

Там може траплятися цукор, але так як я десерти рідко їм, то цукру в моєму денному раціоні небагато.

Нормально їм гречку. Кіноа, сочевицю. Це білкові. Раніше трохи більше вівсянки їла, зараз взагалі не їм – це хвилями приходить. Інші каші взагалі не їм, я їх навіть не дуже люблю. І сама я їх не готую.

Та і я рідко готую. Навіть через брак часу.До готування я не ставлюся емоційно.

Я в ній не бачу якоїсь естетики, краси. У мене скоріше це залежатиме від місця, це викликатиме приємні емоції. Наприклад, їсти рибу на березі океану, чи їсти вдома – це різні відчуття.

А загалом моя їжа достатньо примітивна. Вистачає покласти на тарілку листя салату, розрізати помідор і покласти шматок риби. Для мене це вже страва.

В Україні, коли застрягла на карантині, я менше стала їсти рибу, бо у нас тут не завжди вдається її купити хорошу і свіжу. 

Через це навесні, здавши аналіз, виявилося, що в мене недобір по білку, тому почала вводити протеїн додатково в свій раціон.

Або, наприклад, по своїх колінах знаю, що якщо вони втомилися і це відчутно – то можу в допомогу своїм суглобам пити колаген. 

В Азії складніше козячий сир знайти.

В Мексиці через те, що не їм гостре, просила завжди в ресторанах щось менш пікантне. І коли вони приносили щось "не дуже гостре", за їхніми словами, для мене це все одно було занадто. Але в Мексиці, в Чилі проблем не було, бо там риби багато і можна вибрати.

Схоже, подорожі навпаки навчили мене адаптуватися до їжі. Прийшло розуміння, що можна набагато простіше вибирати. Наприклад, коли приходжу в Карпатах на обід і там класична їжа з їдальні – я запитую, який є вибір, що я можу докупити. Якщо не їм те, що пропонують, просто вибираю і не маю якихось труднощів з їжею. 

Всюди просто адаптуюся.