Марина Боржемська: тренерка "Зважених та щасливих" та засновниця програми зі схуднення
Марина Боржемська довго працювала фітнес-тренеркою, експерткою з силового фітнесу та пілатесу. Згодом розробила власний курс тренувань з післяпологової реабілітації.
З 2012 року вона стала персональним тренером. А з 2016 працювала тренером та наставником проєкту "Зважені та щасливі" (з шостого по дев’ятий сезони). Зараз веде власний марафон зі схуднення інста-журнал @insta_borzhemsky, у якому допомагає людям втрачати вагу та змінювати свій стиль життя на більш здоровий.
У інтерв’ю для видання LIGA.Life Марина розповіла про своє нове хобі, власні заборони у харчуванні та ідеальний вихідний.
Про режим дня
Я прокидаюсь о 5:30-6:00. Ранковий час приділяю догляду за собою. Іду в душ, вмикаю драйвову та енергійну музику, яка допомагає отримати задоволення. Музика рятує від відчуття тривоги чи поганого настрою. Хоча це відбувається вкрай рідко.
Душ має бути контрастним – зміна води з гарячої на холодну і навпаки. Буває, в цей момент народжуються якісь ідеї, адже я почуваюся розслабленою.
Не пропускаю зарядку. Вона створює ритм на цілий день. Можу її виконувати або з дітьми, або сама. Також зранку іноді маю персональні онлайн-тренування.
Якщо під час занять у залі я могла показати декілька разів вправу, а потім просто контролювати її виконання, то під час онлайн-тренувань я повинна робити усе разом з клієнтами, підписниками або учасниками марафонів.
Також мій ранок не минає без робочих переписок з учасниками програми зі схуднення. Зранку заходжу, а там ніби інший вимір, де люди говорять мовою любові та добра. Я їм у відповідь записую мотиваційне відео зі словами підтримки та віри в їхні результати.
Потім відводжу синочка Роберта та донечку Олівію до школи, а згодом їх забираю і йду з ними на гуртки. Для мене важливо це робити самій, тому що так можу поспілкуватися з дітьми та більше дізнатися про їхнє життя.
Ввечері ми читаємо книгу. Намагаюся сина та доньку привчати до літератури, але не нав’язую. Окрім цього, любимо разом чистити зуби. Знаю, як діти це роблять без батьківського контролю: дві секунди і готово. А разом ми чистимо ретельно масажними рухами протягом декількох хвилин.
Перед сном діти просять "почесати їм спинку"або зробити масаж голови. Роблю з задоволенням, поки не заснуть. Потім приділяю час собі: відповідаю на повідомлення в робочих чатах, слухаю аудіокнигу, музику або медитацію. Це допомагає нарешті зупинитися та розслабитися.
Про хобі
Мої захоплення пов’язані зі спортом. Нещодавно для одного проєкту потрібно було опанувати нове ремесло. З часом воно перетворилось на хобі. Це танці на пілоні. Мені потрібно було за тиждень навчитися виконувати зв’язку та показати її в кадрі.
Я думала, що з’їду з глузду! По-перше, я і пілон – це різні площини. У мене хороша фізична підготовка, але я як фітнес-тренерка зовсім не пластична. Хоча моя тренерка каже, що у мене все гаразд, просто так проявляється комплекс відмінниці. Адже хочу, щоб у мене все вийшло з першого разу.
Після цього я зрозуміла, що маю краще опанувати цей вид спорту. Вирішила, що поки не зрозумію достеменно весь механізм, не припиню займатися цим.
Також у нас з Робертом з’явилося спільне хобі – великий теніс. Дуже важливо підтримати дитину в його інтересах, тому вирішили обрати той вид спорту, який обом зацікавить нас обох.
Про догляд за собою
Я фарбуюсь щодня. Це в мені виховали мама та бабусі. Скільки себе пам’ятаю, мама завжди майстерно підводила очі та фарбувала губи. Без помади вона навіть не виходить викидати сміття.
Мої бабусі також ніколи в житті собі не дозволяли вийти в люди ненафарбованими. Хоча б якийсь нюдовий макіяж у них був.
Я також люблю косметику, але попри це, ніколи не фарбую губи. Іноді навіть на зйомках максимально відтягую цей момент. Після завершення процесу одразу біжу витирати помаду. Мені не подобається губах відчувати її на губах.
Окрім цього, маю ранкові та вечірні ритуали краси. Зранку в душі можу зробити скрабування, а потім обов’язково зволожити тіло спеціальним молочком.
Після душу є час на догляд за обличчям. Моя косметологиня привчила до щоденних процедур зволоження та живлення шкіри. Адже від гриму на зйомках вона страждає. Двічі на тиждень я роблю маски для обличчя.
Ввечері після душу використовую олії. Можу навіть їх сама зробити. Наприклад, купую дитячу олійку, адже вона ніколи не подразнює шкіру, потім додаю олію авокадо, зародка пшениці, мигдалеву або жожоба. Поєдную їх між собою і так живлю шкіру.
Про харчування
У моєму раціоні є усі прийоми їжі: сніданок, перекус, обід та вечеря. Сніданки мають бути або білковими (яйця, м’який сир) або вуглеводними (каші). В ідеалі це чергування. Наприклад, сьогодні омлет, а завтра – вівсянка.
Мій улюблений сніданок – авокадо тости з яйцем пашот. Також полюбляю гречану кашу з овочами. Перець, помідори та цибулю пропарюю на пательні і поливаю сумішшю каші. Іноді можу додати гриби.
Оскільки прокидаюсь рано, мені потрібен перекус між сніданком (6:30-7:00) та обідом (13:00). Зазвичай це лаваш з куркою або рибою. Також начинкою може бути твердий сир та салат Айсберг.
В обідню страву обов’язково додаю вуглеводи (наприклад, каші), тому що я активна людина і витрачаю багато калорій. А вуглеводи – енергія і гарантія того, що не буде жодних зривів на солону чи солодку їжу.
На вечерю я їм біло-зелені овочі з рибою чи м’ясом. Адже останній прийом їжі має бути легким і не складатися з цукрових овочів. Наприклад, усі червоні овочі (перець, помідори) або ті, що ростуть глибоко в землі (морква, буряк) містять велику кількість цукру, саме тому вони небажані для вечері.
Харчування для мене – ціла культура, яку варто в собі виховувати щодня. Наприклад, потрібно завжди мати якісь заготовки для швидких страв, а коли немає часу, не псувати свій раціон нездоровою їжею.
Завжди в холодильнику є питний йогурт, а в морозилці – заморожені ягоди. Це один із варіантів перекусу, коли немає часу на приготування складних страв.
Про заборони у харчуванні
Я не дозволяю собі хлібобулочні вироби. Хоча іноді з дітками можемо піти на піцу або з’їсти круасан. Хліб їм, але цільнозерновий. Не маю звички їсти його. Я навіть в дитинстві не любила хліб.
Щодо солодкого, іноді себе балую цукеркою або тістечком. Проте помітила, що мені хочеться солодкого, коли порушується режим харчування.
Наприклад, коли на зйомках немає часу ні на воду, ні на їжу. Але калорії я все одно витрачаю. Тоді відбувається гіперкомпенсація – хочеться швидких вуглеводів. Та у звичайному режимі я звикла їсти солодке очима.
Про любов до себе
Спорт і харчування для мене – стиль життя, завдяки якому у свій майже 41 рік я можу заявити, що чудово виглядаю.
Зараз відкриваю себе з нового боку. Нещодавно навіть виставила в Instagram відверту, але естетично гарну фотографію. Чесно, від себе такого не очікувала! Але хочу показати іншим жінками, що наш вигляд залежить від нас: нашого бажання, сприйняття та любові до себе.
Навіть у своїх програмах зі схуднення я намагаюся донести жінкам та чоловікам, що потрібно любити себе! Потрібно розуміти, що все, що робиш, – це заради кохання до себе.
Коли жінка собі подобається, не важливо, які форми вона має. Коли сяють її очі, і вона відчуває себе самодостатньою, всі навкруги також дивитимуться на неї з захватом.
Про ідеальний вихідний
Я забула, що таке вихідні. Останнім часом навіть не згадаю день без роботи. Але свій ідеальний вихідний я проводжу з дітьми. Заздалегідь обіцяю їм, що використовуватиму телефон лише для фотографій та відео з ними.
У вихідний ми з дітками можемо прокинутись о 8:00. Якщо прокидаюсь раніше, через свій внутрішній будильник, змушую себе ще трішки поспати. Зазвичай у цю ніч ми спимо разом із донечкою. Обіймаємось з нею, розмовляємо.
Зазвичай ми не одразу встаємо з ліжка: просто балакаємо, обіймаємося, сміємось, а вже потім можемо йти снідати. Вихідний – це день "нічого не роблення", тому жодної зарядки!
Ми весь день проводимо разом: гуляємо містом, ходимо на ковзанку або в кафе. Я роблю все, що вони захочуть. Можемо навіть дозволити собі піцу або суші.
Увечері разом дивимося фільм. Олівія заздалегідь складає список, і ми обираємо один із запропонованих.
Про слабкість
Раніше моєю слабкістю були почуття. Та зараз не дозволяю собі сприймати неприємні слова та дії у свій бік. Це для мене як пшик зіпсованого повітря, що швидко розвіється. Люди говорять про тебе так, як думають про себе. Це демонстрація їхньої невпевненості та комплексів.
Мене можна образити, якщо йдеться про мою родину. Можу зовні не показати, але внутрішньо згораю. Діти, батьки, сім’ї брата та сестри – моя найбільша слабкість.
Я виросла в сім’ї, яка любить інших людей. Мій дідусь пройшов війну, працював адвокатом, але ніколи не дозволив собі сказати погано про інших. Його називали людиною, тканою з добра. Він завжди міг прийти на допомогу.
Мій брат для мене чоловік-герой, який завжди біжить на допомогу. А сестра, яка живе в Ізраїлі, летить мене рятувати. У кризовий період мого життя вона замість того, щоб заплатити за оренду квартири, купила квитки в Україну, тому що розуміла, що мені дуже потрібна. Ось це почуття родинного тепла я відчуваю завжди і дедалі більше його ціную.
