Що у холодильнику Андрія Худо: ресторатора, що відкрив Криївку, П'яну вишню, ще 100 кнайп

- Холодильник у нас заточений більше на сніданки і щоб діти поїли впродовж дня. Бо обідаю я переважно або в ресторанах, або в Fest Republic, – каже Андрій Худо, корінний львів'янин, спізасновник понад сотні ресторацій та кав'ярень в Україні та за кордоном. 

Риба, стейки і навіть холодець

 

Ми не купуємо багато, переважно в Lе Silpo, там гарний підбір продуктів. Купуємо стільки, щоб з’їсти і їжа не залежалася. Коли був локдаун, теж не перекуповували продуктів. 

Йдем по полицях. Дуже люблю готувати на відкритому вогні, вудити, подобається присмак димки. Бувають на вихідні зустрічі з друзями, останніми вудив голець і лосось за містом. 

Купував свіжу рибу, ніякого маринаду не додавав. Просто в марлю обернув і три години робив гаряче копчення при температурі 70-80 градусів. Дуже файна риба виходить. Якщо любиш крафтове пиво, то добре заходить. Лишилася риба, привіз сюди. 

Йдемо далі. Друга полиця – під вино. Тут різні крафтові сири, львівські, італійські, з супермаркету, є з екоферми "Плай", бринзу любимо карпатську. 

Фруктова полиця в нас окремо.

І – холодець! Я його нечасто їм – на Великдень і Різдво. Але деколи може бути така оказія, що мені теща робить. Це святе! 

То вже такий немодний олдскул. Але, курва, він такий смачний! Відмовитися нереально. 

Не знаю, як там в трендах, але ми сім’єю дуже любимо салат з квашеної капусти. Теж теща квасить. Огірочки тут теж її.

З соків беремо томатний або яблучний для дітей від Galicia, вони файні роблять. Броколі не дуже по моїй частині, більше дружини. І є свіжі грибочки. 

Цілий блок молочки, йогурти різні на сніданок. Від "Молокії" бачу. Любимо купувати молоко від Кооперативу молока, споживаємо щодня. Це з корів породи джерсі, їх завели тут кілька років тому.

Крафт – основний в нас зараз (сміється). Люблю молоко, але більше по йогуртах і кефірах. Дітвора каші на молоці їсть. Напевно, закуповувалися вчора-післявчора і так затарилися (сміється, пояснюючи, чому так багато молочки на полицях – Ред.). 

Люблю м’ясо, переважно витримані стейки – тібон або рібай. Або в Сільпо беру і сам готую, або в Бернардинах замовляю, щоб мені підготували вирізку, або на "Дуже високій кухні". 

Довше вогонь робиш, щоб був жар. І 2 хв готуєш стейк з одного боку, 2 хв – з іншого, м’ясо чуть-чуть подихало, ще по хвилині – і шикарний Medium Rare (м’ясо червоне всередині, соковите – Ред.).

Є ще в нас в холодильнику курчата табака – то більше для дітей. Хамончик деколи до крафтового пива споживаєм.

І риба. Коли їдемо влітку відпочивати – переважно в Грецію, Італію – присідаємо на рибу, втягуємось. А коли вертаємось в Україну, то хочеш не хочеш м’ясо починає залазити у раціон. Як павук! Ми все ж м’ясна країна. 

Якщо зробиш його на вогні з димкою, легкою прожаркою – дуже смачний! 

Любимо оселедець. А ще устриці. Але їх у холодильнику немає, бо свіжі треба одразу брати і їсти. 

Друга камера – заморозка. Стараємося її не набивати. Там є зелень для салатів. Заморожені овочі можуть бути – гарбуз, кавунчик. Є ще креветки і різнокольорові пельмені. Малий Юра любить, тому для нього завжди чергові мусять бути (сміється). 

Є кошик фруктів ще поза холодильником: гранати, банани, яблука, виноград, ківі, апельсини. І – рекомендую й мама моя завжди нам приносить – горіхи, вони дуже поживні для організму. Їжте горіхи!

Вдома і в офісі завжди стоїть дзбанок з водою з лимоном, на офісі дівчата ще м’яти кидають. Стоїть на столі і маю за день його випити – 1,5-2 л. 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

 

Окремий винний холодильник

 

Тут маю улюблене пиво до лосося, хамона чи сиру – траппістське Orval. Його роблять лімітовану партію в Бельгії на кордоні з Францією. Воно темніше і має класний характерний смак. З "Правди" нашої пиво пробую завжди. 

Якщо любите більш фруктове пиво, спробуйте Kriek – це пива, які доброджують на відкритому повітрі, можуть бути з вишнею, малиною, більш кислі. Kriek Boom раджу. 

Вина тут маю – українські, з Коблево, сидри від Berry Land, грецькі вина, бо ми в Греції були. У нас політика така – куди їдемо, звідти веземо. 

А потім поїхав в Шотландію по віскікурнях, були дегустації, мені дали витримане віскі – 20-25 років. І кажу їм: "Дайте льоду". А віскікурець на мене подивився: "Ми робили це віскі стільки років. Ти хочеш у цей божественний напій залити бозна-якої води?". Я це почув і після – тільки охолоджений кельчик, або вулканічні камінці.

 

Сніданок – обов’язково з кавою та авокадо

 

Обов’язково вдома має бути добра кава. Це святе. 

Мене завжди дивувало оце "італійська кава". Італійська кава, як і львівська – умовна. Навколо цього роблять культ і всі бавляться нею. 

Раніше ще була популярна кава по-східному, яку ми тут, звісно, називаємо кавою по-львівськи (сміється). Але кава, приготовлена в турці на вогні або на піску – теж крута. Ця традиція трошки відійшла, але думаю, має шанс повернутися. Бо і процес прикольний візуально, і кава смачна. 

Ми заглибились більше в каву у Fest Coffee Mission. Маємо свіжу каву цього року з Сальвадору. Ми працювали в Латинській Америці, шукали там найкращі сорти кави. Знайшли в різних країнах – Сальвадор, Гватемала, Гондурас, Нікарагуа і Коста-Ріка. Це кава specialty. Постачаємо власникам кав’ярень, обсмажок. 

Треба себе шанувати. Краще скуштувати трошки, але смачного.

Порізати, спецій трішки додати – посолити, поперчити – більше нічого не треба. А, і ще оливковою олією полити грецькою чи італійською. Залежно від того, куди їдемо, звідти привозимо олії на весь рік. 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Telegram: тільки корисна інформація для українських родин

Може бути просто авокадо. Може бути авокадо з рибою. Авокадо, риба, яйця – це вже фул, бо дуже ситно, наїдаюся, і після того зазвичай уже не обідаю.

Інвестиційний банкір років 10 тому відкрив для мене авокадо, яке до того я ніколи не їв. Спробував – настільки поживне!

Але авокадо має бути не те зелепузне, а жирненьке, спіле, щоб ти його нарізаєш, а воно аж розпливається. Щоб аж гуакамоле можна було одразу зробити і на хліб намастити. Теж таке практикуємо. Закохався в цей продукт. Останні роки авокадо твердо на сніданок прижився. 

Альтернативою сніданку можуть бути канапки. Ікра на хліб чи риба на хліб – швидко і поживно. М’ясо на хліб не даємо вже давно. Відвикли.

Колись ми їли гречку з сосисками – і це теж був сніданок (усміхається). Але потім спробував те, що більше сподобалось, і все. 

Обід – риба або м’ясо з салатом

 

На обід чи якусь оказію в мене може бути стейк або риба. Залежить від того, чи виїжджаю в центр в ресторани, чи лишаюся в офісі. 

В офісі є трапезна. Переважно стараюся щось нетяжке. Форель, наприклад. Оскільки у нас немає доступу до моря, а хочеш їсти свіжу рибу, то маєш їсти те, що вирощують на твоїй території. 

Якщо на офісі немає форелі, альтернатива – курка. 

Якщо хтось приїжджає і йдемо в ресторани, можна й хорошого стейку на обід рубанути. І вже буде тримати так, що вечеряти не треба. 

 

Вечеря 

 

Останнім часом вечеряємо вдома, з ковідом не сильно походиш ресторанами. Але можемо вийти кудись на вечерю, коли якась оказія, чи просто збадати конкурентів (збадати по-галицьки – оглянути, дослідити – Ред.). 

Вечеря має бути теж легкою, в бік риб. Наприклад, Мар’яна запікає овочі з тим же лососем, наприклад.  До риби салат може йти чи овочі. Крупи рідше. 

Улюблена риба – стерлядь. Її розводять під Львовом. У ресторанах її багато немає. У "Золоту форель" час від часу їздимо на стерлядь, в "Тароні" була, на "Високій кухні" теж є.

Можемо деколи замовити суші. Наша Катя дуже любить. От є періоди захоплення, коли бум – і починаєш якусь страву любити. А потім нормалізується. Суші – вже нормальний стан (сміється). 

Деколи ми викликаємо кухарів з "Високої кухні" на нашу кухню домашню, коли гості приходять, і тут нам готують. 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Instagram: тільки корисна інформація для українських родин

Я гостряк, тому маю вдома різні гострі соуси. Я їздив в Канаду мнулого року, зайшли там в магазин з приправами. Взяли гостру, називаться The End. Це реально The End, фірма Pepper Palace.

Дав кухарям цей соус попробувати. Ну, вони хлопці матьорі, кажуть: "Можем любе!". Попробували. Один так тяжко після нього відходив, що чуть не відкачували (сміється). Забагато собі дав. 

За містом готую більше на вогні. Вихідними в гостях був Олесь Пограничний, який нашими школами керує, то ми робили плов на вогні за його рецептом з Середньої Азії. У казан поставили, водою залили, вийшов класний плов. Такі речі робимо рідко, але коли є друзі і натхнення – можемо. 

У Львові в будинку є мангал, але живу в центрі, тому не практикую його часто розпалювати. Хіба якесь день народження, бо все-таки дим. Тому маю вдома незамінний паровектомат. Можеш робити там все, що хочеш: і підігріти на пару, і запекти, універсальна річ. 

Виходить так смачно, що можеш м’яса до цієї картоплі не хотіти. Квашену капусту взяв – і супер! 

 

Про галицьку кухню з дитинства

 

Коли я ріс, їв класичну галицьку кухню. Вареники в неділю традиційно робили: з капустою, картоплею, і з вишнею. Вареники, зроблені вручну мамою, бабою – дуже класні. Яблучний пиріг мама робла, любив. А баба робила яворівський пиріг, вона звідти родом – його називають торт з картоплею (сміється). 

Зміна смаків у мене сталася поступово. Розпробував ті ж морепродукти – подобаються! І хочеш їсти те, що дає більший кайф. 

Здебільшого на це вплинули подорожі. Перший раз я виїхав за кордон у 20+ років. Їздиш, пробуєш, щось припадає до душі, і так поступово їжа з мандрівок почала інтегруватися в мою культуру.  

Ми колись з "Правдою" робили кухню навіть більше в бік лондонської – мозок в кістці, карамелізована капуста з качкою. Порції були не малі, але й не великі. І нас народ не зрозумів. Народ хоче зрозумілу велику порцію, з великим шматком м’яса, картоплею, і щоб під пиво нормально поїсти. 

Коли я був студентом, міг на вечір зробити собі карбонари пательню, з’їти всю, лягти спати і зранку піти на пари. Не сильно парився, шлунок як маховик – все перетре. 

Коли стаєш старшим, починаєш звертати на це увагу. Коли тобі 42, вже більше думаєш про здоров’я. 

У нас є традиція – раз на рік виїжджати на програму Майєра. Це австрійський лікар, який придумав програму очищення шлунку, на 2-3 тижні. 

Останній раз був на цій програмі у Моршині. Там ідуть профілактичні процедури. Тобі дають дієтичне меню, пити багато різної води, літрами, і проходиш водні процедури, масажі, багато плаваєш. 

Коли їдеш туди, заходиш в інший режим життя і харчування. Останнього разу схуд на 8 кг, але це – побічний ефект.

Головне – всі показники по аналізах крові заходять в норму. Наприклад, може бути більший тиск по житті, чи холестерин більший. Після профілактики всі показники стають в норму, і це найцінніше. 

 

І на десерт

 

Я їм дуже мало солодкого, якось і не тягне. Але відкрию секрет – маю заначку – цукерки від Львівської майстерні шоколаду. Їх постійно пробуєш, тестуєш, що наші роблять. Але я не солодкоїжка.

Теща ще робить андрути (перемащені вафлі – Ред.), дуже смачно. Можемо брати з Leopolis Grand Cafe тістечко Leopolis (це аналог "Наполеона").

 

І є ще традиція. Ми часто їздимо до Відня. Донька дуже любить торт "Захер". Традиційно мусимо купити у Відні його і привезти. Або вона його з’їдає по дорозі, не довозячи додому (сміється).

Я не ставлю собі обмежень по харчуванню. Хочеш стейк – рубаєш стейк. Але немає бажання їсти великі порції.

Останнім часом хочеться менші порції, але щоб це був кулінарний експеримент.