Через звинувачення у плагіаті "Віхола" призупинила продаж нової книги про Голодомор
Продаж книги історика Віталія Огієнка "Голодомор. Історія неусвідомленої травми" призупинено до вирішення претензій щодо плагіату.
Цікаво про здоровий спосіб життя на YouTube-каналі LIGA Life
Про це повідомляє видавництво "Віхола" на своїй Facebook-сторінці.
"Ми відсьогодні не будемо відвантажувати книжку у книгарні та продавати її через наш сайт. Мова йде як про паперові книжки, так і про електронні. Дякуємо усім за вашу увагу до цієї ситуації", – йдеться у повідомленні.
На початку липня Дарія Маттінглі, викладачка Кембриджського університету, на своїй сторінці у Facebook звинуватила Огієнка у плагіаті.
"У розділі про призвідців Голодомору на місцях я побачила свої вже опубліковані ідеї, припущення, концептуальні підходи і навіть цілі речення без посилання на мене. Спочатку я не вірила своїм очам!" – пише Дарія.
Свою думку також висловила Оксана Кісь, антропологиня та історикиня: "До слова, у книжці є й розділ про жіночок і дітей в умовах Голодомору, що фактично є примітивним переказом (вибіркові тези з надмірними спрощеннями) моїх власних ідей та висновків. Там також помітні явні запозичення з розвідки Ірини Скубій (історикиня. – Ред.) про матеріальний світ дітей в часи Голоду".
Окрім того, у книзі також є плагіат робіт історикині Наталії Романець.
Сам же Огієнко прокоментував звинувачення виданню "Історична правда". За його словами, його метою було популярно, але доволі глибоко і нетривіально розповісти історію Голодомору ширшій аудиторії.
"Для цього весь обшир доступного мені знання я мав максимально спростити і цікаво викласти. Спочатку я збирався писати у форматі "запитань і відповідей, який видався мені доволі евристичним, бо "немає нічого природнішого ніж запитувати і давати відповідь". Але в процесі роботи над книжкою, я побачив що вона аж занадто розширюється і тоді мені в голову прийшла ідея змінити формат із "запитань-відповідей" на формат "тематично-впорядкованого словника" або "енциклопедії", – додає автор книги.
Він не приховує, що використовує праці інших авторів, виділяючи найважливіше в них та популярно переказуючи. Однак все ж визнає себе винним в тому, що не пояснив специфіку обраного формату та мети книги.
