Мене надихає, коли хаос починає набувати форми: Наталія Котенева про принципи, які змінюють медіа

Наталія Котенева — CEO медіахолдингу Ligamedia та експертка премії "Жінка України" — одна з тих лідерок, які не бояться мислити інакше. За понад 20 років в управлінні вона навчилася перетворювати виклики на точки зростання.

Видавець Дмитро Бондаренко, команда та Наталія здійснюють стратегічну трансформацію: замість гонитви за трафіком — фокус на глибокому змістовному контенті, що формує мислення, а не просто інформує.

У своєму підході Наталія поєднує чітке бачення бізнесу з філософією відповідального медіа, як основну цінність видавця Дмитра Бондаренка — такого, що впливає, надихає і задає новий стандарт мислення в суспільстві.

У розмові з LIGA.Life вона поділилася власними принципами, які допомагають будувати не просто бізнес, а нову медіареальність.

10 правил успіху Наталії Котеневої

— Моє головне правило — не перекладати відповідальність.

Коли я бачу, що щось не працює, я не ховаюся за посадою чи функціями. Я ставлю собі запитання: що я можу зробити, щоб це змінити? І дію. Навіть тоді, коли це незручно, непопулярно або важко.

Цей принцип став для мене внутрішньою опорою ще в перші дні повномасштабної війни, коли довелося ухвалювати рішення, до яких ніхто не був готовий. Тоді не було часу на делегування чи узгодження — була лише реальність, яка вимагала дії, — і були люди, яких треба було підтримати.

Саме ця позиція — не ховатися, а виходити вперед — дала нам змогу зберегти команду, компанію, довіру.

І сьогодні я живу за цим правилом не лише як керівник, а як людина. Я вірю, що лідерство починається не зі статусу, а з готовності бути першим, хто бачить, визнає і бере на себе ініціативу змін.

Це і моя внутрішня вертикаль, і те, чого я очікую від людей поруч.

— Я вірю в місію, яка проходить перевірку ринком.

Бо місія без життєздатної моделі — це мрія, що залежить від чиєїсь доброї волі. А сильне медіа — це не про дотації. Це про довіру читачів.

У нашому світі інформація — це сила. І я вірю, що медіа мають бути не просто голосом, а точкою опори, яка щодня забезпечується увагою, підпискою, поверненням людей. Тому для нас ринок і місія — не протилежності. Це система, де одне не працює без іншого. Ми віримо: якщо твоя місія справжня — вона має пройти перевірку реальністю. І саме так ми вибудовуємо наш бренд.

— Раніше успіх для мене вимірювався досягненнями, а сьогодні — змістом.

У перші роки управління я, як і багато хто, вважала: успіх — це цифри, масштаби, динаміка. Це результат. І це справді важливо. Але цей шлях часто перетворюється на нескінченну гонитву: за результатом, за визнанням, за зростанням.

А потім настають кризи — глибокі, особисті, системні. І саме вони ставлять запитання, які змінюють орієнтири: а що залишиться, якщо все зупиниться? Хто ти — без ролей, без результатів, у тиші?

Сьогодні моє уявлення про успіх інше. Це коли ти створюєш середовище, в якому люди можуть рости.

Коли продукт не просто привертає увагу, а змінює сприйняття. Коли рішення не тільки виграють конкуренцію, а тримають етичну планку.

Це не про відмову від амбіцій. Це про те, щоб не гнатися, а будувати.

І для мене найвищий рівень успіху — це внутрішнє відчуття, що ти тримаєш те, що справді має значення. Навіть якщо цього не видно у звіті.

— Переломний момент не завжди виглядає як вершина — іноді це тиша після вибуху.

Для мене цей момент настав у лютому 2022-го. Усе звичне зникло — прогнози, плани, гарантії.

Люди — в паніці. Країна — в невідомості. І я дуже чітко зрозуміла: тепер це не про посадову інструкцію. Не про процеси. Не про KPI. Це про те, чи зможеш ти стати для когось опорою, коли сам не маєш за що триматися. Я тоді зробила внутрішній вибір.

З того моменту в мені з’явилося нове розуміння сили. Не тієї, що ґрунтується на впевненості, а тієї, що виростає з відповідальності. Коли не чекаєш дозволу. Коли не перекладаєш провину. Коли не питаєш "чому я?", а питаєш "що далі?"

І головний урок: коли зовні — руїна, справжня архітектура починається зсередини.

— Драйвить не процес заради процесу, а зміни, які мають значення.

У медіа немає миттєвого результату, як у продажах. Але є вплив — довгий, складний, але глибокий. Коли бачиш, що завдяки рішенню, ідеї чи формулюванню змінюється не лише продукт, а спосіб мислення в команді або навіть у читачів, — це заряджає сильніше за будь-які метрики.

Мене надихає момент, коли хаос починає набувати форми. Коли команда, яка ще вчора сумнівалась, сьогодні бере ініціативу. Коли з’являється ясність. І напрям. І рух.

Я ніколи не прагнула стабільності заради самої стабільності. Я працюю заради зростання — внутрішнього й командного.

Втримати внутрішній вогонь мені допомагає чесність із собою. Коли я відчуваю: це справжнє, це не гра, не маска — тоді навіть у складні моменти залишається найважливіше: віра. І саме вона повертає сили.

І ще — команда. Люди, які поруч. Які тримають зі мною темп, які підсилюють. Хто, як і я, не обирають легкого шляху. У складні періоди я завжди собі повторюю: не обов’язково завжди мати силу. Головне — не втратити сенс. Якщо він є, то й сила повернеться.

— Мене надихає те, що ми працюємо не просто з інформацією — ми працюємо з мисленням, свідомістю, вибором.

До того як я очолила медіа, я керувала командами у банку та авіакомпанії. Це були складні, серйозні та відповідальні ролі. Але саме медіа виявилося найвимогливішим і водночас найзмістовнішим середовищем, у якому я будь-коли працювала.

Тут не існує стабільності — змінюється все: алгоритми, правила гри, аудиторія. Але залишаються речі, які тримають: сила слова, яке може змінити погляд; сила ідеї, яка впливає на рішення; і сила команди, яка не зраджує змісту, навіть коли легше опустити планку.

І саме в цій боротьбі народжується справжній вплив. Коли аналітика змінює сприйняття. Коли читач каже: "Я почав думати інакше". Тому я тут.

Попри складність, медіа — це про силу. Про спільний сенс. Про вибір залишатися свідомими — навіть коли темно. Так, це не завжди вигідно. Але це завжди — важливо.

І ще мене надихають люди поруч — професійні, принципові, стійкі. Ті, хто не йде на компроміси із якістю та правдою. Ті, з ким хочеться створювати зміни, а не просто закривати завдання. Люди, які вірять у те, що роблять. І це — головна причина, чому тут хочеться бути.

— Відповідальність перед аудиторією — це тримати довіру, навіть коли простіше грати в кліки.

Медіа — це не просто джерело новин. Це договір. Людина відкриває наш сайт, бо шукає щось більше: орієнтири, ясність, повагу до свого часу й розуму. І якщо ми зраджуємо цю довіру — навіть один раз, — ми зраджуємо більше, ніж професію. Ми зраджуємо сенс.

Саме тому я вірю в іншу модель — гру в довгу. Там, де перемагає не найгучніший, а найнадійніший. Не той, хто першим "злив", а той, хто пояснив.

Відповідальність — це відмова від дешевого трафіку на користь змісту. Це стратегічне рішення будувати медіа, яке не виграє хвилину, а тримає роки.

І я хочу, щоб саме такою була LIGA.net: не найгучнішою, а найнадійнішою.

— Інформаційна гігієна — це не обмеження, а догляд за ментальним простором.

Я більше не хочу бути частиною нескінченного циклу "читати-реагувати-виснажуватись".

Тому:

• день починається з думок, а не з новин;
• вибираю інформацію, яка допомагає, а не просто "є". Жодних каналів із псевдоекспертами, "інсайдерськими новинами". Тільки справжня журналістика;
• дозволяю собі відключитись, бо тиша також частина роботи.

У сучасному світі дефіцит не в інформації, дефіцит — у просторі для мислення.

— Я не йду на компроміс із якістю — особливо людською

Для мене важливі не лише ідеї чи результати, а те, хто їх приносить у команду. Я вірю, що "хто" часто важливіше за "що". Бо саме люди тримають якість, сенс і культуру. Я можу прийняти помилку, зміну курсу, навіть провал — якщо бачу дію, відповідальність і готовність рости. Але я ніколи не приймаю байдужості, інерції чи перекладання відповідальності. Якість — це не лише про продукт. Це про ставлення. Про те, як мислиш, як тримаєш слово, як працюєш із реальністю.

Бліцопитування

• Книга та фільм, які вплинули на вас як на лідера: "Принципи" Рея Даліо. Це не просто книга про менеджмент — це система мислення. Вона навчила мене бачити реальність такою, як вона є, а не такою, як хочеться. А фільм — "The Post" (режисера Стівена Спілберга). Це історія про медіа, відповідальність і про те, як жінка приймає найскладніше рішення в ситуації, коли від неї цього не очікують.
• Звичка, яку ви цінуєте найбільше: Розвиток та навчання, які не припиняються ніколи. І вміння нові знання застосовувати на практиці.
• Ранковий або вечірній ритуал, що тримає в тонусі: Мій ранок завжди структурований: 3 рази на тиждень силове тренування в залі о 7:30, і 3 рази на тиждень практика йоги. Це час, коли я включаюся в день свідомо, з ясністю і силою. А ввечері — обов’язково читання. Це мій спосіб заспокоїти темп, перевести фокус із рішень на сенси, і нагадати собі, чому я роблю те, що роблю.
• Порада, яку ви згадуєте найчастіше: "Сприймай бізнес як мистецтво можливостей." Це фраза, яку одного разу сказав наш видавець Дмитро Бондаренко — і вона стала для мене орієнтиром. У ній усе: і уява, і чуття моменту, і вміння побачити те, чого ще нема, але вже назріває. Це і про те, щоб не чекати ідеальних умов, а використовувати максимально мудро те, що є зараз.

• Головне, чого вас навчив досвід: Я думала, що керівництво — це рішення. Насправді — це утримання: фокусу, людей, сенсу, розвитку, темпів. Це не про швидкі відповіді. Це про здатність залишатися, коли всі хочуть втекти. І шукати шлях — не замість інших, а з ними.

Який ваш спосіб перезавантаження?

— У буквальному сенсі: я доглядаю за квітами. Пересаджую, обрізаю, спостерігаю. Це не про хобі — це про відновлення від інформаційного і людського шуму.

Коли весь день — це рішення, люди, слова, плани, — мені потрібен простір, де нічого не треба "вирішувати". Де просто росте.

Матеріал опубліковано в рамках медіапартнерства LIGA.net та Національної премії "Жінка України", що існує з 2016 року.

У 15 категоріях відзначають жінок, які створюють зміни, формують нові сенси й надихають мільйони. Премія є незалежною ініціативою, що визнає внесок жінок у розвиток суспільства без політичної чи комерційної заангажованості.

Серед лауреаток попередніх років у різних номінаціях були Ада Роговцева, Джамала, Ліна Костенко, Елла Лібанова, Марта Лєвченко, Ліля Гриневич, Ольга Харлан, Вікторія Тігіпко й інші жінки, які надихають своїм прикладом.

У травні 2025 року премія відбудеться вп'яте після чотирирічної перерви.

Старт голосування запланований на 12 травня, урочиста церемонія нагородження — 28 травня 2025 року.