Історії

"Заробив в "Орлі і решці" $10 000 і вклав у подорожі". Інтерв'ю Антона Птушкіна Дудю

28.12.2020, 19:00 • 4 хвилини
фото з Facebook Антона Птушкіна

Антон Птушкін про те, чому працює сам, про співпрацю з російським телеканалом і про те, як на ньому відбилася війна на Донбасі.

Тревел-блогер Антон Птушкін дав інтерв'ю російському журналісту Юрію Дудю (розмова була російською мовою. – Ред.). Він розповів, кого вважає кумиром, чому йому заборонено говорити про політику, як вивозив маму з Луганська і як відреагував на новину про звання заслуженого журналіста України, яким його нагородив президент Володимир Зеленський.

Життя після того, як блог став популярним, змінилося. "Досі не відстрілюю, що відбувається. Цього року, завдяки пандемії, вперше пішов у похід сам, в Карпати. Раніше ніколи в житті не ходив у походи. Тиждень йшов Карпатами. І мене просто порвало на тисячу маленьких ніндзь. Це дуже красиво. І прикол в тому, що ти бачиш красу, яку зазвичай не помічаєш, коли приїжджаєш машиною або прилітаєш літаком".

Звідки взялося слово "касатики". "Якось органічно вийшло, не знаю, що це означає. Але повинні бути якісь свої фірмові штучки. Фразу, яку я говорю наприкінці: "Подорожуйте, воно того варто", іноді змушую себе говорити, тому що не завжди органічно виглядає. Але фраза прилипла до мене, тому я її повторюю".

Найнезвичніші місця, де бував. "Минулого року поїхав в Албанію, не чекаючи нічого від країни, яка має такі назву. Країна-мем. І ти приїжджаєш в Албанію з нулем очікувань і такий: "Що?". Тому що вона реально дуже красива. Море, гори, красиві гірські дороги, дешевизна".

Про батьків. "У мене є тільки мама, батько загинув, коли мені був рік. Мама – педіатр, але вже не працює. Часто надсилає смс: "Антоша, як дізнатися, яка скотина поставила дизлайк?". Це дуже смішно. Шукає всіх моїх хейтерів. Мама не подорожує, у неї навіть немає закордонного паспорта".

Чому немає команди і скільки грошей витратив спочатку. "На проєкті "Орел і решка" (Птушкін був одним з ведучих програми у 2017-2018 роках. – Ред.) дуже багато чого навчився в операторів, сценаристів, і в якийсь момент мені стало цікаво, чи зможу я все це потягнути сам. Дуже складно фінансово забезпечити команду. Це готелі, перельоти.

На початковому етапі у мене не було грошей. Відклав собі $10 000, які заробив на проєкті, і вирішив, що готовий вкласти їх у подорожі.

Коли почав їздити – зрозумів, що в цьому є сенс. Тому що подорож на самоті – це зовсім інший досвід. Я не даю відео на монтаж комусь іншому, тому що ця людина не була там зі мною і не зможе відновити емоції, які я відчував. Моє завдання – зарядити глядача на емоції. Випуск готую приблизно півтора місяця: 7-10 днів – на локації, до місяця – монтаж, ще підготовка. Дня три можу обирати музику".

Про кумира. "На мене дуже вплинув американський відеоблогер Кейсі Нейстат. Він суперсімейний чувак і дуже технічно підходить до роботи. Він упродовж 365 днів щодня випускав відеоблог, без перерв. Це був справжній марафон. І це були осмислені, круті випуски. Він теж усе робив сам. Але почав потихеньку вигоряти, через те, що у нього ще є сім'я, діти. У мене великий плюс – немає сім'ї".

Що найдивніше їв у подорожах. "Найгидотніша річ, яку я їв в "Орлі та решці", – це молюски десь в Латинській Америці. Називаються "живий камінь". Схоже на екскременти. І пахло, як екскременти, підняті з дна моря. Мені ніколи не було погано, але після цього 30 хвилин почувався зле.

Найстрьомніше, що їв – живого восьминога. У Південній Кореї є традиційна страва – маленькі живі восьминоги, які викладають на тарілку. Головне – добре пережувати. Якщо ти його не повністю пережовуєш, він присмоктується до гортані.

П'ять-шість людей на рік помирають від асфіксії після цього. Страшно, коли ти кладеш у рот живу істоту, а вона там бореться. Це реально стрьомно і дуже неприємно".

Про співпрацю з телеканалами. "Блоги виходять у трьох країнах: на каналі 1+1, на телеканалі П’ятниця (російський телеканал) і білоруському телеканалі. Мені зателефонував гендиректор П’ятниці Микола Картозія. Геніальний чувак і один з кращих медіаменеджерів сучасності. Ми довго розмовляли, як можемо бути один одному корисні, але інших варіантів, окрім продажу прав, не придумали. Я багато знімаю і більше нічого не можу зробити. Домовилися, що спробуємо".

Про вигоряння. "YouTube – висококонкурентне середовище. Усе дуже залежить від періодичності виходу роликів і постійного зростання. Опублікував відео, і наступного ранку думаєш: "Що далі?". Починаєш шукати наступну країну. І цей процес не зупиняється.

В якийсь момент я зрозумів, що дуже сильно загнався. Навіть до психотерапевта пішов. Зрозумів, що треба трохи зменшити ритм і додати в життя людей".

Фінансово життя змінилося на краще. "Живу в орендованій квартирі, і мама живе в орендованій квартирі в Києві – перевіз її після того, що сталося на Донбасі. Інвестував у будівництво і сподіваюся, що через декілька років квартиру добудують. Мені нормально жити в орендованій квартирі, але це якийсь гештальт людини, яка виїхала з рідного міста. Не вистачає власного дому. Став витрачатися на техніку. Показуха – це не про мене. Насправді я добре заробляю, не можу скаржитися на це. Але коли з'являються гроші, з'являється жирок. Боюся в цьому загратися".

Як сприйняв усе, що відбувалося на Донбасі. "Я знаходився у Києві, а мама і дідусь були в Луганську, і я нічим не міг їм допомогти, коли були обстріли. Коли телефонуєш мамі, а їй страшно, вона плаче, був нервовий період, про який не хочеться згадувати. У підсумку вони поїхали звідти. Парадоксально, але єдиним способом виїхати в якийсь момент був поїзд. Через блокпости не можна було прорватися. Я зустрів їх на вокзалі і побачив, як люди можуть постаріти за кілька місяців. Коли падала ложка зі столу – мама здригалася. Не хочу, щоби вона зараз поверталася до Луганська".

Про політику та звання заслуженого журналіста. "За контрактом з телеканалом і рекламодавцями не можу говорити про політику, і це резонує з моїми відчуттями. Не хочу бути про політику. Коли Зеленський підписав наказ присудити мені звання заслужений журналіст, я був на зйомках і директор скинув скриншот. Я максимально офігів.

Де я, а де журналістика? Але мені дуже приємно, це зробили "касатики" з Мінкульту. Чув, що крім надбавки до пенсії зможу отримати безкоштовний проїзд у метро".

Про українську мову. "Я знаю українську, але говорю російською. Чому у мене російськомовний блог? Тому що я знаю російську. Якби я знав іспанську, якою спілкуються не 250 мільйонів людей, як російською, а більше мільярда, то, найвірогідніше, мій блог був би іспанською мовою. Я роблю відео тією мовою, яку розуміє багато людей. Намагався запускати відео англійською мовою – не зайшло. У Китаї наразі робимо китайську версію".

Про рекламу у відео. "Мені ніхто ніколи не платив гроші за те, щоб знімати про ту чи іншу країну. Мої блоги комплементарні. Це свідомо. Я не кажу у своїх випусках про дикі речі, які є в тих країнах, як і не кажу про політику".

Яна Міланова
Яна Міланова
журналістка LIGA.Life
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини