Історії

День мови | "Не латЕ, а лАте". Найкращі вчителі та радіоведучий про слова, які наголошуємо неправильно

8 хвилин
Ілюстрація: depositphotos.com
08.11.2021, 07:00

Про типові помилки у вимові та як їх позбутися, напередодні дня писемності та мови LIGA.life розпитала тих, хто обома руками "за" чистоту української

Данило Хомутовський 

Співзасновник радіо "Аристократи"


Завжди хочеться виправляти, коли люди кажуть виданнЯ, завданнЯ. Правильно казати видАння, завдАння. В іменнику з "-ання", ставимо наголос на суфіксі, правило просте.

У самого були складнощі зі словом засідання. Коли казав, наприклад, засідАння Верховної Ради. Бо думав, що правило про "-ання" теж застосовується. Але був неправий. Бо зібрання кола людей – це засІдання. Тому засІдання Верховної Ради. Там, де немає Верховної Ради, то засідАння (дія за значенням – засідати. – Ред.). Для себе запам'ятав це так.

Так само у мене були складнощі зі словом кУрятина, коли озвучував ролик для "Нашої Ряби". Для мене було природно казати курЯтина, що неправильно. 

Завжди трохи різало вухо слово дОговір. Але перевіривши, дізнався, що так можна казати. Правильні обидва варіанти – і дОговір, і договІр. Слово має два наголоси.

Люди часто кажуть кілОметр замість кіломЕтр (наголос на другий склад). Єдине, що справді бісить – помилкова вимова листОпад. Це ганьба. Не знаю, звідки це взялося, бо листопАд навіть звучить краще. Втім, це "класика" і бич наших політиків – казати листОпад замість листопАд. 

Часто помилково кажуть нОвий замість новИй. СолОдощі, а не сОлодощі, нАпій замість напІй. Хоча для мене з цим питань немає. 

Складне і цікаве слово, яке не так просто запам'ятати – прИйде. Бо кажемо "прИйдеш", "прИйдете", але "прийдУ"

Так само часто чув, як кажуть замість фенОмен – феномЕн. Це запозичене іноземне слово, яке в мові оригіналу має наголос на О, тому в українську теж прийшло з цим наголосом. Загалом запозичені слова просто запам'ятати, якщо знаєте англійську. 

Я не та людина, яка виправлятиме когось у розмові, почувши неправильний наголос. Але щодо себе відчуваю інший рівень відповідальності, тому користуюся словником і перевіряю себе, коли виникає питання щодо наголосу. Словник, підготовлений Українським мовно-інформаційним фондом НАН України, у мене на одній із перших вкладок. Коли працюю, можу у нього 3-4 рази на день зазирнути. 

Бо не знати – нормально. Не нормально – не знати і не хотіти дізнатися.

Якщо не знаю правильного наголосу під час ефіру, моя тактика проста – повторюю слово двічі з різними наголосами. Поясню на прикладі слова серЕдина. Я можу сказати: "От дивіться, зараз серЕдина, середИна листопада..." (сміється)

Це виглядає для слухачів так: або я помилився перший раз, а потім виправився. Або сказав правильно, а потім задумався. Це краща ситуація, ніж просто помилитися, я вважаю. Вже після ефіру перевіряю слово в словнику і пробую зрозуміти, чому наголос саме такий. Просто завчити вимову не спрацює. 

Коли не можеш зрозуміти причину наголосу – допомагає підключити уяву. 

Створити подумки "палац пам'яті" чи парк, що завгодно, куди поміщатимете слова з правильними наголосами. Уявляєш, наприклад, у парку лаву, посерЕдині – якесь розмежування. Коли виникатиме питання щодо наголосу у слові серЕдина, уявляєш цю лаву з розмежуванням посерЕдині. Розумієш – наголос ставиться посередині слова, на літеру Е. 

Коли вивчав польську, то зрозумів, у чому полягає незвичайність української – вона багато пробачає. Вона пластична. 

У польській мові, наприклад, всі наголоси ставляться на передостанній склад, за рідким виключенням. В Україні – як хочеш, так і можеш казати. Тебе зрозуміють. Це сприйматиметься не стільки помилкою, скільки художнім ходом (якщо мова йде про художній твір). Якщо мова йде просто про розмову – як особливість людини. 

Український народ свободолюбивий, і наша мова відповідає цьому. 

В українській мові, якщо не можеш дібрати слова, знайдеш кальку з польської, російської, англійської. Найцікавіше – тебе не засуджуватимуть. Мені це найбільше подобається в українській мові, адже це робить її легкою для вивчення. Хоча, звісно, я обома руками за грамотну мову. Це ознака вихованості та освіченості.

Точно це знаю, бо колись мені складно було два слова українською зв'язати. Я родом з Новосибірська, українську вивчав у дорослому віці, припускаючись усіх можливих помилок. Тому ставлюся з повагою до людей, які не досить правильно розмовляють українською, але принаймні розмовляють. 

Це для мене люди, які поки не можуть пробігти 10 кілометрів, але все одно біжать один або два... Коли є практика та бажання, розмовляти українською стає приємно. 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Артур Пройдаков

Найкращий вчитель 2021 року за версією Global Teacher Prize Ukraine. 

Викладає українську мову та літературу


Слова, які мені ріжуть вухо – казати латЕ замість правильного лАте. НавчаннЯ замість навчАння. Казати нОвий замість новИй. Або підліткОвий замість пІдлітковий

Психологи, наприклад, часто помиляються, вимовляючи: "підліткОвий період".

Якщо глянути глобально, це велика проблема. Бо навіть у ЗМІ, на телебаченні чи радіо не завжди чуємо правильні наголошування слів. Я, наприклад, регулярно слухаю подкаст "Говорить Жадан", і навіть письменник Сергій Жадан, з повагою до нього ставлюся, каже феномЕн замість правильного фенОмен

На прикладі українських пісень легко можна простежити, як музиканти ще більше заплутують нас у питаннях вимови. Хтось співає правильно "рАзом нас багато", "ми будемо рАзом", а Океан Ельзи: "коли ми разОм". 

Учні також часто помилково кажуть разОм замість рАзом. Кажуть Адже замість аджЕ

Третє місце в моєму хіт-параді слів – вИпадок. Його правильно вимовляти, ставлячи наголос на перший склад. Часто учні кажуть випАдок. Думають, що це якийсь західноукраїнський манер, тому так правильно. 

Трапляється, що учні кажуть листОпад замість листопАд. Звичайно, я виправляю вимову, але вважаю, що це перший крок. 

Мені приємніше чути від учня листОпад, ніж, якби це був "ноябрь". 

У моєму дитинстві (я навчався в школі наприкінці 90-х – на початку "нульових") в російськомовному регіоні важкувато запам'ятовували назви місяців українською – березень, червень. А зараз вони так гармонійно вплелися в канву, що не може не тішити.

До речі, в багатьох словах працює правило ставити наголос не так, як у російській мові, якщо воно пишеться так само і означає те саме. Це добре працює для дітей з російськомовних сімей, вони легко це сприймають і правильно кажуть. 

Наприклад, у російській мові наголос на другий склад у слові спинА, українською кажемо спИна

В російській – фАртук, а у нас – фартУх

В російській дровА, а в українській – дрОва

Я сам, як двомовна людина, хоча зараз і прагну говорити українською 24/7, інколи помиляюсь у вимові слова дочкА. Бо в російській мові наголос протилежний – дОчка. 

Також особисто мені важко запам'ятовувалося слово визвОльний, де правильно ставити наголос на другий склад. Пам’ятаю, як готувався до складання іспиту з історії в 11 класі і казав "національно-вИзвольні змагання". 

Щоб запам’ятати правильну вимову, недостатньо просто дивитися на слова, ми їх так не вивчимо. Треба їх промовляти, максимально практикувати. 

На уроках ми робимо це, наприклад, через пісні. Той самий вислів "рАзом нас багато, нас не подолати". Якщо казати "разОм", то збивається ритм поетичного тексту. 

Також на екрані виводжу слова, де позначено наголос, і ми ці слова намагаємося проспівати з учнями.

Є вправа, яку вигадували разом із колегами, використовуючи пісню Онуки "Відлік": "тун-тун-тун дихати...хотіти...розмова". Замість слів із пісні підставляємо слова із проблемним наголосом: тун-тун-тун-тун – Олень. Тун-тун-тун-тун – спИна. Тун-тун-тун-тун – дочкА.

Ще можу порадити сайт Мова ДНК нації, де через красиві ілюстрації зображено правильні наголоси: жалюзІ, граблІ тощо. Ці фотографії можна роздрукувати та десь повісити собі, щоб натикатися на них щодня, частіше бачити та запам'ятовувати. 

Або завантажити собі на телефон перелік слів з правильними наголосами для ЗНО. Їх легко знайти в інтернеті. Ми з дітьми працюємо з цим переліком, вдячні його укладачам. Відповідно, я сам продовжую вивчати слова, бо можу помилятися, як всі ми. 

Переконаний: треба намагатися дбати про свою чистоту мовлення. Що менше в навколишньому просторі,  зокрема,  в медійному буде цих помилок, тоді й молодь, і учні на це реагуватимуть. 


Наталія Рудніцька

Вчителька зарубіжної літератури та української мови.

Фіналістка Global Teacher Prize Ukraine 2018

У нас на Поділлі здебільшого неправильно вимовляють дієслова, наголошуючи перший склад: рОблю, хОджу, прИйду, знАйду, скАжу. Хоча, правильно говорити роблЮ, ходжУ, прийдУ, знайдУ, скажУ.

Займенники також страждають. Чую, як кажуть мОя, твОя, свОя, замість моЯ, твоЯ, своЯ.

В інших випадках неправильний наголос ставлять, навпаки, на останній склад. Наприклад, відома пісня-флешмоб "батько наш Бандера, Україна  – мати, ми за Україну будЕм воювати". У нас також кажуть будЕмо, прийдЕмо, знайдЕмо та інші, але це неправильно. Правильно говорити бУдемо, прИйдемо, знАйдемо.

Моє "улюблене" випАдок замість вИпадок

Навчаю дітей, що випАдок – це як припАдок. 

Можна ще запам'ятати за аналогією "вИняток", "вИпадок", "вИсновок". 

Слово кОсий – ніби бОсий, а фОльга – ніби Ольга.

Буває, що складнощі в учнів з наголосами виникають у словах через русизми. Бо, наприклад, російською кажемо подрУга, а українською буде правильно – пОдруга

Щоб запам’ятати правильні наголоси, раджу послуговуватися візуалізацією. Є гарний приклад зі словом олень, у якому ставимо наголос на перший склад, на букву О. Подумки домальовуємо до першої літери ріжки і кажемо, тому Олень, а не олЕнь. 

Так само слово кИдати, а не кидАти. Уявляйте  стрілу, яка влучає в літеру И – кИдати.

В інтернеті безліч візуалізованих картинок, які можуть допомогти запам’ятати правильну вимову. 

У телеграмі є чат-бот Баба Катря, який зокрема вчить правильних наголосів у словах. У тік-тоці – прекрасні ролики про наголошення. 

Будь-які методи добрі для вивчення. Головне – знайти те, що більше підходить тобі до душі. Бо над чистотою рідної мови нам рАзом треба працювати.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Ірина Петренко
Ірина Петренко
журналістка LIGA.Life, спеціалізація - освіта
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини